
- •1. Особливості виникнення та розвитку експериментальної психології в Німеччині.В.Вунд і становлення експериментальної психології.
- •3. Розвиток і становлення експериментальної психології в Україні.
- •2. Порівняльний аналіз особливостей виникнення та розвитку експериментальної психології в Європі та Америці.
- •4. Особливості розвитку методології наукового психологічного дослідження. Феномен методу в експериментальній психології.
- •5. Способи класифікацій методів психологічного дослідження, характеристика основних груп.
- •7. Експериментальна психологія як наука і парадигма. Основні завдання експериментальної психології на сучасному етапі розвитку науки.
- •6. Принципи наукового дослідження в психології.
- •9. Етапи проведення цілісного психологічного дослідження.
- •8. Типи психологічних досліджень. Рівні наукового психологічного дослідження.
- •11. Психологічний тренінг в дослідницькій діяльності психолога. Тренінг і формуючий експеримент.
- •10. Особливості використання малюнкових методів в психологічних дослідженнях.
- •12. Характеристика методу тестування в експериментальній психології.
- •13. Теорія і психологічне експериментальне дослідження. Аналіз особливостей використання в психологічних дослідженнях теоретичних методів.
- •14. Особливості застосування проективного методу в експериментальній діяльності психолога.
- •18. Правила побудови анкети та здійснення процедури анкетування в психологічному дослідженні.
- •15. Планування бесіди як психологічного дослідження, етапи її проведення.
- •24. Види спостережень:
- •16. Характеристика процедури психологічного інтерв'ю, його плюси і мінуси.
- •19. Спостереження як один з основних методів психологічного дослідження. Історія використання методу спостереження при вивченні психологічних явищ.
- •22. Етичні проблеми спостереження.
- •22. Етичні проблеми використання методу спостереження в психологічних дослідженнях. Використання прийомів візуальної психодіагностики в спостереженні.
- •21. Характеристика особливостей предмету та об'єкту психологічного спостереження. Порівняльний аналіз особливостей прихованого та неприхованого психологічного спостереження.
- •23. Надійність та валідність спостереження.
- •27. Самоспостереження та інтроспекція: історія застосування в психологічних дослідженнях. Схема спостереження за Ассаджолі.
- •30. Порівняльна характеристика ідеального та реального експерименту. Безмірний експеримент.
- •29. Історія експерименту як методу в психології. Види експериментів у психології.
- •36. Вплив особистості досліджуваного на ситуацію психологічного експерименту.
- •31. Незалежна змінна в психологічному експерименті. Проблема виділення незалежної змінної з-під впливу інших змінних.
- •32. Види змінних в експерименті. Характеристика залежної змінної, її особливості.
- •33. Типи взаємозв’язків між основними змінними. Контроль змінних.
- •35. Гіпотеза в психологічному експерименті. Принцип фальсифікованості.
- •37. Помилки експериментатора в оцінці діяльності досліджуваного. Експериментатор як незалежна змінна.
- •38. Валідність експерименту, види та фактори, що порушують валідність експерименту.
- •41. Особливості планів психологічних експериментів з однією незалежною змінною.
- •39. Характеристика етичних проблем експериментатора. Етичний кодекс психолога-дослідника. Анкетування після експерименту.
- •4 Групи (2 е та 2к):
- •40. Стратегії формування експериментальних груп.
- •43. Аналіз плану «тест-вплив-ретест».
- •48. Порівняльна характеристика доекспериментальних і класичних планів в експериментальній психології.
- •44. Особливості планування психологічного експерименту для одного досліджуваного.
- •45. Факторні плани для двох і кількох незалежних змінних.
- •46. Виявлення причин взаємодії двох незалежних змінних з допомогою графічного зображення результатів експерименту.
- •47. Планування за методом латинського і греко-латинського квадратів.
- •49. Квазіекспериментальні плани.
- •50. Планування експериментів за методом часових серій та альтернативних впливів.
- •51. Експеримент ex-postfacto. Перспективи розвитку планування психологічного дослідження.
- •52. Експериментальна вибірка. Спосіб підбору досліджуваних за методом квот та бажаючих.
- •53. Аналіз процедури підбору досліджуваних за методом рандомізації.
- •54. Вимірювання та психологічний експеримент.
43. Аналіз плану «тест-вплив-ретест».
Також має дві групи, експериментальну і контрольну. В експериментальній групі відбувається тестування, потім вплив, потім тестування. В контрольній групі відбувається тестування і тестування.
Може бути створена одна контрольна група, а може бути створено декілька контрольних груп, кількість контрольних груп залежить від змінних, які ми хочемо контролювати.
"Тест - вплив - ретест" дозволяє контролювати вплив "побічних" змінних, які порушують внутрішню валідність. Зовнішня валідність пов'язана з можливістю перенесення даних на реальну ситуацію. Головним же моментом, що відрізняє експериментальну ситуацію від реальної, є введення попереднього тестування. Як ми вже відзначили, план "тест - вплив - ретест" не дозволяє контролювати ефект взаємодії тестування та експериментального впливу: попередньо тестований випробуваний "сенсибілізіруєтся" - стає більш чутливим до впливу, так як ми вимірюємо в експерименті саме ту залежну змінну, на яку збираємося впливати за допомогою варіювання незалежної змінної.
48. Порівняльна характеристика доекспериментальних і класичних планів в експериментальній психології.
Доексперемент – це плани тих експериментів, в яких не враховуються вимоги, що ставляться до класичних експерим. Їх можна використати лише для демонстрації наук ефектів, а не для наук дослідження.
1. Х О. 2. О1 х О2. 3. порівняння статистичних груп для 2х нееквівалентних груп вплив тестування
Х О1 О2.
Для класичних планів ознакою є 2 групи: Е і К, але найвірніша ознака – це коли дослідження перевіряє зв'язок між 1 залежною і 1 незалежною змінною.
44. Особливості планування психологічного експерименту для одного досліджуваного.
Дослідження можна проводити над одним досліджуваним, якщо ми доведем, що він є типовим представником даної популяції.
Идеографическое исследование предусматривает изучение индивидуальных случаев: биографии или особенностей поведения отдельных людей.
В ходе эксперимента выявляются два источника артефактов: а) ошибки в стратегии планирования и в проведении исследования, б) индивидуальные различия.
Если создать "правильную" стратегию проведения эксперимента с одним испытуемым, то вся проблема сведется лишь к учету индивидуальных различии. Эксперимент с одним испытуемым возможен тогда, когда: а) индивидуальными различиями можно пренебречь в отношении переменных, изучаемых в эксперименте, все испытуемые признаются эквивалентными, поэтому возможен перенос данных на каждого члена популяции: б) испытуемый уникален, и проблема прямого переноса данных неактуальна.
Исследование по схеме "один испытуемый" называется также планированием временных серий. Основным показателем влияния независимой переменной на зависимую при реализации такого плана является изменение характера ответов испытуемого от воздействия на него изменения условии эксперимента во времени. Существует ряд основных схем применения этой парадигмы. Простейшая стратегия — схема А—В. Испытуемый первоначально выполняет деятельность в условиях А, а затем — в условиях В.
Схема не контролирует эффект плацебо. Кроме того неясно, что привело к эффекту, может быть, воздействие оказала не переменная В, а какая либо иная переменная, неучтенная в эксперименте.
Поэтому чаще применяется другая схема А—В—А.
Кроме того, план А—В—А и его различные модификации не снимают три важнейшие проблемы:
1. Что было бы с испытуемым, если бы никакого воздействия не было (эффект плацебо)?
2. Не является ли последовательность воздействий А—В сама по себе еще одним воздействием (побочной переменной)?
3. Какая причина привела к эффекту: если на месте В не было бы воздействия, повторился бы эффект?
Для контроля эффекта плацебо в серию А—В—А—В включают условия, имитирующие либо воздействие А, либо воздействие В.
Способом, позволяющим нивелировать "эффект последовательности", является инверсия последовательности воздействий — план: А—В—В—А. Эффекты последовательности связаны с влиянием предшествующего воздействия на последующее (иное название — эффекты порядка, или эффекты переноса). Перенос может быть положительным или отрицательным, симметричным или асимметричным. Последовательность А—В—В—А называется позиционно уравненной схемой.
Схемы предъявления воздействий применяются в зависимости от возможностей, которые есть у экспериментатора.
Случайная последовательность воздействий получается путем рандомизации заданий. Ее применяют в экспериментах, требующих большого числа проб. Случайное чередование воздействий гарантирует от проявления эффектов последовательности.
При малом числе проб рекомендуется схема регулярного чередования типа А— В—А—В. Следует обратить внимание на периодичность фоновых воздействии, которые могут совпадать с действием независимой переменной. Позиционно уравненная последовательность может быть пригодна лишь тогда, когда число воздействий (заданий) мало и влияние раннего и позднего переноса несущественно.
Основные артефакты в исследовании на одном испытуемом практически неустранимы.
Особенности экспериментов с участием одною испытуемого. Результаты этих экспериментов очень зависят от предубеждении экспериментатора и отношений, которые складываются между ним и испытуемым. При проведении длительной серии последовательных воздействии экспериментатор может неосознанно или осознанно действовать так, чтобы у испытуемого актуализировалось поведение, подтверждающее экспериментальную гипотезу.
Эксперименты с участием одного испытуемого играют важную роль в психофизиологии, психофизике, психологии научения, когнитивной психологии.