39. Характеристика етичних проблем експериментатора. Етичний кодекс психолога-дослідника. Анкетування після експерименту.

1. Психолог повинен приймати активну участь у вирішенні питань наукового, соціального, виробничого життя.

   1. Підвищувати засобами психології продуктивність праці та якість продукції,знижувати матеріальні, енергетичні, часові затрати та затрати робочої сили.

   2. Сприяти психологічними засобами впровадження соціальних, технічних і технологічних нововведень.

   3. Покращувати якість підготовки спеціалістів шляхом застосування психологічної профорієнтації, профконсультації, профвідбору,профнавчання, профпрофілактики.

   4. Добиватися зниження плинності кадрів, формування стабільних колективів,регулювати міграції населення, спираючись на психологічні закономірності цих явищ.

   5. Добиватися повернення до активного соціального і трудового життя людей, які потребують психологічної реабілітації, психологічної консультації з професійних питань та проблем особистого та суспільного життя.

1.7. Прогнозувати соціально-психологічні наслідки соціальних, наукових і технічних інновацій.

3.1. Принцип ненанесення шкоди

3.1.1. правило взаємоповаги

3.1.2. правило безпеки

3.1.3. правило попередження

3.2. принцип компетентності

3.2.1. правило співробітництва

3.2.2. Правило професійного спілкування

3.2.3. правило обгрунтованості

3.3. принцип неупередженості

3.3.1. Правило адекватності методик,

3.3.2.Правило про науковість результатів дослідження психолога.

3.3.3. Правило виваженості відомостей.

3.4. Принцип конфіденційності.

3.4.1. Правило кодування.

3.4.2. Правило контрольованого зберігання.

3.4.3. Правило коректного використання.

3.5. Принцип обізнаної згоди.

Етика роботи психолога грунтується на загальнолюдських моральних і етичних цінностях. Етичні принципи та правила роботи психолога формулюють умови, за яких зберігаються і усталюються його професіоналізм, гуманність його дій, повагу людей, з якими він працює, реальна користь від його зусиль.

42. Порівняльна характеристика планів Фішера та Соломона.

В плані фішера є Е (експериментальна група) і К (контрольна група) в експериментальній групі здійснюється вплив, в обох групах здійснюється тестування. При цьому показники попереднього тестування беруться в якості додаткової змінної, а випробовувані розбиваються на підгрупи в залежності від показників попереднього тестування.

Для контролю зовнішньої валідності використовується план Р. Л. Соломона.

План включає дві експериментальні та дві контрольні групи і по суті є мультігрупповим (типу 2 х 2).  План Соломона є об'єднання двох планів: першого, коли не проводиться попереднього тестування, і другого - "тест - вплив - ретест". За допомогою "першої частини" плану можна контролювати ефект взаємодії першого тестування та експериментального впливу.Соломон за допомогою свого плану виявляє ефект експериментального впливу чотирма різними способами

План Фышера (2 групи):

Е – експер група. К – контрол група. R – рандомізація або спосіб урівнення гру. Х – експериментальний вплив. О – тестування.

Е R x O

K R – O

Дві групи урівні (R) в Е відбув Х, в К – немає, а потім в двох групах О.

Умовою застосув цього плану є рівність експерим і контр групи. Цей план рекоменд використ в такому випадку коли немає можлив чи необхідності проводити попереднє тестування.

План Соломона:

Обєднання плану Фішера і Тест-вплив-ретест