10. Види і основні питання методології побудови статистичних групувань.

При використанні методу групування вирішують такі питання:

а) вибір групувальної ознаки; б) визначення кількості груп та величини інтервалу; в) встановлення переліку показників, якими повинні ха­рактеризуватись виділені групи стосовно конкретного групу­вання; г) складання макетів таблиць, де будуть представлені ре­зультати групування; д) обчислення абсолютних, відносних і середніх показ­ників; ж) табличне і графічне оформлення результатів групу­вання.

Принципове значення при побудові групувань має вибір групувальної ознаки, на основі якої виділяють різні типи, групи і підгрупи. За групувальні приймають найістотніші ознаки. Гру­пувальною ознакою може бути атрибутивна (якісна) або кількі­сна ознака.

Якщо групування здійснюється за атрибутивною озна­кою, то виділяють стільки груп, скільки є найменувань ознаки.

При складанні групувань на основі кількісних ознак (дискретних або неперервних) визначають кількість груп та ін­тервали групування.

Для визначення кількості груп необхідно дотримуватись двох важливих умов побудови групувань: 1) виділені групи ма­ють відрізнятися якісною однорідністю; 2) кількість одиниць у кожній групі має бути досить великою, що відповідає вимозі закону великих чисел. У масових сукупностях оптимальну кіль­кість груп з рівними інтервалами приблизно можна визначити за формулою американського вченого Стерджеса:

m = 1 + 3,322 Ign, де т - кількість груп; п - обсяг сукупності.

Формула Стерджеса може бути використана при умові, що розподіл одиниць сукупності за даною ознакою наближаєть­ся до нормального закону розподілення.

Інтервали, тобто проміжок між значеннями ознаки в групі одиниць, бувають рівні, нерівні, відкриті та закриті. Вибір виду інтервалу залежить від характеру розподілу одиниць до-сліджувальної сукупності.

Рівні інтервали використовують у випадках, коли зна­чення варіюючої ознаки х змінюються плавно, поступово, рів­номірно. Ширина інтервалу h визначається за формулою:

де x_max , x_min - найбільше та найменше значення ознаки у сукуп­ності.

Нерівні інтервали використовуються у разі, коли діапа­зон значень ознаки надто широкий і розподіл сукупності за цією ознакою нерівномірний.

Відкритими називають інтервали, у яких наперед невідомі максималь­не і мінімальне значення. Тому при групуванні перший і останній інтервал залишаються відкритими.

Закритими називають інтервали, у яких максимальне і мінімальне значення відомі.

11. Елементи статистичної таблиці. Види статистичних таблиць і правила їх побудови.

Невіддільним елементом зведення та групування є статистич­на таблиця. За допомогою таблиць зручно порівнювати й аналі­зувати зведені дані. Недаремно кажуть, що «у німих статистич­них таблицях вся красномовність статистики».

За логічним змістом статистична таблиця розглядається як «статистичне речення». Підметом його є об'єкт дослідження: перелік елементів сукупності, їх групи, окремі територіальні одиниці або часові інтервали. Як правило, підмет розміщують у лівій частині таблиці, подаючи його назвою рядків. Присудок таблиці— це система показників, що характеризують підмет як об'єкт дослідження. Присудок формує в логічній послідовності верхні заголовки таблиці.

Залежно від структури підмета статистичні таблиці поділяють на прості, групові та комбінаційні. Підметом простої таблиці є перелік елементів сукупності, територіальний ряд (регіони, обла­сті), хронологічний ряд. У груповій таблиці підметом є групуван­ня за однією ознакою , у комбінаційній — за дво­ма і більше ознаками . Необхідно додержувати певних правил технічного оформлення таблиць.

1. Таблиця має містити лише ту інформацію, яка безпосеред­ньо характеризує об'єкт дослідження. Слід уникати зайвої, другорядної інформації. Розміщення підмета й присудка підпорядко­ване принципу компактного та раціонального викладення матері­алу, його аналізу.

2. Назва таблиці, заголовки рядків і граф мають бути чіткими, лаконічними, без скорочень. У назві вказується об'єкт, його ча­сова і географічна ознаки.

3. У верхніх і бічних заголовках подають одиниці, використо­вуючи загальноприйняті скорочення (т, кВт, грн. тощо), іноді для них відводиться окрема графа. Якщо одиниця вимірювання спі­льна для всіх даних таблиці, її зазначають над таблицею.

4. Рядки та графи доцільно пронумерувати. При цьому графу з назвою підмета позначають літерою алфавіту, інші графи — но­мерами. Це дає змогу розкрити методику обчислення показників присудка таблиці. Окремі блоки таблиці можна поділити подвійними лініями.

5. Інформація, що міститься в рядках (графах) таблиці, пере­дусім групової чи комбінаційної, узагальнюється підсумковим рядком «Разом» або «У цілому по сукупності», який завершує статистичну таблицю; якщо підсумковий рядок розміщується першим, то деталізація його подається за допомогою словоспо­лучення «у тому числі» або «з них». При цьому можна подавати перелік не всіх, а лише визначальних складових.

Числа, за можливості, необхідно округлювати, причому в ме­жах одного й того самого рядка чи графи — з однаковим ступе­нем точності.

6. Відсутність даних у таблиці позначається відповідно до причин:

а) якщо клітинка таблиці, передусім підсумкова, не може бути заповнена, ставиться знак «х»; б) коли про явище немає відомостей, ставляться три крапки «...» або скорочені слова «н. від.»; в) відсутність самого явища позначається тире « — »; г) дуже малі числа записуються (0,0) або (0,00).

7. Якщо потрібна додаткова інформація, певні уточнення циф­рових даних, до таблиці додається примітка.