
- •1. Особливості статистики як самостійної суспільної науки.
- •2. Завдання і предмет статистики. Основні категорії статистики.
- •3. Етапи статистичного дослідження.
- •4. Суть, джерела та організаційні форми статистичного спостереження.
- •5. Програмно-методологічні та організаційні питання як основа плану статистичного спостереження.
- •8. Завдання та види статистичних групувань.
- •6. Види і способи проведення статистичного спостереження.
- •7. Помилки спостереження та методи контролю отриманих даних.
- •9. Структурні, типологічні, аналітичні групування. Прості та комбінаційні групування.
- •10. Види і основні питання методології побудови статистичних групувань.
- •11. Елементи статистичної таблиці. Види статистичних таблиць і правила їх побудови.
- •12. Статистичні графіки, основні елементи їх побудови.
- •13. Суть, значення та види статистичних показників. Абсолютні статистичні величини, одиниці їх вимірювання, особливості використання.
- •14. Відносні величини, їх види за аналітичною функцією, економічний зміст, способи обчислення та одиниці вимірювання.
- •15. Графічне зображення абсолютних і відносних величин.
- •16. Графічне зображення структури явищ і структурних зрушень.
- •18. Середня арифметична, основні її властивості.
- •17. Середні величини у статистиці, їх види, умови наукового застосування та особливості обчислення
- •19. Умови використання ріізних видів середніх величин та методика їх визначення.
- •20. Види рядів розподілу, частотний їх аналіз, графічне зображення.
- •21. Характеристики центру розподілу: середня, мода, медіана, їх взаємозв’язок.
- •23.Вимірювання варіації ознак - абсолютні міри варіації: розмах варіації, середнє лінійне та середнє квадратичне відхилення.
- •22. Графічні методи визначення структурних середніх(моди, медіани).
- •25. Види дисперсій. Правило декомпозиції (розкладання) дисперсій.
- •26. Характеристики форми розподілу: коефіцієнти асиметрії та ексцесу.
- •28. Аналіз нерівномірності розподілу - коефіцієнти локалізації та концентрації.
- •27.Статистичні характеристики диференціації та концентрації.
- •30.Оцінювання інтенсивності структурних зрушень: лінійний та квадратичний коефіцієнти структурних зрушень.
- •31. Поняття, складові елементи та об’єктивні умови для побудови рядів динаміки (часових рядів), їх види та особливості.
- •32. Абсолютні та відносні характеристики інтенсивності динаміки.
- •33. Середня абсолютна та відносна швидкість розвитку. Оцінка прискорення (уповільнення) розвитку. Порівняльний аналіз динамічних рядів.
- •34. Суть тенденції розвитку, методи виявлення та аналізу.
- •35. Використання трендових рівнянь при виявленні тенденції розвитку.
- •36. Інтерполяція та екстраполяція на основі часових (динамічних) рядів.
- •37. Сезонні коливання, методи їх вимірювання.
- •38. Суть та класифікація індексів, їх роль в аналізі соціально-економічних явищ.
- •39. Методологічні принципи побудови зведених індексів - агрегатний індекс як основна форма загального індексу.
- •40. Методологічні принципи побудови зведених індексів - середньозважені індекси.
- •41. Індексний метод економічного аналізу кількісного впливу чинників на наслідок.
- •42. Дослідження динаміки середніх величин індексним методом: індекси середніх величин, їх взаємозв’язок.
- •Індекс структурних зрушень (Іd ) показує зміну середньої за рахунок змін у структурі сукупності:
- •43. Оцінювання щільності кореляційного зв’язку за даними аналітичного групування. Кореляційне відношення.
- •44. Регресійний аналіз взаємозв’язку, оцінювання щільності та перевірка істотності кореляційного зв’язку на основі рівняння регресії.
- •45. Непараметричні методи дослідження взаємозв’язків між ознаками.
- •46. Сутність та переваги вибіркового методу спостереження, причини й умови його застосування.
- •47. Вибіркові оцінки і похибки репрезентативності.
- •48. Довірчі межі середньої і частки.
- •49. Основні способи формування вибіркових сукупностей, що забезпечують репрезентативність вибіркових оцінок.
- •50. Визначення мінімально достатнього обсягу вибірки. Поширення результатів вибіркового обстеження на генеральну сукупність.
38. Суть та класифікація індексів, їх роль в аналізі соціально-економічних явищ.
Індекс - це узагальнюючий відносний показник, що характеризує зміну рівня будь-якого явища чи процесу в часі, просторі чи порівняно з планом, нормою, стандартом. Індекси найчастіше використовують при аналізі динаміки складних економічних явищ, які можуть бути представлені певними групами неоднорідних елементів, кількісні характеристики яких безпосередньо не піддаються додаванню.
Як відносна величина індекс подається у формі коефіцієнта або процента. Назва індексу відбиває його соціально-економічний зміст, а числове значення – інтенсивність зміни або ступінь відхилення (від норми, плану, стандарту).
У статистичному аналізі використовують різні форми і види індексів, що зумовлює потребу у відповідній їх класифікації. Індекси можуть бути класифіковані за такими ознаками:
а) за мірою охоплення елементів сукупності; б) за базою порівняння;
в) за видом об'єкту порівняння; г) за видом ваги (сумірника);
д) за формою побудови; ж) в залежності від змісту та характеру індексуємої величини; з) за об'єктом дослідження; к) за складом явища; л) за періодом розрахунку.
За мірою охоплення елементів сукупності розрізняють індивідуальні та загальні (зведені) індекси.
Індивідуальні індекси - це відносні показники, які характеризують зміну в динаміці або відображають співвідношення в просторі якогось одного виду одиниць явища.
Загальні (зведені) індекси характеризують динаміку складного явища, елементи якого не піддаються безпосередньому підсумуванню в часі, просторі чи порівняно з планом У статистичному аналізі використовуються також групові, або субіндекси, які охоплюють частини цілого (наприклад, індекси продукції за окремими галузями).
За базою порівняння розрізняють базисні та ланцюгові індекси. В базисних індексах усі періоди порівнюють з одним, взятим за базу, а в ланцюгових - кожен наступний період порівнюють з попереднім.
За видом об 'єкту порівняння розрізняють динамічні, територіальні індекси та індекси порівняно з планом (нормою, стандартом). Динамічні індекси характеризують зміну явища за часом (ціни, собівартості, продуктивності праці тощо). Територіальні індекси відповідають зіставленню показників за відповідними географічними територіями (країнами, регіонами, областями і т.д.). Індекси порівняно з планом характеризують стан діяльності підприємств (організацій, установ) на даний поточний період у зрівнянні з встановленим планом (стандартом, нормою).
Для загальних (зведених) індексів за видом ваги (сумір-ника) розрізняють індекси з постійними вагами та індекси зі змінними вагами.
За формою побудови, в залежності від методології розрахунку, загальні індекси поділяють на агрегатні та середні індекси. Агрегатні індекси за рахунок введення сумірника (ваги) в чисельник і знаменник індексу дозволяють здійснити поєднання різнорідних елементів для характеристики складних явищ. Середні індекси використовуються у формі середньозважених індексів, коли індексована величина виражається через індивідуальні індекси, а також у формі середніх індексів середніх величин в разі вивчення динаміки середніх величин.
В залежності від змісту та характеру індексуємої величини розрізняють індекси кількісних (об'ємних) показників та індекси якісних.
За об 'єктом дослідження індекси кількісних показників поділяють на індекси фізичного обсягу продукції, територіальні індекси, індекси розміру та структури посівних площ тощо.
За складом явища розрізняють індекси постійного та змінного складу, структурних зрушень. Індекси, в яких змінюється одна величина, називають індексами постійного (фіксованого) складу (індекси цін, собівартості та ін.), а дві і більше величини - індексами змінного складу (індекси вартості, обсягу продукції, загальних витрат, валового збору тощо). Відношення індексу змінного складу до індексу постійного складу дає індекс структурних зрушень.
Нарешті, за періодом розрахунку бувають річні, квартальні, місячні та тижневі індекси.
Індекси застосовують для порівняльної характеристики сукупності в часі, для порівняння фактичного рівня з планом, для порівняння рівнів виробництва продукції, цін, продуктивності праці в різних регіонах, на різних підприємствах, для різних товарів. Їх застосовують для оцінки ролі окремих факторів у зміні складних подій та явищ, динаміки середніх показників, зміна яких залежить від структурних зрушень.