1.3. Особистісні чинники ефективності педагогічної діяльності вчителів

Існує багато класифікацій та поглядів на те, які характерологічні та особистісні особливості вчителів сприяють їх ефективній педагогічній діяльності. У нашій роботі ми опиратимемось на такі особистісні чинники вчителів:

а) пріоритетні цінності – тобто спрямованість вчителя на ті чи інші сторони педагогічної діяльності, наприклад, на процес навчання, на процес виховання учнів тощо; для максимально ефективної педагогічної діяльності пріоритетними цінностями для вчителя має бути спілкування з учнями, любов до дітей, прагнення зрозуміти їх, допомогти; саме така спрямованість дозволяє вчителю створити у своїх стосунках із учнями атмосферу піклування, турботи, комфорту, довіри тощо; а це у свою чергу, зберігає стабільність емоційного стану як учнів, так і самого вчителя;

б) психоемоційний стан – стан нервової системи вчителя; благополучний емоційний стан робить вчителя емоційно стабільним, максимально працездатним, таким, який легко може адаптуватися до різких та кардинальних змін навколишнього середовища; загалом дозволяє вчителю мати позитивний вплив на психологічний клімат у класі, серед вчителів-колег, у школі взагалі;

в) самооцінка – оцінка людиною себе та своїх можливостей; для вчителя важливим є позитивне самосприйняття, оскільки лише за цієї умови він зможе забезпечувати здоровий особистісний розвиток учнів;

г) рівень суб’єктивного контролю – рівень, який показує, яку частину відповідальності за все, що з нами трапляється (особливо за негативні події) ми беремо на себе; недостатня сформованість або низький рівень такого контролю є одним із факторів виникнення емоційного вигорання вчителів; але і завищений рівень суб’єктивного контролю може негативно впливати на ефективність педагогічної діяльності , тому слід дотримуватись «золотої середини» : намагатись якомога об’єктивно оцінювати події у своєму життя та в кожній конкретній ситуації визначати, хто або що ж саме стало причиною виникнення даної ситуації.

д) задоволеність працею – загальний показник, який визначає рівень душевного благополуччя вчителя; цей показник залежить від психологічного клімату у педагогічному колективі, умов праці, професійної успішності вчителя тощо; з іншого боку рівень задоволеністю працею впливає на мотивацію педагогічної діяльності, на можливість повноцінної професійної самореалізації, на легкість трудової адаптації, зацікавленість у результатах своєї педагогічної діяльності тощо [17, 18, 19].

Проаналізувавши літературу із окресленої проблематики, бачимо, що особливості емоційного інтелекту вчителів можуть залежити від багатьох факторів. З іншого боку власне емоційний інтелект зумовлює певні особливості роботи вчителя, його педагогічного спілкування, педагогічної діяльності загалом. Стає зрозумілим, що емоційний інтелект має велике значення у педагогічній діяльності вчителів: високий рівень розвитку усіх компонентів емоційного інтелекту дозволяє створювати сприятливий психологічний клімат як у класі (для максимально позитивного та ефективного, здорового становлення особистості кожного із учнів зокрема), так і в педагогічному колективі, у школі загалом (що сприяє покращенню вищезгаданого психоемоційного стану вчителів, задоволеності працею, підвищенню самомотивації на професійну реалізацію та вдосконалення своєї педагогічної майстерності, зменшує ризик емоційного вигорання тощо).

У той же час не в повній мірі є розкритим взаємозв’язок та взаємовплив емоційного інтелекту та стилів педагогічної діяльності. Завдання ускладнюється існуванням великої кількості теорій та класифікацій стилів педагогічної діяльності, структури емоційного інтелекту, класифікацій особистісних чинників ефективності педагогічної діяльності вчителя.

У своїй роботі ми зупиняємось на концепції емоційного інтелекту М.О. Манойлової, яка виділяє міжособистісний на внутрішньоособистісний компоненти емоційного інтелекту; на концепції індивідуальних стилів педагогічної діяльності А.М. Маркової та А.Я. Ніконової, які виділили чотири стилі (емоційно- та розмірковувально-методичний, емоційно- та розмірковувально-імпровізаційний), а також на виділених Г.В.Рєзапкіною особистісних характеристиках, що зумовлюють ефективність педагогічної діяльності вчителя (пріоритетні цінності, самооцінка, рівень суб’єктивного контролю, задоволеність працею, психоемоційний стан).

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ВЧИТЕЛІВ У ВЗАЄМОЗВ`ЯЗКУ ІЗ ОСОБЛИВОСТЯМИ ЇХ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ