- •1.Поняття та предмет підприємницького права
- •2.Джерела підприємницького права
- •3.Поняття підприємницької діяльності
- •4.Види підприємницької діяльності
- •5.Суб’єкти підприємницької діяльності
- •6.Поняття договору у підприємницькому праві
- •7.Укладання,зміна і розірвання договору
- •8.Недійсні і неукладені договори
- •9.Попередній договір
- •10.Способи забезпечення забовязань
- •11.Відповідальність за порушення договірних забовязань
- •12.Фізичні особи як суб’єкти підприємницької діяльності
- •13.Юридичні особи як суб’єкт підприємницької діяльності
- •14.Поняття легітимації суб’єктів підприємницької діяльності
- •15.Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності
- •16.Ліцензування та патентування
- •17.Поняття та підстави припинення підприємницької діяльності
- •18.Реорганізація і ліквідація юридичних осіб
- •19.Договори про передачу майна у власність
- •20.Договори про передачу майна у користування
- •21.Договори про виконання робіт
- •22.Договір про надання послуг
- •23.Поняття зовнішньоекономічної діяльності
- •24.Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •25.Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності
- •26.Державне регулювання інвестиційної діяльності та захист інвестицій
- •27.Загальна характеристика антимонопольного законодавства
- •28.Заборона зловживання монопольним становищем на ринку
- •29.Дискримінація підприємств та її припинення
- •30.Санкції за порушення антимонопольного законодавства
- •31.Поняття та види недобросовісної конкуренції
- •32.Законодавство про рекламу
- •33.Відповідальність за порушення законодавства про рекламу
- •34.Загальна характеристика законодавства про захист прав споживачів
- •35.Правові гарантії забезпечення належної якості товарів
- •36.Відповідальність за порушення законодавства про захис прав споживачів
13.Юридичні особи як суб’єкт підприємницької діяльності
Юридична особа є самостійним суб’єктом правовідносин і існує незалежно від фізичних осіб, які її утворили, і хоча це колективне утворення і визнається суб’єктом правовідносин, однак як юридична особа вона може бути носієм лише таких прав і обов’язків, які не пов’язані з природними властивостями людей.
Дія юридичної особи обумов¬лена товарно-грошовими відносинами, суспільним розподілом праці, необхідністю включення до цивільного обороту майна держави, кооперативів, громадських та інших організацій. Наділен¬ня підприємств і об’єднань майном, надання їм господарської самостійності є неодмінною передумовою здійснення господарського розрахунку, вчинення правових актів по реалізації продукції, розпорядження грошовими коштами, тобто виступу в обороті як самостійного суб’єкта цивільних прав і обов’язків.
Поняття та види юридичної особи розкриваються в ст. 80, 81 ЦК України:
Юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов’язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному суді або в третейському суді.
З цього визначення можна виділити такі істотні ознаки юридичної особи: Організаційна єдність. Юридична особа — це колективне утворення, певним чином організований колектив людей (організація).
Наявність відокремленого майна. Кожна юридична особа має своє майно, відокремлене, по-перше, від майна членів трудового колективу даної організації; по-друге, від майна держави чи автономного утворення, адміністративно-територіальної одиниці; по-третє, від майна інших організацій, в тому числі вищестоя¬щих органів.
Виступ у цивільному обороті від свого імені. Кожна юридична особа має своє найменування (ім’я). Від свого імені вона набуває майнових і особистих немайнових прав і несе обов’язки, вступаючи в різноманітні цивільно-правові відносини з іншими організаціями та громадянами.
Здатність нести самостійну майнову відповідальність. Здатність організації від свого імені брати участь у цивільних правовідносинах, самостійно набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки зумовлює і самостійну май¬нову відповідальність юридичної особи за своїми зобов’язаннями.
Види та організаційні форми підприємств наводяться у ст. 63 ГК України, відповідно до якої залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:
— приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); — підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); — комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; — державне підприємство, що діє на основі державної власності; — підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).
Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства: — унітарні. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника; — корпоративні. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Крім того, згідно з ч. 7 ст. 63 ГК України підприємства, залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік, можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств. Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 млн євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Усі інші підприємства визнаються середніми.