- •28. Графічна модель ринку капіталів.
- •158. Банк міжнародних розрахунків, його призначення, організація та діяльність.
- •1. Сутність грошей. Гроші як гроші і гроші як капітал.
- •2. Походження грошей. Роль держави у творенні грошей.
- •3. Форма грошей та їх еволюція. Причини та механізм демонетизації золота.
- •4. Неповноцінні форми грошей, їх економічна природа. Паперові та кредитні гроші.
- •5. Характеристика сучасних кредитних грошей.
- •6. Цінність грошей. Механізм формування цінності грошей при ріхних їх формах.
- •7. Функції грошей.
- •8. Якісні властивості грошей.
- •9. Сутність та економічна основа грошового обороту.
- •10. Модель грошового обороту. Характеристика окремих потоків грошового обороту у їх взаємозв’язку.
- •18. Необхідність та шляхи ремонетизації економіки України.
- •20. Суб'єкти і об'єкти грошового ринку.
- •27. Попит і пропозиція на ринку капіталів. Проблеми трансформації заощаджень населення в інвестиції.
- •33. Державне регулювання грошового обороту.
- •37. Фіскально-бюджетна політика в системі регулюванні грошового обороту
- •45. Особливості проведення грошової реформи в Україні в 90-ті роки хх ст.
- •58 Поняття, розвиток та основні елементи світової та міжнародної валютних систем.
- •65. Грошово-кредитний мультиплікатор.
- •66. Грошовий мультиплікатор
- •68. Вплив небанківських інституцій на грошово-кредитний мультиплікатор.
- •71. Влив бюджетного дефіциту на грошову базу.
- •72. Проблеми монетизації бюджетного дефіциту та валового внутрішнього продукту в Україні.
- •89. Товарна теорія грошей та критика її м.Туганом-Барановським.
- •90.91 Класична кількісна теорія грошей, її сутність, характеристика основних постулатів. Внесок і.Фішера в кількісну теорію.
- •93. “Кембріджська версія” кількісної теорії грошей.
- •94. Внесок Дж. М. Кейнса у розвиток теорії грошей.
- •95.Сучасний монетаризм. Внесок м.Фрідмана в кількісну теорію.
- •96. Синтез кейнсіанських та неокласичних позицій у сучасній кількісній теорії грошей.
- •97. Особливості передавального механізму грошово-кредитної політики в Україні.
- •99. Загальні передумови та економічні причини, що визначають необхідність кредиту.
- •100. Функції кредиту.
- •102 Стадії та закономірності руху кредиту
- •103. Принципи кредитування, суть та практичне значення окремих принципів.Принципи кредитування:
- •104 Форми, види та функції кредиту.
- •105. Характеристика міжгосподарського кредиту, його переваги та недоліки, особливості розвитку в Україні.
- •106. Характеристика банківського кредиту.
- •109 Роль кредиту в розвитку економіки.
- •110. Сутність, види та економічні передумови появи процента як економічної категорії.
- •111. 112.Процентна ставка та маржа
- •124. Функції та роль процента.
- •126. Види фінансових посередників.
- •127.128. Послуги фінансових посередників. Економічні переваги (вигоди) посередництва перед фінансовим ринком.
- •129. Банки як провідні інституції фінансового посередництва.
- •130. Небанківські фінансові посередники, їх види, призначення та особливості діяльності в Україні.
- •132. Банківська система в механізмі фінансового регулювання, її сутність та функції.
- •134 Інновації у фінансовому посередництві.
- •136. Походження та розвиток комерційних банків.
- •138. Сутність та основні принципи діяльності комерційного банку
- •141. Комісійно-посередницькі операції банків.
- •142. Формування і використання прибутку банку.
- •145. Розвиток комерційних банків в Україні.
- •146 Міжнародне банківництво. Проблема допуску іноземного капіталу в банківський сектор України.
- •147 Призначення, роль та основи організації центрального банку.
- •148 Походження та розвиток центральних банків.
- •152. Місце центрального банку в системі банківського регулювання і нагляду.
129. Банки як провідні інституції фінансового посередництва.
Серед фінансових посередників ключове місце займають банки. Це проявляється в такому: • на банки припадає більша частка в перерозподілі позичкових капіталів на'грошовому ринку, ніж на будь-який інший вид фінансових посередників; * банки за своїм функціональним призначенням беруть участь у формуванні пропозиції грошей і мають можливість безпосередньо впливати на ринкову кон'юнктуру й економічне зростання, а інші посередники такої можливості не мають. • банки мають можливість надавати економічним суб'єктам широкий асортимент різних послуг, тоді як інші посередники спеціалізуються на окремих, часто обмежених фінансових операціях• банки приймають гроші на поточні (чекові) депозити, за якими вкладники можуть вільно розпоряджатися своїми коштами.В економічній літературі називаються й інші функції банків, наприклад функцію акумуляції коштів, функцію регулювання грошового обороту.
130. Небанківські фінансові посередники, їх види, призначення та особливості діяльності в Україні.
Фінансові посередники:- банки;- небанківські фінансово-кредитні установи, які інколи називають ще спеціалізованими фінансово-кредитними установами, чи парабанками.
Небанківські фінансово-кредитні установи теж є фінансовими посередниками грошового ринку, які і здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у дохідні активи: у цінні папери та кредити (переважно довгострокові). У своїй діяльності вони мають багато спільного з банками: * функціонують у тому самому секторі грошового ринку, що й банки, - у секторі опосередкованого фінансування; * формуючи свої ресурси (пасиви), вони випускають, подібно до банків, боргові зобов'язання, які менш ліквідні, ніж зобов'язання банків, проте теж можуть реалізовуватися на ринку як додатковий фінансовий інструмент; * розміщуючи свої ресурси в дохідні активи, вони купують боргові зобов'язання, створюючи, подібно до банків, власні вимоги до інших економічних суб'єктів, хоч ці вимоги менш ліквідні і більш ризиковані, ніж активи банків; * діяльність їх щодо створення зобов'язань і вимог ґрунтується на тих самих засадах, що й банків. Перетворюючи одні зобов'язання в інші, вони, як і банки, забезпечують трансформацію руху грошового капіталу на ринку - трансформацію строкову, обсягову і просторову, а також трансформацію ризиків шляхом диверсифікації. Разом з тим посередницька діяльність небанківських фінансово-кредитних установ істотно відрізняється від банківської діяльності:* вона не пов'язана з тими операціями, які визнані як базові банківські. * вона не зачіпає процесу створення депозитів і не впливає на динаміку пропозиції грошей, а отже немає потреби контролювати їх діяльність так само ретельно, як банківську, насамперед поширюючи на них вимоги обов'язкового резервування.* вона є вузько спеціалізованою. Спеціалізація небанківських посередників здійснюється за двома критеріями:1) за характером залучення вільних грошових коштів кредиторів;2) за тими додатковими послугами, які надають фінансові посередники своїм кредиторам.* страхові компанії; * пенсійні фонди;* ломбарди, лізингові та факторингові компанії. Усередині групи інвестиційних посередників за цим критерієм можна виокремити: * інвестиційні фонди;* фінансові компанії; * кредитні товариства, спілки тощо.
Процес розвитку традиційних фінансових посередників і поява нових неминуче зачепить і Україну. Проте це стане можливим лише за умов:* прискорення ринкової трансформації економіки;* підвищення монетизації економіки до рівня розвинутих країн; *суттєвого підвищення рівня і якості життя основної маси населення;* досягнення реальної макроекономічної стабілізації та постійної стабілізації національних грошей.
131. Державний фінансовий контроль (далі - фінансовий контроль) є функцією управління продуктивними силами і виробничими відносинами. Він складається з двох етапів: описового, пов'язаного зі збором фактів і їх первісної угрупуванням, і логіко-аналітичного, що представляє якісний аналіз фактів і поєднує якісні та кількісні методи пізнання. Отже, фінансовий контроль включає в себе, з одного боку, факти і дані досвіду, а з іншого певну систему знань - теорію.. Метою державного фінансового контролю є забезпечення законності та ефективності використання державних бюджетних та позабюджетних фінансових коштів і державної власності. Відповідно до цього основними його завданнями є: організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням дохідних і видаткових статей федерального бюджету і бюджетів федеральних позабюджетних фондів за обсягами, структурою та цільовим призначенням; визначення ефективності та доцільності витрачання державних коштів і використання федеральної власності; оцінка обгрунтованості доходних і витратних статей федерального бюджету і бюджетів федеральних позабюджетних фондів; фінансова експертиза проектів федеральних законів, а також нормативних правових актів федеральних органів державної влади, що передбачають витрати, що покриваються за рахунок коштів федерального бюджету, або що впливають на формування та виконання федерального бюджету і бюджетів федеральних позабюджетних фондів; аналіз виявлених відхилень від встановлених показників федерального бюджету і бюджетів федеральних позабюджетних фондів та підготовка пропозицій, спрямованих на їх усунення, а також на вдосконалення бюджетного процесу в цілому; контроль за законністю та своєчасністю руху коштів федерального бюджету і коштів федеральних позабюджетних фондів в Банку Росії, уповноважених банках та інших фінансово-кредитних установах Російської Федерації; забезпечення надходження до дохідної частини державного бюджету податкових, митних та інших платежів, що забезпечують формування дохідної частини державного бюджету; оцінка ефективності діяльності міністерств і відомств щодо використання коштів державного бюджету та позабюджетних коштів; контроль за правильністю ведення бухгалтерського обліку та звітності; поліпшення бюджетної та податкової дисципліни; виявлення резервів зростання доходної бази бюджетів різних рівнів та зниження видаткової частини бюджету; контроль за реалізацією механізму міжбюджетних відносин; перевірка обігу коштів бюджету та позабюджетних коштів у банках та інших кредитних установах; контроль за формуванням та розподілом цільових бюджетних фондів фінансової підтримки регіонів; припинення незаконних рішень з надання податкових і митних пільг, державних дотацій, субвенцій та іншої допомоги окремим категоріям платників або регіонах; виявлення фінансових зловживань у сфері бюджетних та міжбюджетних відносин; проведення профілактичної інформаційної роботи з метою підвищення бюджетної дисципліни.
