- •28. Графічна модель ринку капіталів.
- •158. Банк міжнародних розрахунків, його призначення, організація та діяльність.
- •1. Сутність грошей. Гроші як гроші і гроші як капітал.
- •2. Походження грошей. Роль держави у творенні грошей.
- •3. Форма грошей та їх еволюція. Причини та механізм демонетизації золота.
- •4. Неповноцінні форми грошей, їх економічна природа. Паперові та кредитні гроші.
- •5. Характеристика сучасних кредитних грошей.
- •6. Цінність грошей. Механізм формування цінності грошей при ріхних їх формах.
- •7. Функції грошей.
- •8. Якісні властивості грошей.
- •9. Сутність та економічна основа грошового обороту.
- •10. Модель грошового обороту. Характеристика окремих потоків грошового обороту у їх взаємозв’язку.
- •18. Необхідність та шляхи ремонетизації економіки України.
- •20. Суб'єкти і об'єкти грошового ринку.
- •27. Попит і пропозиція на ринку капіталів. Проблеми трансформації заощаджень населення в інвестиції.
- •33. Державне регулювання грошового обороту.
- •37. Фіскально-бюджетна політика в системі регулюванні грошового обороту
- •45. Особливості проведення грошової реформи в Україні в 90-ті роки хх ст.
- •58 Поняття, розвиток та основні елементи світової та міжнародної валютних систем.
- •65. Грошово-кредитний мультиплікатор.
- •66. Грошовий мультиплікатор
- •68. Вплив небанківських інституцій на грошово-кредитний мультиплікатор.
- •71. Влив бюджетного дефіциту на грошову базу.
- •72. Проблеми монетизації бюджетного дефіциту та валового внутрішнього продукту в Україні.
- •89. Товарна теорія грошей та критика її м.Туганом-Барановським.
- •90.91 Класична кількісна теорія грошей, її сутність, характеристика основних постулатів. Внесок і.Фішера в кількісну теорію.
- •93. “Кембріджська версія” кількісної теорії грошей.
- •94. Внесок Дж. М. Кейнса у розвиток теорії грошей.
- •95.Сучасний монетаризм. Внесок м.Фрідмана в кількісну теорію.
- •96. Синтез кейнсіанських та неокласичних позицій у сучасній кількісній теорії грошей.
- •97. Особливості передавального механізму грошово-кредитної політики в Україні.
- •99. Загальні передумови та економічні причини, що визначають необхідність кредиту.
- •100. Функції кредиту.
- •102 Стадії та закономірності руху кредиту
- •103. Принципи кредитування, суть та практичне значення окремих принципів.Принципи кредитування:
- •104 Форми, види та функції кредиту.
- •105. Характеристика міжгосподарського кредиту, його переваги та недоліки, особливості розвитку в Україні.
- •106. Характеристика банківського кредиту.
- •109 Роль кредиту в розвитку економіки.
- •110. Сутність, види та економічні передумови появи процента як економічної категорії.
- •111. 112.Процентна ставка та маржа
- •124. Функції та роль процента.
- •126. Види фінансових посередників.
- •127.128. Послуги фінансових посередників. Економічні переваги (вигоди) посередництва перед фінансовим ринком.
- •129. Банки як провідні інституції фінансового посередництва.
- •130. Небанківські фінансові посередники, їх види, призначення та особливості діяльності в Україні.
- •132. Банківська система в механізмі фінансового регулювання, її сутність та функції.
- •134 Інновації у фінансовому посередництві.
- •136. Походження та розвиток комерційних банків.
- •138. Сутність та основні принципи діяльності комерційного банку
- •141. Комісійно-посередницькі операції банків.
- •142. Формування і використання прибутку банку.
- •145. Розвиток комерційних банків в Україні.
- •146 Міжнародне банківництво. Проблема допуску іноземного капіталу в банківський сектор України.
- •147 Призначення, роль та основи організації центрального банку.
- •148 Походження та розвиток центральних банків.
- •152. Місце центрального банку в системі банківського регулювання і нагляду.
126. Види фінансових посередників.
Сучасні фінансові посередники розглядаються як спеціалізовані професійні оператори ринку, інвестиційно-кредитні установи, що перерозподіляють ресурси між постачальниками і споживачами фінансового капіталу, між інвесторами/кредиторами та реципієнтами коштів на основі дії принципу зв'язку в динаміці руху активів.
На сьогодні фінансовими посередниками виступають :
- спеціалізовані інвестиційні компанії ;
- банки ;
- трастові компанії ;
- кредитні спілки ;
- страхові компанії ;
- пенсійні фонди та ін.
Найголовніше завдання фінансових посередників - спрямовувати рух капіталу (збережень) до найефективніших споживачів. Базовою основою їх функціонування є реалізація кредитно-інвестиційних угод (тобто безпосереднє фінансування) та заміна прямого фінансування непрямим через випуск власних вторинних зобов'язань. Логічно, що предметом праці для посередників на ринку стають цінні папери й гроші.
Фінансові посередники є інституційними учасниками фінансового ринку. На відміну від індивідуальних учасників інституційні є колективними учасниками, які провадять різного виду професійну фінансову діяльність й розподіляють прибуток між засновниками відповідно до правових норм і конкретної угоди. Згідно з вимогами чинного законодавства фінансові посередники можуть виконувати функції :
- з консолідації (акумуляції) збережень індивідуальних інвесторів у єдиний пул і подальше диверсифіковане вкладення накопиченого капіталу в різні проекти. ;
- із забезпечення рівноваги на ринку капіталів через погодження пропозицій і попиту на фінансові ресурси. ;
- з перерозподілу і зниження фінансових ризиків. ;
- із забезпечення підвищеної ліквідності фінансових вкладень шляхом професійного портфельного управління активами.
.
127.128. Послуги фінансових посередників. Економічні переваги (вигоди) посередництва перед фінансовим ринком.
У секторі непрямого фінансування поряд з двома базовими суб'єктами, які умовно можна назвати кредитор-заощадник і позичальник-ви-тратник, з'являється третій економічний суб'єкт, який є самостійним і рівноправним суб'єктом грошового ринку. Подібно до базових суб'єктів він формує власні зобов'язання та вимоги і на цій підставі емітує власні фінансові інструменти, які стають об'єктом торгівлі на грошовому ринку. Вказані суб'єкти називаються фінансовими посередниками, а їх діяльність з акумуляції вільного грошового капіталу та розміщення його серед позичальників-витратників називається фінансовим посередництвом. Фінансове посередництво істотно відрізняється від брокерсько-дилерської діяльності. Особливість останньої полягає в тому, що брокери і дилери не створюють власних вимог і зобов'язань, а діють за дорученням клієнтів, одержуючи дохід у вигляді комісійної плати (брокери) чи різниці в курсах купівлі і продажу (дилери). Фінансові посередники діють на ринку зовсім по-іншому — від свого імені і за власний рахунок, створюючи власні зобов'язання і власні вимоги. Тому їх прибутки формуються як різниця між доходами від розміщення акумульованих коштів і витратами, пов'язаними з їх залученням. Усі фінансові посередники функціонують на єдиному грошовому ринку, з одним і тим же об'єктом — вільними грошовими коштами, однаково відчутно впливають на кон'юнктуру цього ринку, можуть не тільки конкурувати між собою, а й взаємодіяти Конкретні переваги фінансового посередництва виявляються у такому: 1) можливості для кожного окремого кредитора оперативно розмістити вільні кошти в дохідні активи, а для позичальника — оперативно мобілізувати додаткові кошти, необхідні для вирішення виробничих чи споживчих завдань, і так само оперативно повернути їх на висхідні позиції.; 2) скороченні витрат базових суб'єктів грошового ринку на формування вільних коштів, розміщенні їх у дохідні активи та запозиченні додаткових коштів. 3) послабленні фінансових ризиків для базових суб'єктів грошового ринку, оскільки значна частина їх перекладається на посередників. 4) збільшенні дохідності позичкових капіталів, особливо зосереджених у дрібних власників, завдяки зменшенню фінансових ризиків, скороченню витрат на здійснення фінансових операцій та відкриттю доступу до великого, високодохідного бізнесу. 5) можливості урізноманітнити відносини між кредиторами і позичальниками наданням додаткових послуг, які беруть на себе посередники. Фінансові посередники спеціалізуються на наданні таких послуг, у зв'язку з чим формується широке коло їх окремих видів: депозитних інституцій, страхових компаній, пенсійних фондів, інвестиційних і фінансових компаній, взаємних фондів тощо
