41.Інтерактивні модель навчання

Позитивні аспекти інтерактивної моделі:

1) розширюються пізнавальні можливості учня.

2) як правило, високий рівень засвоєння знань..

3) учитель без зусиль може проконтролювати рівень засвоєння знань учнями

4) учитель має змогу розкритися як організатор, консультант.

5) партнерство між учителем і учнями та в учнівському колективі.

Негативні аспекти інтерактивної моделі:

1) на вивчення певної інформації потрібен значний час.

2) необхідний інший підхід в оцінюванні.

3) у вчителя відсутній досвід такого способу організації навчання.

4) нестача методичних розробок уроків з використанням інтерактивних методів.

Інтерактивна модель навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити найсприятливіші, комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуватиме свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, висловлювання своєї точки зору стосовно тієї чи іншої проблеми, вміння доказово міркувати, спільне вирішення питання на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.

Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів.

Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і учитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання.

Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з товаришами, критично мислити, поважати думку колег, приймати продумані рішення.

Такі підходи до навчання не є новими для української школи. Ще в перші десятиріччя минулого століття вони використовувалися і були поширені в практиці української школи. Лабораторно-бригадний і проектний методи, робота в парах змінного складу, виробничі й трудові екскурсії та практики, які застосовували в ті часи, були передовим словом у світовій педагогіці.

Використання цих методів і форм навчання в окремих школах давало непогані результати, вони знайшли підтримку у багатьох учителів. Проте їх запроваджували без належного методичного забезпечення, теоретичного осмислення, експериментальної перевірки. Як наслідок, з'явилися певні проблеми й ускладнення: зниження ролі вчителя в навчальному процесі, нераціональне використання навчального часу, відсутність в учнів достатньої мотивації для такого типу навчання. Згадані методи були визнані непотрібними. І вже з 30-х років XX ст. українська школа перетворилася на авторитарну, репродуктивно-орієнтовану, з панівною стандартизацією й уніфікацією засобів, форм і методик навчання.

42. Поняття процесу навчання. Головні ідеї організації навчального процесу у контексті сучасної освітньої філософії. Функції процесу навчання.

Навчання як впорядкована діяльність учителя та учнів, спрямована на досягнення поставлених цілей.

Поняття процесу навчання пов»язано із рорзвитком навчання у просторі і часі. і означає послідовність його етапів, актів.

Лат. Слово «процесус» - рух вперед, просування вперед

Він включає велику кількість різноманітних зв»язків, відносин, а звідси неоднозначність цього явища, наявність достатньтої кількості визначень, тлумачень процессу навчання.

Історична категорія.

1. Доба давнього часу і середньовіччя: під поняттям процесс навчання розуміли головним чином викладання, метою якого є учень.

2. ХІХ - поч. ХХ ст.: в поняття процессу навчання почали вкладати вже два поняття: викладання і учіння. Викладання як діяльність вчителя по організації засвоєння учнями навчального матеріалу і учіння як діяльність самих учнів по засвоєнню запропонованих їм знань. Підхід, за винятком США, окремих експериментальних шкіл, залишається традиціійним – керівна роль учителя.

Нова місія сучасної школи – не тільки озброїти учня ЗУНами, а навчаити мислити, думатися, розвивати різні сфери своєї особистості.

Поняття викладання трактується швидше як забезпечення управлінням (керівництвом) навчально-пізнавальною діяльністю учнів, їх вихованням, розвитком. Не йде мова про заміну вчителя (дистанційне навчання, експеримент у США). Формує освітнє середовище, умови (постановка перед учнями мети іі завдань, психологічний клімат, забезпечення навч. исципліни…)

Учіння як активна пізнавальна діяльність самого учня як суб»єкта.

До основних ідей відносимо.

1. Учитель – керівник, організатор, посередник, фасилітатор, менеджер

2. Взаємодія учителя і учня як суб»єктів навчального процессу.

3. Навчання – це пошук, вироблення учнями особистісних знань, умінь і навичок, набуття власного досвіду.

4. Навчання – міжособистісна взаємодія учнів.

5. Навчання – огляд, вирішення соціально і особистісно значущих проблем, здійснення самостійних виборів, прийняття рішень.

6. Навчання – потенційний розвиток учнів.

Процесс навчання – це динамічна взаємодія учителя та учнів, у ході якої здійснюється стимулювання та організація активної навчально-пізнавальної діяльності учнів з метою засвоєння системи наукових знань, умінь і навичок, розвитку і вихованості особистості.

Основні функції процесу навчання.

1.Освітня є базовою і передбачає засвоєння учнями визначеної системи наукових знань, формування відповідних умінь і навичок.

Освітня функція повинна забезпечити

• повноту знань (визначається рівнем засвоєння інформації з кожної навчальної дисиципліни, необхідної для розуміння основних ідей, істотних причинно-наслідкових Зв»язків)

• системність знань (упорядкованість – будь-яке знання випливає із попереднього і прокладає шлях до наступного)

• усвідомленість знань (розуміння зв»язків між ними, прагнення самостійно поповнювати їх)

• дієвість ( вміння оперувати ними, перености іх у нові ситуації тощо)

2.Виховна функція. Виховний характер – це об»єктивна закономірність, що виявлялася в усі епохи. Полягає у виховному характері процессу навчання. Передбачає формування у процесі навчання засобами світоглядних уявлень, моральних, етичних, естетичних якостей школяра

3.Розвивальна функція передбачає розвиток мислення, вольових рис характеру, навчальних інтересів, здібностей, мотивів, уваги, пам»яті.

Особливе місце належит розумовому розвитку, якимй передбачає формування таких умінь, як структурування, систематизування, конкретизування, доведення, формулювання висновків, класифікування, аналіз і синтез, порівняння, абстагування, узагальнення.