9. Динаміка української культури на сучасному етапі

Динаміка культури характеризує трансформаційні процеси всередині культури й у взаємодіях культур, які специфічні цілісністю, закономірністю, спрямованістю і впорядкованістю провідних ідей. У культурології існують різноплавні підходи до побудови моделей соціокультурної динаміки. Так, наприклад, існують різні моделі соціокультурної динаміки: циклічна, лінійна, хвилеподібна і вибухоподібна.

Для того, аби визначити до якої саме моделі належить українська культура на сучасному етапі, потрібно проаналізувати її розвиток протягом останніх років. Варто пригадати національно-культурне піднесення, яке відбулося у 20-х роках XX століття, яке стало передумовою розбудови освіти і науки. Пізніше, в 30-х роках XX століття українська культура крок за кроком почала втрачати залишки національної незалежності, а ті суспільно-політичні процеси, які відбувались на території України, певним чином змусили частину інтелігенції прилаштуватись до нових умов життя. Ці умови були пов'язані з приходом тоталітарного режиму на територію України. Тобто, відразу після піднесення відбувся занепад. Пізніше, після отримання Україною незалежності, були створені умови зростання національно-культурної ідентичності українців. Особливо українська культура піднеслася після перемоги Помаранчевої революції у 2004 році. Однак невдовзі культуру української держави спіткав ще один занепад, який, на жаль, на даний час українці ще не подолали. Тобто, аналізуючи розвиток української культури протягом останнього століття і спостерігаючи достатню кількість її злетів та падінь ми можемо зробити висновок про те, що динаміка української культури на сучасному етапі має хвилеподібну модель.

10. Функції культури в сучасному українському суспільстві.

Виділяються пізнавальна, інформативна, світоглядна, комунікативна, регулятивна, аксіологічна, а також виховна функції культури. Пізнавальна поялгає в поданні цілісної картини світу, поєднуються результати наукового, ціннісного та художнього його відображення. Інформативна функція виконує передачу, трансляцію нагромадженого соціального досвіду як за "вертикаллю" (від попередніх поколінь до нових), так і за "горизонталлю" — обмін духовними цінностями між народами. Інформаційна функція нерозривно пов'язана з комунікативною. Спілкування за своїм характером буває безпосереднім і опосередкованим. Безпосереднє спілкування — це пряме засвоєння надбань культури. Воно доповнюється непрямим, опосередкованим — коли реалізується через засвоєння культурної спадщини. У наші дні, з появою і бурхливим розвитком засобів масової інформації , незмірно зростає роль опосередкованого спілкування. Регулятивна функція культури реалізується з допомогою певних норм, засвоєння яких необхідне кожному для успішної адаптації в суспільстві. Нормативна функція культури включає надзвичайно широке коло вимог, які пред'являються до духовного світу людини, її знань, світогляду, моральних якостей тощо.Норми культури в їх зовнішньому виразі проявляються через символіку, певну знакову систему. Характерним прикладом такої символіки виступають правила етикету. Про ступінь засвоєння норм культури ми судимо за реальною поведінкою людини в різних життєвих ситуаціях. У ролі регуляторів культури поведінки людини як у широкому, так і у вузькому сенсі виступають не тільки норми, але й зразки поведінки Взірець — це вище, найкраще, досягнуте передовими людьми суспільства, найбільш наближене до ідеалу. У процесі історичного розвитку людства певні зразки поступово перетворюються у загальну норму поведінки, згодом їм на зміну приходять нові, більш досконалі. У цьому й виявляється регулятивна роль зразка. Регулятивна функція культури підтримується такими нормативними системами, як мораль і право.Культурі притаманна аксіологічна (оціночна) функція. Вона виражає якісний стан культури. У динамічному процесі функціонування культури відбувається формування духовного обличчя людини, її світогляду.Особливе місце належить виховній функції. Культура виступає універсальним фактором саморозвитку людини, людства.Світоглядна функція культури виявляється в тому, що вона синтезує в цілісну і завершену форму систему чинників духовного світу особи. Світогляд забезпечує органічну єдність елементів свідомості.