- •1. Культура як наука, її предмет, мета і завдання.
- •2. Категорії, функції, методи вивчення культури.
- •3. Характеристика основних теорій походження культури
- •4.Сутність культури. Ґенеза суспільного осмислення культури.
- •5. Морфологія культури
- •6. Характеристика типології культури
- •7. Характеристика основних рівнів культури.
- •8. Динаміка культури
- •9. Динаміка української культури на сучасному етапі
- •10. Функції культури в сучасному українському суспільстві.
- •11.Стиль у мистецтві.
- •12.Основні етапи розвитку української культури.
- •13. Генезис української культури
- •14.Міфологічна модель світу. Людина в первісній культурі.
- •15.Джерела формування української культури доби Середньовіччя.
- •16. Феномен становлення християнської культури. Східний та західний варіант культури. Християнізація української середньовічної культури.
- •17. Вплив візантійської культури на формування середньовічної України-Русі..
- •18. Культура Галицько-Волинського князівства: особливості розвитку, літописання, освіта, мистецтво.
- •19. Особливості українського Ренесансу. Ранній гуманізм в Україні
- •20. Розвиток освіти в період українського Ренесансу
- •21. Львів як ренесансний центр України (братства, друкарство, освіта, мистецтво)
- •22. Ренесансний центр України - Острог (освіта, наука, друкарство)
- •23. Київ як ренесансний центр української культури (освіта, наука, друкарство)
- •24. Реформаційний рух в Україні: Берестейська унія, полемічна література, і.Вишенський.
- •25. Культура українського Просвітництва
- •26. Особливості становлення та розвитку західноукраїнського бароко.
- •27. Українське козацьке бароко: освіта, наука, література, мистецтво.
- •28. Особливості формування світоглядних засад в культурі Нового часу України.
- •29. Український театр та музика епохи бароко.
- •30. Друге культурно-національне відродження в Україні: причини, періодизація, характеристика основних етапів.
- •31. Українська культура 19ст. (характеристика шляхетного періоду).
- •32. Друге культурно-національне відродження (народний період).
- •33. Культурно-національне відродження в Галичині.
- •34. Характеристика основних періодів культури новітнього часу в Україні.
- •35. Український модернізм (література, театр, архітектура, мистецтво, кіно)
- •36. Українська культура в добу радянського тоталітаризму.
- •37. «Розстріляне відродження» в українській культурі.
- •39. Українська культура в добу розбудови державної незалежності (1991-2009 рр.)
- •40.Проблеми формування молодіжної української культури на сучасному етапі.
7. Характеристика основних рівнів культури.
Найбільш узагальнено в науці виділяють рівні культури за спеціалізованими аспектами її функціонування: професійним (висока, або елітарна, культура), утилітарна (масова, або низька, культура) і непрофесійним (народна, або побутова, культура). Якщо елітарна й особливо побутова культури мають пряму спрямованість щодо збереження духовності і оперують для цього традиційними засобами, то масова культура спирається переважно на новаторські можливості сучасної цивілізації. Залежно від того, що береться за основу при визначенні специфіки прояву цінностей і норм - окрема особа, група людей чи суспільство взагалі - у структурі культури виділяють її особистісний, колективний та суспільний рівні. До особистісного рівня належать знання, переконання, світогляд і т. ін. Колективні цінності можуть охоплювати духовні та практичні пріоритети в сфері політики, релігії, художньо-образної діяльності тощо. У свою чергу, внутрішній світ людини повинен бути наповнений глибиною сприйняття історичного часу й простору, пройнятий толерантністю до людства. Втрата цих якостей завжди приводила до страшних катаклізмів як окремих людей, так і цілих народів. Наявність діалектичних зв'язок у функціонуванні всіх цих рівнів є запорукою формування висококультурної особистості, її повної гармонії з навколишнім світом.
8. Динаміка культури
Динаміка культури характеризує трансформаційні процеси всередині культури й у взаємодіях культур, які специфічні цілісністю, закономірністю, спрямованістю і впорядкованістю провідних тенденцій. У культурології існують різноплавні підходи до побудови моделей соціокультурної динаміки. Одна з найдавніших - циклічна модель культурної динаміки. Повторюваність, зворотність є характерною рисою існування всього живого. Прихильниками такої моделі були Дж. Віко, М. Данилевський, Л. Гумільов.
Лінійна модель культурної динаміки представлена еволюціонізмом. Еволюціоністи спирались на концепцію англійського соціолога Г. Спенсера, який розглядав соціокультурну динаміку як частину незворотного процесу еволюції, що проявляється в ускладненні, диференціації та вдосконаленні первісно примітивних культурних систем.
Хвильова модель соціокультурної динаміки найґрунтовніше розроблена в економічних науках. Російський соціолог М. Кондратьєв розробив теорію довгих економічних хвиль з періодом 48-55 років., що визначають циклічну динаміку господарчо-економічної системи. Американському соціологу П. Сорокіну належить теорія хвилеподібної соціокультурної динаміки. Кожен елемент за його концепцією проходить три фази єдиного циклу: на першій відбувається накопичення і кристалізація соціально значущих смислів, на гребені хвилі вони фіксуються у вигляді культурних норм і цінностей, потім вони вступають у протиріччя з наявними потенціями розвитку. Після проходження всього циклу він поновлюється. Російський культуролог Ю. Лотман у своїй книзі «Культура і вибух» обґрунтовує концепцію непередбачуваних динамічних процесів, що реалізуються у вигляді вибуху. Така концепція отримала назву «вибуху» (модерністська концепція).