9.4. Практичні завдання

Матеріальне забезпечення заняття. Кистьовий динамометр звичайний і динамометр з рухливою стрілкою, секундомір, вага, велоергометр, степ-ергометр, рефлексометр, чисті аркуші паперу, олівці, сфігмоманометр, пульсотахометр, сантиметрова лінійка довжиною 40 сантиметрів.

187

МДС, абсолютна і відносна

локальна статична витривалість у обстежуваних

різної спортивної спеціалізації і кваліфікації

Прізвища обстежуваних	Вік, літ	Маса тіла, кг	Зріст, см	Спортивна спеціалізація і кваліфікація	МДС		ЛВ
					абсолютна, кг	Відносна, кг/кг	АЛВ, с	ВЛВ, с
1.
2.
3.

РОБОТА 2

Дослідження витривалості шляхом визначення

МСК за одноразовим степ- або

велоергометричним навантаженням

Завдання. Оволодіти методикою оцінки аеробної витривалості студентів групи шляхом непрямого визначення максимального споживання кисню.

Методика. Даний непрямий метод визначення МСК запропонований І.Астрандом і І.Рімінгом в 1954 році. Досліджуваному пропонують виконати навантаження на вело- або степергометрі (сходження на сходинку висотою 40 см для чоловіків і 33 см для жінок). Потужність навантаження (ПН в кгм/хв.) при степергометрії визначається за формулою:

ПН=МТ*ВС*ЧС*1,3,

де: МТ – маса тіла, кг;

ЧС – частота сходжень за 1 хв.; ВС – висота сходинки, м; 1,3 – коефіцієнт роботи, яка виконується досліджуваним при сходженні з сходинки на долівку.

Одержаний показник потужності навантаження переводять у вати з розрахунку, що 1 Вт дорівнює 6,12 кгм/хв.. Тривалість навантаження – до стійкого стану енергообміну, який визначається по стабілізації ЧСС (приблизно 6 хвилин). Величина навантаження (75% від МСК) визначається з врахуванням віку, статі, зросту і маси тіла досліджуваного за даними таблиці 47.

Таблиця 47

Величини субмаксимальних велоергометричних навантажень (Вт) для осіб різної статі, зросту і маси тіла (за Р.Шефардом, 1971)

ЧСС скха	Потужність навантаження, Вт
	Чоловіки					Жінки
	50	100	150	200	250	50	75	10	125	150
120	2,2	3,5	4,8			2,6	3,4	4,1	4,8
121	2,2	3,4	4,7			2,5	3,3	4,0	4,8
122	2,2	3,4	4,6			2,5	3,2	3,9	4,7
123	2,1	3,4	4,6			2,4	3,1	3,9	4,6
124	2,1	3,3	4,5	6,0		2,4	3,1	3,8	4,5
125	2,0	3,2	4,4	5,9		2,3	3,0	3,7	4,4
126	2,0	3,2	4,4	5,8		2,3	3,0	3,6	4,3
127	2,0	3,1	4,3	5,7		2,2	2,9	3,5	4,2
128	2,0	3,1	4,2	5,6		2,2	2,8	3,5	4,2	4,8
129	1,9	3,0	4,2	5,6		2,2	2,8	3,4	4,1	4,8
130	1,9	3,0	4,1	5,6		2,1	2,7	3,4	4,0	4,7
131	1,9	2,9	4,0	5,4		2,1	2,7	3,4	4,0	4,6
132	1,8	2,9	4,0	5,3		2,0	2,7	3,3	3,9	4,5
133	1,8	2,8	3,9	5,3		2,0	2,6	3,3	3,8	4,4
134	1,8	2,8	3,9	5,2		2,0	2,6	3,1	3,7	4,3
135	1,7	2,8	3,8	5,1		2,0	2,6	3,1	3,7	4,3
136	1,7	2,7	3,8	5,0		1,9	2,5	3,1	3,6	4,2
137	1,7	2,7	3,7	5,0		1,9	2,5	3,0	3,6	4,2
138	1,6	2,7	3,7	4,9		1,8	2,4	3,0	3,5	4,1
139	1,6	2,6	3,6	4,8		1,8	2,4	2,9	3,5	4,0
140	1,6	2,6	3,6	4,8	6,0	1,8	2,4	2,8	3,4	4,0
141		2,6	3,5	4,7	5,9	1,8	2,3	2,8	3,4	3,9
142		2,5	3,5	4,6	5,8	1,7	2,3	2,8	3,3	3,9
143		2,5	3,4	4,6	5,7	1,7	2,2	2,7	3,3	3,8
144		2,5	3,4	4,5	5,7	1,7	2,2	2,7	3,2	3,8
145		2,4	3,4	4,5	5,6	1,6	2,2	2,6	3,2	3,7
146		2,4	3,3	4,4	5,6	1,6	2,2	2,6	3,2	3,7
147		2,4	3,3	4,4	5,5	1,6	2,1	2,6	3,1	3,6
148		2,4	3,2	4,3	5,4	1,6	2,1	2,6	3,1	3,6
149		2,3	3,2	4,3	5,4		2,1	2,6	3,0	3,5
150		2,3	3,2	4,2	5,3		2,0	2,5	3,0	3,5
151		2,3	3,1	4,2	5,2		2,0	2,5	3,0	3,4
152		2,3	3,1	4,1	5,2		2,0	2,5	2,9	3,4
153		2,2	3,0	4,1	5,2		2,0	2,4	2,9	3,3
154		2,2	3,0	4,0	5,1		2,0	2,4	2,8	3,3
155		2,2	3,0	4,0	5,0		1,9	2,4	2,8	3,2
156		2,2	2,9	4,0	5,0		1,9	2,3	2,7	3,2
157		2,1	2,9	3,9	4,9		1,9	2,3	2,7	3,2
158		2,1	2,9	3,9	4,9		1,8	2,3	2,7	3,1
159		2,1	2,8	3,8	4,8		1,8	2,2	2,6	3,1
160		2,1	2,8	3,8	4,8		1,8	2,2	,26	3,0
161		2,0	2,8	3,7	4,7		1,8	2,2	2,6	3,0
162		2,0	2,8	3,7	4,6		1,8	2,2	2,6	3,0
163		2,0	2,8	3,7	4,6		1,7	2,2	2,5	2,9
164		2,0	2,7	3,6	4,6		1,7	2,1	2,5	2,9
165		2,0	2,7	3,6	4,5		1,7	2,1	2,5	2,9
166		1,9	2,7	3,6	4,5		1,7	2,1	2,5	2,8
167		1,9	2,6	3,5	4,4		1,6	2,1	2,4	2,8
168		1,9	2,6	3,5	4,3		1,6	2,0	2,4	2,8
169		1,9	2,6	3,5	4,3		1,6	2,0	2,4	2,8
170		1,8	2,6	3,4	4,3		1,6	2,0	2,4	2,7

Співставляючи потужність навантаження з ЧСС (таблиця 48) визначають величину МСК, множать її на віковий фактор (таблиця 49) і оцінюють, користуючись даними таблиці 50. В таблиці 50 наведені величини МСК з розрахунку на 1 кг маси тіла за 1 хв.

Таблиця 48

Визначення МСК за величиною потужності шестихвилинного велоергометричного навантаження і ЧСС при цьому навантаженні

Маса тіла, кг	Вік літ
	Чоловіки				Жінки
	20-29 (161)	30-39 (156)	40-49 (152)	50-59 (145)	20-29 (167)	30-39 (160)	40-49 (154)	50-59 (145)
40					78	77	63	50
45					88	87	73	58
50	113	103	92	72	100	95	82	62
55	125	117	103	80	110	105	90	68
60	137	127	112	90	123	120	103	77
65	147	137	122	97	130	128	122	83
70	158	150	130	105	142	140	122	92
75	172	160	142	113	155	150	130	100
80	195	173	153	122	165	160	138	106
85	207	183	160	130	175	173	150	113
90	217	193	172	138	183	168	158	120
95	227	207	182	147
100	242	220	192	155

Примітка: в дужках максимальна для даного віку ЧСС (ск/хв.) при навантаженні.

Таблищ 49

Віковий фактор для визначення МСК за величиною одноразового велоергометричного навантаження

Вік, літ	Фактор	Вік, літ	Фактор
15	1,10	50	0,75
25	1,00	55	0,71
35	0,87	60	0,68
40	0,83	65	0,65
45	0,78

Таблиця 50

Оцінка показників МСКдля осіб різного віку і статі (мл/кг за 1 хв.)

Вік, літ	Стать	Оцінка показників МСК
		Низьке	Нижче середнього	Середнє	Добре	Високе
20-29	ч	38	39-43	44-51	52-56	57
	ж	28	29-34	35-43	44-47	49
30-39	ч	34	35-39	40-47	48-51	52
	ж	27	28-33	34-41	42-47	48
40-49	ч	30	31-35	36-43	44-47	48
	ж	25	26-31	32-40	41-45	46
50-59	ч	25	26-31	32-39	40-43	44
	ж	21	22-28	29-36	37-41	42
60-69	ч	21	22-26	27-35	36-39	40

РОБОТА 3

Дослідження витривалості шляхом визначення

МСК у школярів за показниками їхнього

фізичного розвитку і руховими здібностями

Завдання. Оволодіти методикою оцінки аеробної витривалості юних спортсменів шляхом визначення МСК за показниками їхнього фізичного розвитку і руховими здібностями.

Методика. Користуючись методом факторного аналізу, А.Д.Бубогай і В.Г.Мігульова (1981) встановили високу ступінь взаємозв’язку МСК з показниками фізичного розвитку і руховими здібностями школярів. На основі цієї залежності авторами розробленої формули для непрямого визначення МСК.

Хлопчики: МСК= (МТ:20) + (ДК:100) + (ЖЄЛ:20) –1,1,

де: МТ – маса тіла, кг;

ДК – динамометрія сильнішої кисті, кг; ЖЄЛ – життєва ємність легень, сотні мл.

Дівчатка: МСК=( МТ:20) + (СД:250) +(ЖЄЛ:10) – 0,7, де: МТ – маса тіла, кг;

СД – результат стрибка в довжину з місця, см;

ЖЄЛ – життєва ємність легень, сотні мл.

На заняття запрошують двох хлопчиків і двох дівчаток віком 12-15 років. Користуючись необхідними приладами і методиками, у хлопчиків визначають показники маси тіла, динамометрію сильнішої кисті і ЖЄЛ, у дівчаток – масу тіла, результат стрибка в довжину з місця і ЖЄЛ. Одержані результати підставляють у вище наведені формули і визначають показник МСК.

На основі одержаних даних роблять висновки щодо рівня розвитку загальної витривалості обстежуваних. При аналізі експериментальних даних враховують руховий режим досліджуваних учнів.

РОБОТА 4

Дослідження швидкості методом рефлексометрії

Завдання. Ознайомитись з роботою рефлексометра. Оволодіти методикою визначення часу рухової реакції (ЧРР). Дослідити величини ЧРР у осіб різної спортивної спеціалізації і рівня натренованості.

Методика. Час простої сенсомоторної реакції вимірюється з моменту подачі сигналу до моменту виконання заданої реакції – відповіді. В якості сигналу частіше від інших використовують оптичний (світловий) або акустичний (звуковий) подразник, який включається одночасно з електросекундоміром. Після реакції-відповіді (наприклад, натискання на вимикач) секундомір зупиняється. У високонатренованих школярів, які тренують швидкість і спритність, час простої рухової реакції на світловий подразник – 180-200 мс, звуковий – 150-180 мс.

Для визначення часу складної реакції використовують не один, а декілька різних сигналів, на один з яких необхідно реагувати руховою дією. Наприклад, при засвіченні червоної лампочки необхідно натиснути на вимикач №1, а при засвічені жовтої лампочки -на вимикач №2 і т.д. Чим більша кількість умовних подразників включається в завдання, тим триваліша реакція-відповідь. Це пояснюється більшими витратами часу на аналіз одержаної ЦНС інформації (червоний, зелений тощо), прийняття необхідного рішення та його виконання.

У висновках до роботи вказують на відповідність одержаних в досліді даних нормативним, звертають увагу на величину ЧРР у спортсменів різної спеціалізації і кваліфікації, описують складові компоненти ЧРР.

РОБОТА 5

Дослідження швидкості

шляхом визначення частоти

довільних рухів

Завдання. Оволодіти методикою оцінки рівня розвитку швидкості у студентів групи за показниками частоти довільних рухів та за частотою стискань пальців кисті в кулак.

Методика. 1. Дослідження швидкості методом темпінг-теста. Досліджувані готують аркуш паперу, на якому малюють три квадрати (довжина однієї сторони 5 см). Тоді, за командою викладача "Руш!" досліджувані протягом 5 секунд ставлять якнайбільшу кількість крапок спочатку в першому квадраті, тоді після команди "Два!" – в другому і після команди "Три!" – в третьому квадраті (без перерви усі три квадрати за 15 секунд). Щоб крапки не лягали одна на одну, руку доцільно рухати за годинниковою стрілкою.

189

Для оцінки результатів підраховують кількість крапок в кожному квадраті, що легко зробити з’єднуючи їх ніж собою. Максимальна частота рухів кисті у натренованих юнаків в середньому (береться кращий показник з трьох квадратів) становить 30-35 крапок з 5 с.

2. Дослідження швидкості за частотою стискань пальців кисті руки в кулак (кулачний тест П.Д.Плахтія). Досліджуваному пропонують протягом 5 секунд максимально часто стискати в кулак і розправляти пальці правої (а потім і лівої) руки. В нормі більшість старшокласників за 5 секунд роблять 15-25 скорочень (стискань) і розслаблень (розтискань) пальців сильнішою рукою.

Рухи, які виконуються меншою кількістю м’язів, можуть бути більш швидкими і частішими, ніж ті, що виконуються більшою кількістю м’язових груп. Це пояснюється складністю центрально-нервового управління руховим апаратом. Адже управляти меншою кількістю м’язів руховим нервовим центрам кори мозку завжди легше, ніж більшою. Для підтвердження цього важливого теоретичного положення проводять такий дослід. Визначають частоту торкань вказівного і великого пальців сильнішої руки за 5 секунд (пальцевий тест). Порівняйте одержаний результат з показником кулачного тесту.

Одержані в досліді дані заносять в протокольну таблицю. Пояснюють різні величини досліджуваних показників у обстежуваних різної спеціалізації і кваліфікації.

Протокольна таблиця дослідження швидкості шляхом визначення частоти рухів

Прізвища досліджуваних	Спортивна спеціалізація і кваліфікація	Тем-пінг-тест, кількість крапок за 5 с	Кулачний тест, кількість стискань і розправлянь пальців сильнішої руки	Пальцевий тест, частота торкань вказівного і великого пальців сильнішої руки
1.
2.
3. і т.д.

РОБОТА 6

Визначення рівня підготовленості студентів

до занять фізичними вправами

Завдання. Оволодіти методикою визначення рівня фізичної підготовленості учнів старших класів і дорослих за показниками функціонального стану серцево-судинної системи і за розвитком окремих рухових здібностей.

Методика. Досліджуються усі студенти групи. Оцінка рухливих здібностей і стану серцево-судинної системи проводиться шляхом нарахування балів за 11 показниками (С.А.Душанін, Л.Я.Іваненко, Е.А.Пирогова, 1985). Першу годину заняття проводять в лабораторії, другу (для визначення загальної витривалості і швидкості відновлення пульсу) – на стадіоні.

1. Вік. За кожний рік життя нараховується 1 бал. Так, юнаку віком 19 років нараховується 19 балів.

2. Маса тіла. Для розрахунку нормативної маси тіла користуються спеціальними формулами.

Чоловіки:

50 + (зріст -150) • 0,75 + (вік – 21):4;

жінки:

50 + (зріст -150) • 0,32 + (вік – 21):5.

Нормативною масою тіла для чоловіків віком 19 літ, зростом 170 см буде величина 66,0 кг (50+(170-150)-0,75+(19-21):4).

За кожний кілограм поверх норми віднімається 5 балів. В нашім прикладі (досліджуваний має масу тіла 70 кг) перевищення вікової норми становить 4 кг. Таким чином, із загальної суми балів належить відняти 20 балів.

3. Артеріальний тиск. Норму артеріального тиску визначають за формулами (МТ – маса тіла, В – вік):

Чоловіки: АТсист. = 109 + 0,5 • В + 0,1 • МТ; АТдіаст. = 74 + 0,1 • В + 0,15 • МТ;

Жінки: АТсист. = 102 + 0,7 • В + 0,15 • МТ; АТдіаст. = 78 + 0,17 • В + 0,1 • МТ.

У 19-річного юнака маса тіла – 70 кг, артеріальний тиск – 120/80 мм рт.ст. Верхня межа норми систолічного тиску становить 126 мм рт.ст. (109 + 0,5 • 19 + 0,1 • 70). Верхня межа діастолічного тиску – 86 мм рт.ст. (74 + 0,1 М9 + 0,15 • 70). За перевищення норми артеріального тиску більше ніж на 7 мм рт.ст. з загальної суми балів віднімається 5 балів.

4. Пульс в спокої. За кожне скорочення серця менше 90 нараховується 1 бал. Так, пульс 68 ск/хв. дає 22 бали. При пульсі 90 і більше бали не нараховуються.

Для визначення фізичної підготовленості досліджуваних за рівнем розвитку рухових здібностей користуються таблицею 51. В ній представлені вікові норми рухових тестів оцінки основних рухових здібностей.

5. Гнучкість. Оцінку гнучкості проводять шляхом виконання нахилу тіла вперед, стоячи на сходинці (стільці), з випрямленими в колінах ногами. При торканні руками відмітки вікової норми нараховується 1 бал; кожний сантиметр зверх норми також оцінюється в 1 бал. При невиконанні нормативу бали не нараховуються.

Наприклад, юнак 19 років при нахилі торкнувся відмітки 10 см нижче нульової мітки, яка знаходиться на рівні пальців ніг. Згідно таблиці 51, норматив для юнака 19 років становить 9 см. Таким чином, за виконання нормативу йому перераховується 1 бал, за його перевищення на 1 см – також 1 бал, разом – 2 бали.

190

Таблиця 51

Нормативи рухових тестів для оцінки основних рухових здібностей

Вік, років	Гнучкість, см		Динамічна сила, см		Швидкісна витривалість, кількість повторень		Швидкісно-силова ви тривалість, кількість повторень		Швидкість, см		Загальна витривалість
											10-хвилинний біг, м		2000 м, . хв.	1700 м, хв.
	ч	ж	ч	ж	ч	ж	ч	ж	ч	ж	ч	ж	ч	ж
19	9	10	57	41	18	15	28	21	13	15	3000	2065	7.00	8.43
20	9	10	56	40	18	15	27	20	13	15	2900	2010	7.10	8.56
21	9	10	55	69	17	14	27	20	14	16	2800	1960	7.20	9.10
22	9	10	53	68	17	14	26	19	14	16	2750	1920	7.30	9.23
23	8	9	52	67	17	14	26	19	14	16	2700	1875	7.40	9.36
24	8	9	51	67	16	13	25	18	15	17	2650	1840	7.50	9.48
25	8	9	50	36	16	13	25	18	15	17	2600	1800	8.00	10.00
26	8	9	49	35	16	13	24	18	15	18	2550	1765	8.10	10.12
27	8	9	48	35	15	12	23	17	13	18	2500	1730	8.20	10.24
28	8	8	47	34	15	12	23	17	13	18	2450	1700	8.27	10.35
29	7	8	46	33	15	12	23	17	13	18	2400	1670	8.37	10.47
30	7	8	46	33	15	12	22	16	13	19	2370	1640	8.46	10.58
31	7	8	45	32	14	12	22	16	17	19	2350	1620	8.55	11.08
32	7	8	44	32	14	11	22	16	17	19	2300	1590	9.04	11.20
33	7	8	43	31	14	11	21	16	17	20	2250	1565	9.12	11.30
34	7	8	43	31	14	11	21	15	17	20	2220	1545	9.20	11.40
35	7	8	42	30	14	11	21	15	18	20	2200	1520	9.28	11.50
36	7	7	42	30	13	11	21	15	18	20	2200	1500	9.36	12.00
37	7	7	41	29	13	11	20	15	18	21	2100	1475	9.47	12.12
38	6	7	41	29	13	11	20	15	18	21	2100	1460	9.52	12.20
39	6	7	40	29	13	10	20	14	19	21	2000	1445	10.00	12.30
40	6	7	39	28	13	10	19	14	19	22	2000	1420	10.08	12.40
41	6	7	39	28	13	10	19	14	19	22	2000	1405	10.14	12.48
42	6	7	39	28	12	10	19	14	19	22	2000	1390	10.22	12.58
43	6	7	38	27	12	10	19	14	20	22	2000	1370	10.30	13.07
44	6	7	38	27	12	10	19	14	20	23	1950	1355	10.37	13.16
45	6	7	37	27	12	10	19	13	20	23	1950	1340	10.44	13.25
46	6	7	37	27	12	10	19	13	20	23	1900	1325	10.52	13.34
47	6	7	36	26	12	9	19	13	20	23	1900	1310	10.58	13.43
48	6	6	36	26	12	9	18	13	21	24	1900	1300	11.05	13.52
49	6	6	36	26	11	9	18	13	21	24	1850	1285	11.12	14.00
50	6	6	35	25	11	9	18	13	21	24	1850	1573	11.19	14.08
51	6	6	35	25	11	9	18	13	21	24	1800	1560	11.25	14.17
52	6	6	35	25	11	9	18	12	22	25	1800	1250	11.34	14.25
53	5	6	34	25	11	9	18	12	22	25	1800	1235	11.40	14.34
54	5	6	34	24	11	9	18	12	22	25	1750	1225	11.46	14.42
55	5	6	34	24	11	9	17	12	22	25	1750	1215	11.54	14.50
56	5	6	33	24	11	9	17	12	22	25	1750	1200	12.00	14.58
57	5	6	33	24	11	9	17	12	23	26	1700 ._	1190	12.05	15.06
58	5	6	33	24	10	9	17	12	23	26	1700	1180	12.11	15.14
59	5	6	33	23	10	8	17	12	23	26	1700	1170	12.17	15.20
60	5	6	32	23	10	8	16	12	23	26	1650	1160	12.24	15.30

6. Швидкість. Оцінку швидкості проводять "естафетним" тестом за швидкістю стискання сильнішою рукою падаючої лінійки. Тест виконується в положенні стоячи. Права рука (у лівші – ліва) з розігнутими пальцями ребром долоні донизу витягнута вперед. Експериментатор встановлює 40-сантиметрову лінійку паралельно долоні досліджуваного (на відстані 1-2 см) так, щоб її нульова відмітка знаходилась на рівні нижнього краю долоні. Тоді досліджуваному пояснюють, що після команди "увага" протягом 5 секунд лінійка буде відпущена і йому необхідно якнайшвидше, стиснувши пальці в кулак, затримати падіння лінійки. Відстань (в сантиметрах) від нижнього краю відмітки лінійки і є показником швидкості. Одержаний результат порівнюють з нормою. За виконання нормативу і за кожний сантиметр менше норми нараховують 2 бали. Так, у 19-річного юнака результат тестування – 12 см. Це ліпше норми на 2 см. За виконання норми даному досліджуваному нараховується 2 бали, а за її перевищення – ще 4 бали; разом – 6 балів.

191

7. Динамічна сила. Досліджуваний стає лицем до стіни. Тоді, не відриваючи п’яток від підлоги, більш активною рукою якнайвище торкається закріпленої на стіні лінійки. Вдруге цю процедуру виконують у стрибку з місця, відштовхуючись обома ногами. За різницею між значеннями першого і другого торкань лінійки визначають висоту стрибка, а значить і рівень динамічної сили. За виконання нормативу і за кожний сантиметр його перевищення нараховується по 2 бали. Наприклад, результат висоти стрибка 19-річного юнака становить 67 см. Це перевищує вікову норму на 10 см. За виконання норми нараховується 2 бали, а за його перевищення- ще 20 балів. Всього – 22 бали.

8. Швидкісна витривалість. Оцінюється за показником піднімання прямих ніг до кута 90° з положення лежачи на спині за 20 с. За виконання нормативу і за кожне піднімання зверх норми нараховується З бали.

Наприклад, юнак віком 19 років виконав 19 піднімань ніг за 20 с, що перевищує віковий норматив на 1. За виконання нормативу нараховується 3 бали, за перевищення – ще 3 бали; всього – 6 балів.

9. Швидкісно-силова витривалість. Визначається вимірюванням максимальної частоти згинання рук в упорі лежачи (дівчата в упорі на колінах) за 30 с. За виконання нормативу і за кожне згинання зверх норми нараховується по 4 бали.

Наприклад, частота згинань рук 19-річного юнака в упорі за 30 с – 28 разів. Вікова норма – 28 разів. За виконання норми нараховується 4 бали.

10. Загальна витривалість. Особи, які вперше приступають до систематичних занять оздоровчими фізичними вправами, або ж займаються не більше 6 тижнів визначають цю фізичну якість таким непрямим методом.

Виконання вправ на розвиток витривалості (біг, плавання, їзда на велосипеді, біг на лижах та ковзанах) 5 разів на тиждень протягом 15 хвилин при пульсі не менше 170 мінус вік (максимально допустимим і при тренуванні початківців є пульс 185 мінус вік) дає 30 балів, чотирьохразові протягом тижня тренування – 25 балів, трьохразові – 20 балів, одноразові – 5 балів. Невиконання вправ або ж виконання їх при недотриманні згаданих умов щодо пульсу і тренувальних засобів – 0 балів. За виконання вранішньої гігієнічної гімнастики бали не нараховуються.

Після 6 тижнів систематичних занять фізкультурою загальна витривалість оцінюється за результатом 10-хвилинного бігу на якнайдовшу відстань. За виконання нормативу нараховується 30 балів і за кожні 50 метрів дистанції зверх цієї величини ще 15 балів. За кожні 50 метрів дистанції менше вікового нормативу з 30 балів віднімають 5. Мінімальна кількість балів набраних за цим тестом – 0. Тест рекомендується для осіб, які самостійно займаються оздоровчою фізичною культурою.

При груповій формі занять рівень розвитку загальної витривалості оцінюється за допомогою забігів на 2000 м для чоловіків і 1700 м для жінок. За виконання нормативного часу нараховується 30 балів, за кожні 10 с, менше цієї величини – ще 15 балів. За кожні 10 с більше вікового нормативу з 30 балів віднімається 5. Мінімальна кількість балів за тестом 0.

Наприклад, у 19-річного юнака результат забігу на 2000 м становить 6,40 хв., що менше вікового нормативу на 20 с. Таким чином, сума балів за цим тестом становитиме 60 балів (30+30).

11. Відновлюваність пульсу. У осіб, які вперше приступають до систематичних занять фізичними вправами, пульс вимірюється в спокої після 5-хвилинного відпочинку сидячи за 1 хвилину. Вдруге ЧСС вимірюють після дозованого навантаження (20 присідань протягом 40 а), сидячи на другій хвилині відновного періоду за 10 с (одержаний результат множать на 6). Відповідність початкової величини (до навантаження) дає 30 балів, перевищення ЧСС на 10 ск/хв – 20 балів, більше 20 ск/хв – з загальної суми балів належить відняти 10.

У осіб, які займаються фізичною культурою більше 6 тижнів відновлюваність пульсу оцінюють через 10 хвилин після закінчення 10-хвилинного бігу або ж бігу на 2000 м для чоловіків і 1700 м для жінок (навантаження 10-го показника) шляхом порівняння пульсу після бігу з його величиною перед тестуванням. Співпадання цих величин дає 30 балів, перевищення до 10 ударів – 20 ск/хв, більше 20 ск/хв – з загальної суми віднімають 10 балів.

Наприклад, у 19-річного юнака величина пульсу перед бігом 68 ск/хв., через 10 хв. після бігу на 2000 м- 70 ск/хв., що практично співпадає з перед робочою частотою пульсу, а тому забезпечує 30 балів.

Одержані при виконанні роботи результати додаються. Рівень підготовленості досліджуваного до занять фізичними вправами оцінюється за шкалою: менше 50 балів – низький; 51-90 – нижче середнього; 91-160 – середній; 161-250 – вище середнього; більше 250 балів – високий.

В нашому прикладі досліджуваний (19-річний юнак) індивідуально займаючись фізичними вправами більше 6 тижнів, згідно вище проведеного тестування набрав 191 бал. Отже рівень його фізичної підготовленості – вище середнього.

При аналізі експериментальних даних зробити висновки щодо обсягу функціональних резервів серцево-судинної системи і рівня розвитку основних рухових здібностей окремих досліджуваних з врахуванням їх віку, рівня натренованості і спортивної спеціалізації.

9.5. СИТУАЦІЙНІ ЗАПИТАННЯ І ЗАДАЧІ

Величина максимальної сили кисті сильнішої руки; визначена з допомогою кистьового динамометра у першого досліджуваного учня, – 50 кг, у другого – 40 кг. Вкажіть на методичні особливості визначення статичної витривалості м’язів кисті сильнішої руки в обох досліджуваних з допомогою кистьового динамометра.

Які м’язові (периферійні) фактори визначають величину максимальної довільної сили м’язів учня? Залежність величини напруження м’яза

192

від швидкості його скорочення і вихідної довжини.

3. Поясніть, чому при штучному подразненні м’яза електричним струмом оптимальної величини він здатний розвинути більше напруження, ніж в умовах вольового тестування сили? Що таке силовий дефіцит? Які фактори впливають на його величину?

4. У двох учнів 8-го класу визначені показники максимальної довільної сили (МДС) і максимальної істинної сили (МІС) згиначів плеча. У першого досліджуваного ці показники відповідно становили 6 і 8 кг/см², у другого 7 і 8 кг/см². У кого з обстежуваних юнаків більш досконале центральнонервове управління м’язовим апаратом?

5. Вкажіть на відмінність між анатомічним і фізіологічним поперечником м’язу, між його абсолютною (АДС) і відносною (ВДС) максимальною довільною силою. В якому випадку АДС м’яза відповідає його ВДС?

6. Виконуючи ергометричний тест (тест Р.Маргарія), учень масою тіла 72 кг пробіг вгору по сходинках загальною висотою 3 м за 2 с. Визначіть максимальну анаеробну потужність виконаної роботи. Дайте оцінку розвитку швидкісно-силових здібностей у даного учня.

7. Сила м’язів рук хлопчиків 10-річного віку не набагато вища, ніж у дівчаток такого ж віку. Відмінність показників сили у юнаків і дівчат 16-річного віку більш значна. Чому?

8. Вкажіть на онтогенетичні особливості розвитку механізмів аеробного, анаеробно-гліколітичного та креатинфосфатного енергозабезпечення м’язової діяльності. Які рухові здібності найбільш доцільно розвивати в період переважаючого природного розвитку даної системи енергозабезпечення?

9. Споживання кисню учнем, який протягом шести хвилин виконував степ-ергометричну роботу, – 4 л/хв.; споживання кисню протягом першої і другої хвилин відновного періоду – 2 л/хв., третьої і четвертої хвилин – 1 л/хв., п’ятої – 0,5 л/хв.. На шостій хвилині відновного періоду споживання кисню було таким же, як в стані спокою – 0,3 л/хв.. Визначіть величину кисневого боргу.

10. Вкажіть на морфо-функціональні особливості міофібрилярної і саркоплазматичної робочої гіпертрофії м’язів. Розвиток яких рухових здібностей переважає при міофібрилярній, а яких – при саркоплазматичній гіпертрофії м’язів?

11. Розкрийте суть поняття "максимальна довільна сила". Що таке відносна сила учня в цілому? Обґрунтуйте доцільність введення вагових категорій в окремих видах спорту.

12. Вкажіть на основні фактори, що визначають специфічність рухових здібностей. Наведіть приклади позитивного і негативного перенесення рухових здібностей.

13. Вкажіть на добові коливання прояву рухових здібностей людини. Обгрунтуйте необхідність їх врахування в практиці трудового і фізичного виховання школярів.

14. Наявність прямої залежності м’язової сили від швидкості руху лежить в основі поділу (класифікації) спортивних вправ на три групи. Яка назва цих груп і які вправи до них належать?

15. При споживанні спортсменами андрогенних препаратів (анаболіків) спостерігається прискорений розвиток міофібрилярної гіпертрофії м’язів. Які можливі небажані наслідки вживання синтетичних стероїдних препаратів спортсменами?

16. Загальний компонент витривалості у двох учнів різного типу ВНД (перший досліджуваний – сангвінік, другий – меланхолік) становив 5 хв.. У котрого з учнів вища ймовірність більшої тривалості вольового компоненту витривалості?

9.6. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ КОМП’ЮТЕРНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

Поняття рухових здібностей, їх специфічність і згасання при відсутності тренувань

Термін "рухові здібності" вживається тоді, коли необхідно виділити:

а) визначальну роль центрально-нервових механізмів управління рухами;

б) біомеханічну природу рухів;

в) якісні особливості рухової дії з позицій психологічного регулювання;

г) б+в.

Термін "фізичні здібності" вживається за умови, коли є потреба виділити:

а) визначальну роль центрально-нервових механізмів управління рухами;

б) біомеханічну природу рухів;

в) якісні особливості рухової дії з позицій психологічного регулювання;

г) а+в.

3. Коли необхідно виділити якісні особливості рухової дії з позицій психологічного регулювання, вживається термін:

а) "рухові здібності";

б) "фізичні здібності";

в) "психомоторні здібності";

г) а+б.

4. Сила м’язів перш за все визначається:

а) структурними особливостями і хімічним складом м’язів;

б) досконалістю механізмів нейрогуморальної регуляції функцій;

в) функціональним станом вегетативних систем енергозабезпечення.

5. Досконалість механізмів регуляції функцій є визначальним фактором розвитку:

а) сили; б) швидкості;

в) витривалості; г) а+в.

193

6. Витривалість роботи м’язів перш за все визначається:

а) структурними особливостями і хімічним складом м’язів;

б) досконалість механізмів регуляції функцій;

в) функціональним станом вегетативних систем енергозабезпечення;

г) а+б.

7. Специфічність рухових здібностей зумовлена:

а) особливостями реакції-відповіді різних груп м’язів при різних режимах роботи;

б) специфічними змінами біохімічних і фізіологічних механізмів енергозабезпечення;

в) особливостями механізмів нейро-гуморальної регуляції функцій;

г) а+б+в.

8. Позитивне перенесення рухових здібностей частіше проявляється у:

а) висококваліфікованих спортсменів;

б) початківців;

в) висококваліфікованих спортсменів витривалісних видів спорту;

г) а+в.

9. З припиненням тренувань втрата (згасання) рухових здібностей проходить в такій послідовності:

а) швидкість, сила, витривалість;

б) витривалість, сила, швидкість;

в) сила, витривалість, швидкість;

г) швидкість, витривалість, сила.

10. Після припинення тренувань найповільніше втрачається раніше набута:

а) сила; б) швидкість;

в) спритність; г) витривалість.

11. Добові коливання м’язової сили в середньому становлять (%):

а) 15-30; б) 30-55; в) 55-75; г) 75-95.

12. Показники рухових здібностей найбільш високі в такі години доби:

а) 6-9; б) 9-12; в) 12-15; г) 15-19 +б.

Фізіологічні механізми і методи розвитку м’язової сили

13. Вправи з зовнішнім навантаженням, рівним 40-70% від максимальної ізометричної сили називаються:

а) власне-силовими;

б) швидкісно-силовими;

в) швидкісними.

14. Вправи, зовнішнє навантаження яких більше 70% від максимальної ізометричної сили, відносяться до:

а) власне-силових;

б) швидкісно-силових;

в) швидкісних.

15. Свідомо напружуючи м’язи, людина показує свою:

а) максимальну довільну силу (МДС);

б) максимальну істину силу (МІС);

в) відносну довільну силу м’язів;

г) відносну істину силу м’язів.

16. Відношення МДС м’яза до його анатомічного поперечника називається:

а) абсолютною довільною силою м’яза;

б) відносною довільною силою м’яза;

в) силовим дефіцитом;

г) істиною силою м’яза.

17. Абсолютна довільна сила м’яза це:

а) відношення МДС м’яза до його анатомічного поперечника;

б) різниця між МДС і МІС м’яза;

в) відношення МДС м’яза до його фізіологічного поперечника;

г) відношення МДС м’яза до маси тіла учня.

18. Середня величина АДС м’язів людини (кг/см²): а) 3-5; б) 8-Ю; в) 15-20; г) 25-30.

19. Відносна сила досліджуваного школяра – це:

а) відношення МДС досліджуваних м’язів до анатомічного поперечника;

б) різниця між МДС і МІС м’язів;

в) відношення МДС досліджуваних м’язів до їх сумарного фізіологічного поперечника;

г) відношення МДС досліджуваних м’язів до маси тіла учня.

20. На величину МДС м’язів виявляють вплив такі основні м’язові (периферійні) фактори:

а) фізіологічний поперечник активних м’язів і їх композиція;

б) механічні умови дії м’язової тяги і оптимальне початкове розтягнення м’язу;

в) а+б;

г) режим активності рухових одиниць (РО) і одночасна активність більшості РО.

21. Основними механізмами внутрішньом’язової координації, які регулюють ступінь напруження даного м’язу, є:

а) режим активності РО;

б) одночасна активність більшості РО;

в) а+б;

г) фізіологічний поперечник, композиція м’язів, оптимальне початкове розтягнення м’язів та механічні умови дії м’язової тяги.

22. Механізми міжм’язової координації, які зумовлюють МДС м’язів, пов’язані з:

а) координацією активності окремих м’язів (м’язових груп) шляхом включення "потрібних" м’язів-синергістїв і виключення "непотрібних" для успішного виконання даної вправи м’язів-антагоністів;

б) регуляцією числа активних РО даних м’язів;

в) тетанічним режимом активності більшості РО;

г) одночасною активністю більшості матонейронів.

23. Для розвитку м’язом великого напруження до її матонейронів з ЦНС надходять більш інтенсивні збуджуючі сигнали, які активізують:

а) високопорогові матонейрони;

б) швидкі РО;

в) а+б;

г) низькопорогові матонейрони і повільні РО.

24. Для розвитку м’язом невеликого напруження, до його матонейронів з ЦНС надходять слабкі збуджуючі еферентні сигнали, які активізують:

а) високопорогові мотонейрони;

б) швидкі РО;

в) низькопорогові мотонейрони та повільні РО;

г) а+б.

25. Найменші за розмірами РО активні при таких напруженнях м’язів:

а) будь-яких; б) сильних;

в) слабких; г) граничних.

26. Великі РО активні при:

а) будь-якому напруженні м’яза;

б) сильних напруженнях м’яза;

в) слабких напруженнях м’яза; .

г) найслабших напруженнях м’яза.

27. В звичайних умовах повсякденної діяльності людини ступінь використання великих РО в порівнянні з малими РО:

а) більша; б) менша;

в) однакова; г) а+в.

28. Різниця між величинами МІС і МДС для даної групи м’язів складає величину:

а) коефіцієнта корисної дії;

б) силового дефіциту;

в) рекрутування;

г) композиції.

29. Ефективність зниження силового дефіциту (СД) буде більш високою, якщо на тренуваннях створюють умови для включення в роботу високопо-рогових РО. Такій вимозі відповідає режим виконання тренувальних вправ інтенсивністю не менше (в % від МДС):

а) ЗО; 6)50; в) 70; г) 90.

30. На величину СД виявляють вплив такі фактори:

а) рівень досконалості центрального управління руховим апаратом;

б) емоційний стан досліджуваного;

в) кількість одночасно працюючих м’язів;

г) а+б+в.

31. Деяке підвищення МДС м’язів спостерігається:

а) в умовах натуження;

б) в гіпнотичному стані;

в) а+б;

г) після пробудження і перед засинанням.

32. Саркоплазматична гіпертрофія м’язів розвивається переважно при виконанні:

а) динамічних вправ з максимальними вантажами;

б) великих ізометричних навантажень;

в) динамічних вправ з невеликими навантаженнями;

г) а+б.

33. Міофібрилярна гіпертрофія м’язів розвивається переважно при виконанні:

а) великих ізометричних навантажень;

б) помірних динамічних навантажень;

в) слабких ізометричних навантажень;

г) б+в.

34. Міофібрилярна гіпертрофія м’язів характеризується переважним збільшенням в м’язах:

а) глікогену і глюкози;

б) кількості функціонуючих капілярів;

в) кількості скоротливих білків;

г) а+б.

35. Саркоплазматична гіпертрофія характеризується переважаючим збільшенням в м’язах:

а) глікогену і глюкози;

б) КФ і АТФ;

в) кількості функціонуючих капілярів +а+б;

г) кількості скоротливих білків.

36. До саркоплазматичної гіпертрофії більш схильні такі м’язові волокна:

а) повільні (тип І);

б) швидкі окислювальні (тип ІІ-А):

в) а+б; г) швидкі (тип ІІ-В).

37. Основним наслідком саркоплазматичної гіпертрофії є значне зростання:

а) витривалості; б) сили;

в) гнучкості; г) швидкості.

38. Найбільш схильні до міофібрилярної гіпертрофії м’язові волокна типу:

а) І; б) ІІ-В; в) ІІ-А; г) а+в.

39. Основним наслідком міофібрилярної гіпертрофії є значне зростання:

а) витривалості; б) сили;

в) гнучкості; г) швидкості.

40. Тривале застосування при тренуванні сили одних лиш ізометричних вправ приводить до:

а) погіршення здатності м’язів розслаблюватись;

б) порушень тонких диференційовок (м’язового відчуття);

в) недостатнього зростання функціональних резервів кардіореспіраторної системи;

г) а+б+в.

41. Для розвитку м’язової сили використовують такі методи:

а) ізометричних вправ;

б) максимальних і білямаксимальних зусиль;

в) повторних вправ з немаксимальними навантаженнями;

г) а+б+в.

42. Примінення значного обсягу навантажень з максимальними і білямаксимальними зусиллями при тренуванні сили у школярів може призвести до:

а) деформації скелету;

б) травм м’язів, зв’язок, сухожиль; в) сповільнення процесів росту +а+б;

г) прискорення росту та значного зростання резервів киснезабезпечуючих систем.

43. Для розвитку сили і силової витривалості школярів оптимальною вважається величина тренувальних зусиль (в % від максимальних):

а) 25-40; 6)40-65; в) 65-85; г) 85-95.

44. Для розвитку школярами вибухової сили швидкісно-силових вправ (стрибки, метання) оптимальною вважається інтенсивність (в % від максимальної):

а) 45; 6)65; в) 75; г)95.

Фізіологічні механізми і методи розвитку витривалості

45. Різновидності витривалості:

а) загальна і анаеробна; б) статична і силова;

в) а+б; г) загальна і аеробна.

46. Рівень загальної витривалості перш за все визначається:

а) потужністю механізмів, що забезпечують підтримання гомеостазу;

б) резервами енергосубстратів в організмі;

в) координаційною узгодженістю роботи анімальних і вегетативних систем;

г) а+б+в.

195

47. Величина максимального споживання кисню (МСК) у висококваліфікованих спортсменів-марафонців становить біля (л/хв.):

а) 6; 6)4; в) 2; г) 1.

48. Основними фізіологічними механізмами, що забезпечують високі величини МСК є:

а) високі величини ХОД і дифузійної спроможності легень;

б) високі величини ХОК і коефіцієнту утилізації кисню;

в) високий вміст гемоглобіну в крові;

г) а+б+в.

49. Для розвитку аеробної витривалості школярі повинні систематично виконувати навантаження інтенсивністю (за ЧСС, ск/хв.):

а) 80-100; б) 120-170; в) 170-190; г) 190 і більше.

50. Для розвитку анаеробної витривалості школярі повинні систематично виконувати навантаження динамічного характеру інтенсивністю (за ЧСС, ск/хв):

а) 80-100; б) 120-160; в) 170 і більше; г) а+б.

51. При тренуванні загальної витривалості, оптимальною вважається така частота повторення негайних тренувальних ефектів:

а) один раз на тиждень; б) двічі на тиждень; в) тричі на тиждень; г) 4-5 разів на тиждень;

52. Співвідношення швидкостей з бігу на 100 і 200 м є важливим показником:

а) анаеробної витривалості в зоні максимальної потужності;

б) аеробної витривалості;

в) статичної витривалості;

г) ізометричної витривалості.

53. Для оцінки швидкості школярів в зоні субмаксимальної потужності, необхідно відняти від результату:

а) збігу на 200 м подвоєний результат з бігу на 100 м;

б) з бігу на 400 м подвоєний результат з бігу на 200 м;

в) з бігу на 800 м подвоєний результат з бігу на 400 м;

г) б+в.

54. Для максимальної мобілізації фосфокреатинового механізму ресинтезу АТФ, який лежить в основі розвитку спринтерської витривалості, рекомендується виконання вправ тривалістю (с):

а) 20-30; 6)10-20; в) 3-8; г) 1-2.

55. Для розвитку анаеробної витривалості рекомендується така інтенсивність навантажень (в % від максимально можливої):

а) 80-100; 6)60-80; в) 40-60; г) 20-40.

Фізіологічні механізми і методи розвитку швидкості

56. Оцінку швидкості проводять за показниками:

а) тривалості, прихованого періоду рухової реакції;

б) швидкості поодинокого руху;

в) частоти рухів за одиницю часу;

г) а+б+в.

57. На величину основних показників швидкості істотний вплив виявляють такі показники:

а) швидкість проведення збудження від нервових рухових центрів до м’язів;

б) синхронізація збудження;

в) швидкість переходу збудження в скорочення та

швидкість вкорочення м’язових волокон; г) швидкість переробки інформації в рухових центрах кори мозку +а+б+в.

58. Для визначення максимальної частоти рухів кисті рук використовують:

а) темпінг-тест; б) штрих-тест;

в) а+б; г) рефлексометрію.

59. Швидкісні вправи слід виконувати в умовах:

а) вираженої втоми; б) середньої втоми;

в) відсутності втоми; г) а+б.

60. До швидкісно-силових вправ належать вправи з зовнішнім навантаженням (% від максимальної ізометричної сили):

а) 40-70; б) більше 70; в) менше 40.

61. Швидкість скорочення м’язів в значній мірі визначається їх:

а) рекрутуванням; 6) композицією;

в) інтерференцією; г) суперпозицією.

62. У м’язах спортсменів, які тренують швидкісно-силові здібності, переважають м’язові волокна такого типу:

а) повільні (тип І); б) швидкі (тип ІІ-А);

в) швидкі (тип ІІ-В); г) б+в.

63. Енергозабезпечення швидкісно-силових вправ переважно здійснюється за рахунок таких енергосистем:

а) фосфатної; б) лактацидної;

в) а+б; г) окислювальної.

64. Для визначення максимальної анаеробної потужності школяра (за тестом Маргарія) необхідно знати:

а) масу тіла досліджуваного;

б) час бігу вверх по сходинках;

в) довжину маршу;

г) а+б+в.

65. Здорові учні затримують дихання на вдиху (тест Штанге) в середньому на (с):

а) 20-30; 6)40-60; в) 60-120; г) 120-240.

66. Для оцінки максимальної анаеробної ємності використовують показник:

а) МСК;

б) кисневого боргу;

в) вмісту молочної кислоти в крові;

г) б+в.

67. Максимальна величина кисневого боргу у висококваліфікованих спортсменів-стайєрів становить (л):

а) 10; 6)15; в) 20; г)30.

Фізіологічні механізми і методи розвитку спритності

68. Високоефективна діяльність нервової системи щодо забезпечення швидкого переключення з Одних реакцій на інші лежить в основі такої рухової здібності, як:

а) сила; б) витривалість; в) спритність; г) а+б.

69. Обов’язковою умовою спритності є:

а) достатній запас рухових навичок;

б) добре розвинута гнучкість;

в) велика сила м’язів;

г) велика витривалість +в.

70. Для розвитку спритності фізіологічно обгрунтованим є використання вправ, які:

а) забезпечують найбільш раціональне і швидке опанування руховою дією;

б) найбільш доцільні для використання в постійно змінних умовах;

в) а+б.

71. Розвиваючи спритність, необхідно:

а) постійно збільшувати координаційну складність вправ;

б) навчати учнів вмінню розслаблюватись;

в) навчати учнів вмінню підтримувати рівновагу тіла;

г) а+б+в.

72. Для розвитку спритності доцільно використовувати:

а) спортивні ігри;

б) рухливі ігри;

в) а+б;

г) біг на лижах, спортивну ходьбу.

Фізіологічні механізми і методи розвитку гнучкості

73. Рухливість хребетного стовпа є основною ознакою такої рухової здібності, як:

а) швидкість; б) гнучкість;

в) спритність; г) сила.

74. Рухливість в тазостегнових і інших суглобах називають:

а) виворотністю; б) гнучкістю;

в) витривалістю; г) спритністю.

75. Пасивна рухливість, що проявляється під дією зовнішніх сил, в порівнянні з активною:

а) більша; б) менша;

в) однакова; г) б+в.

76. Гнучкість:

а) специфічна;

б) неспецифічна;

в) специфічна лише щодо ігрових видів спорту;

г) специфічна лише щодо единоборств.

77. Факторами, які підвищують прояв гнучкості, є:

а) емоційне збудження;

б) підвищена температура;

в) виконання глибокого масажу;

г) а+б+в.

1. Для визначення статичної витривалості учнів необхідно мати кистьовий динамометр з рухливою стрілкою. За допомогою Такого динамометра можна визначити як величину напруження м’язів, так і тривалість його утримання. Статична витривалість – це здатність даної групи м’язів досліджуваного максимально довго утримувати конкретне за величиною статичне напруження. Величина статичного напруження повинна бути в межах 60% від максимальної. В такому випадку для визначення статичної витривалості перший учень повинен максимально довго утримувати статичне напруження кистьового динамометра зусиллям 30 кг. (60% від 50 кг), другий учень – 24 кг (60% від 40 кг).

2. На величину максимальної довільної сили (МДС) м"язів виявляють вилив такі м^!язові (периферичні) фактори: 1) механічні умови дії м’язової тяги

Вікові особливості розвитку рухових здібностей

78. Гетерохронність розвитку окремих рухових здібностей в онтогенезі зумовлена неодночасністю:

а) розвитку окремих тканин і органів;

б) становлення і вдосконалення механізмів енергозабезпечення;

в) а+б.

79. Періоди найбільш виразного природного посилення розвитку тієї чи іншої рухової здібності називаються:

а) критичними: б) сенситивними;

в) клімактеричними; г) а+б.

80. Для аеробних можливостей організму, які лежать в основі розвитку загальної витривалості, сенситивним періодом розвитку є вік (років):

а) 8-Ю; 6)14; в) а+б; г) 16-17.

81. Креатинфосфатний енергетичний механізм, що забезпечує розвиток швидкості і швидкісно-силових здібностей, найбільш інтенсивно розвивається у віці (років):

а) 8-Ю; 6)10-15; в) 16-18; г) 18-21.

82. Вперше МДС м’язів можна виміряти у дітей віком (літ):

а) 2-3; 6)4-5; в) 6-7; г) 8-10.

83. Найбільш виражений приріст МДС м’язів у школярів спостерігається в період (років):

а) з 8-Ю до 11-12; б) з 13-14 до 16-18;

в) з 3-4 до 6-7; г) з 18-19 до 22.

84. Найбільш сприятливим для розвитку швидкості у школярів є період (років):

а) 10-13; 6)15-17; в) 18-20; г) 21-23.

85. Швидкість координації рухів у школярів найбільш ефективно розвивається у віці (років):

а) 21-23; 6)18-20; в) 15-17; г)9-3.

86. Найбільш високі показники гнучкості характерні для школярів віком (років):

а) 6-8; 6)10-13; в) 14-15; г) 16-18.

87. Суглобна рухливість у дівчаток, в порівнянні з хлопчиками, приблизно більша на (%):

а) 5-15; 6)20-30; в) 35-40; г) 45-50.

(плече важеля дії м’язової сили і кут прикладення цієї сили до кісткових важелів); 2) поперечник активних м’язів (кількість м’язових волокон і їх товщина);

3) композиції м’язів: чим більше швидких м’язових волокон, тим більша МДС (чим більше повільних м’язових волокон, тим більша витривалість м’язів). Сила скорочень працюючих м’язів залежить і від

4) вихідної довжини м’яза та 5) швидкості його скорочення. М’яз спроможний розвинути найбільшу силу, якщо його довжина на 20% більша рівноважної довжини, тобто довжини, яку має ізольований м’яз з нульовим напруженням. Напруження м’яза залежить від швидкості скорочення м’яза в час навантаження на нього: швидкість вкорочення м’яза тим більша, чим менша величина ваги. Чим швидше м’яз вкорочується, тим менше число взаємодіючих поперечних містків між актиновими і міозиновими міофібрилами.