10. Цивільна правоздатність: поняття та зміст. Співвідношення цивільної правоздатності і суб’єктивного права.

Правоздатність – передбачена нормами права здатність (можливість) індивіда мати суб'єктивні юридичні права і виконувати суб'єктивні юридичні обов'язки. Правоздатніть виникає з моменту народження і призупиняється зі смертю особи (ст.25 Цивільного кодексу України). Правоздатність – це не кількісне вираження прав суб'єкта, а постійне громадянський стан особистості; не саме володіння правами, а здатність володіння правами, набувати суб'єктивні права.

Цивільна правоздатність — це здатність мати цивільні пра­ва та обов'язки. Вона є необхідною передумовою правоволодіння у правовідносинах.

Цивільна правоздатність не може обмежуватись. Винятком цього є тимчасове обмеження правоздатності на підставі чинного законодавства. Наприклад, деякі категорії державних службовців не можуть займатися підприємницькою діяльністю(працівники правоохоронних органів, державні службовці як такі). Поняття правоздатності включає в себе право особи вчиняти будь-які дії, що не протирічать законодавству.

Здатність мати цивільні права та обов’язки мають усі фізичні особи. Це означає, що фізичні особи мають здатність бути суб’єктом цивільних прав і обов’язків, мати будь-яке право чи обов’язок з тих, що надаються чи допускаються законом, тобто юридичну можливість, що витікає із закону. Лише за наявності правоздатності можливе виникнення конкретних суб’єктивних прав і обов’язків. Правоздатність є лише основою для володіння, вона ще не означає фактичну, реальну наявність в особи конкретних прав і обов’язків з числа тих, що передбачені чи допускаються законом. Кожна особа може мати безліч майнових і немайнових прав, однак конкретна особа ніколи не може мати їх усі, вона має лише їх частину.

Співвідношення між правоздатністю (як здатністю, можливістю мати цивільні права) і суб"єктивними цивільними правами таке, як між можливістю і дійсністю.

Можливість перетворюється у дійсність за певних умов, так само і здатність мати цивільне право (правоздатність) перетворюється у суб"єктивне цивільне право через юридичний факт (факти). Наприклад, громадянин здатний мати право користування жилими приміщеннями у державному жилому фонді. Для щоб здатність (можливість) мати право користування жилими приміщеннями і самі жилі приміщення перетворились у дійсність, необхідно настання юридичних фактів: прийняття громадянина на квартирний облік, одержання ордера на жилі приміщення, укладення договору найму жилого приміщення. Є ще й інший аспект співвідношення між цивільною правоздатністю і су6"єктивним цивільним правом.