- •Часть 1. Економическая история ведущих зарубежных стран
- •Предмет и метод экономической истории.
- •Багатогранність творчих зв'язків економічної історії з сучасною соціально-економічною практикою.
- •15. Развитие экономики Англии с 1870 по 1913 гг.
- •16. Развитие экономики Франции с 1870 по 1913 гг.
- •17. Развитие экономики Германии из 1870-1913 гг.
- •18. Развитие экономики сша с 1870 по 1913 гг.
- •Вплив першої світової війни на економіку Англії, Франції, Німеччини та сша.
- •Економіка Англії в період 1914-1939 рр.
- •Економіка Франції в період 1914-1939 рр.
- •Економіка Німеччини в період 1914-1939 рр.
- •Економіка сша в період 1914-1939 рр.
- •Криза 1929-1933 рр. Та її вплив на господарство Англії, Франції, Німеччини та сша.
- •Криза 1929-1933 рр. В сша. Новий курс Рузвельта.
- •26. Влияние второй мировой войны на экономику сша
- •27. Развитие экономики сша в 50-60 гг. XX ст.
- •28. Развитие экономики сша в 70-90 гг. XX ст.
- •29. Влияние Второй мировой войны на хозяйство Англии. Послевоенные преобразования в экономике
- •30. Развитие экономики Англии в 50-60 гг. XX ст.
- •31. Развитие экономики Англии в 70-90 гг. XX ст.
- •32. Влияние Второй мировой войны на хозяйство Германии. Послевоенные преобразования в экономике. Возникновение фрг и ее развитие в 1945-1950 гг.
- •33. Развитие экономики фрг в 50-60 гг. XX ст.
- •34. Развитие экономики фрг в 70-90 гг. XX ст.
- •Вплив другої світової війни на економіку Франції. Розвиток господарства Франції в 1945-1950 рр.
- •Розвиток економіки Франції в 50-60 рр. XX ст.
- •Розвиток економіки Франції в 70-90 рр. XX ст.
- •Часть 2
- •40. Социально-экономические предпосылки формирования Киевской Руси. Критика норманской теории
- •41. Развитие сельского хозяйства, ремесла и торговли Киевской Руси
- •42. Экономические причины и последствия распада Киевской Руси
- •43. Татаро-монгольськое завоевание Киевской Руси. Формы эксплуатации непосредственных производителей
- •44. Сельское хозяйство и промышленность Украины в 13 – первой половине 17 в.
- •45. Долговременный процесс закрепощения украинского крестьянства (в период 14-17 ст.). Литовские статуты
- •46. Развитие ремесла и торговли украинских земель в 13 – первой половине 17 в.
- •47. Социально-экономические последствия освободительной войны украинского народа под проводом б. Хмельницкого
- •48. Хозяйство Украины во второй половине 17 – 18 в. Сельское хозяйство. Промыслы. Мануфактура. Торговля
- •49. Реформы Петра і и их влияние на экономическое развитие Левобережной Украины
- •Розвиток господарства України в 1928-1941 рр.
- •Індустріалізація. Її соціально-економічні наслідки (1928-1941).
- •Колективізація сільського господарства України. Голодомор. Соціально-економічні наслідки колективізації.
- •Господарство України в роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.).
- •Відбудова і розвиток господарства України в післявоєнні роки (1945-1950 рр.).
- •Розвиток економіки України в 50-60 рр. XX ст.
- •Господарські реформи 1957 р. Та 1965 р., їх суть та соціально-економічні наслідки.
- •Розвиток економіки України в 70-80 рр. XX ст.
- •Розвиток економіки незалежної України
- •Незалежна Україна і Європейський Союз: проблеми інтеграції. - нет
42. Экономические причины и последствия распада Киевской Руси
XII-XIII століття на Русі увійшли в історію як період феодальної роздробленості. По смерті великого князя київського Мстислава, сина Володимира Мономаха, Київська Русь розпадається на багато князівств і земель. Поза сумнівом, основною причиною розколу великої централізованої держави була відсутність у місцевих князів і бояр зацікавленості у сильній владі великого київського князя. Розвиток відокремленого землеволодіння, можливість передання землі у спадок робило їх повновладними господарями, не залежними від Києва.
Серйозними причинами роздробленості можна назвати й великі розміри держави та пов'язані з цим труднощі управління, відсутність чіткої системи престолоспадкування і княжі усобиці.
У процесі децентралізації виділяються Київське, Чернігово-Сіверське, Переяславське, Волинське, Галицьке, Володимиро-Суздальське, Полоцьке та інші князівства.
Місцеві князі реформують державний апарат, створюють власні збройні сили - дружини. Князівства тепер діляться на волості, куди князем призначалися посадники. Поступово знижувалася роль народного віча. Хоча в Новгороді та Пскові формою правління була боярська республіка.
Київське князівство залишалося загальнодержавним центром, у якому містилася резиденція митрополитів. Фактично сталася лише зміна форми державного ладу. Деякі вчені називають її федеративною монархією, бо основні питання внутрішньої та особливо зовнішньої політики вирішувалися колективно найбільш впливовими князями. Важливим аргументом на користь подібної політики була постійна загроза з боку половців. У 60- 70 роки XII ст. виділяються два центри, які намагаються об'єднати навколо себе руські землі, - Київ і Володимир-на-Клязьмі. Але посилення впливу боярства знову викликає загострення міжкнязівських стосунків і прискорення процесів роздроблення. Тим і скористалися зовнішні вороги - лицарі-хрестоносці, половці. Але найжахливішої руйнації завдали Русі татаро-монголи.
У 1239 р. Батий захоплює Переяслав і Чернігів і виступає на Київ, де правив воєвода Данила Галицького - Дмитро. Восени 1240 р. починається штурм. За допомогою стінобитних машин завойовники вдерлися у Київ, але городяни продовжували мужньо боронитись. Останнім пунктом опору захисників стала Десятинна церква. Місто було пограбоване й зруйноване. За легендою, воєводі Дмитру за мужність було збережено життя. Потім здобиччю завойовників стають Кам'янець, Ізяслав, Володимир, Галич.
Завдяки багаточисельності та міцній організації татаро-монгольських військ, з одного боку, та розпорошенню, військовій непідготовленості руських дружин, з іншого, Батий зумів приєднати до своєї імперії - Золотої Орди, яка охоплювала територію від Уралу до Чорного моря, практично всю Русь.
Окрім татаро-монголів, Русь воліли завоювати ще лицарі-хрестоносці, польські та угорські феодали. Проте Данилові Романовичу, галицько-волинському князю, вдалося вгамувати їхні зазіхання.
Татаро-монгольська навала значною мірою загальмувала соціально-економічний, політичний і культурний розвиток стародавньої Русі. Феодальна роздробленість була фактично законсервована, про відродження власної державності не могло бути й мови.
Виконавши роль буфера для країн Західної Європи (у татаро-монголів вже не було сил її здобувати), Русь на довгі роки опинилася під ігом. Лише Галицько-Волинському князівству формально вдалося зберегти обмежену незалежність, визнавши, втім, владу Орди. Інші ж землі втратили будь-яку самостійність. Князі змушені були визнати себе васалами Золотої Орди, з рук хана діставали право на княжіння (ярлик) і платили тяжку данину.