Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори 86.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
15.04.2019
Размер:
548.86 Кб
Скачать
  1. Здійснення спільних програм;

  2. Договірна спеціалізація

  3. Створення спільних підприємств.

Реалізуються спільні програми, своєю чергою, у двох формах: підряд­не кооперування; організація спільного виробництва об'єд­нанням різних видів ресурсів .

Завданням договірної спеціалізації є запобігання дублюванню ви­робництва та прямої конкуренції на ринку між виробниками - учас­никами виробничого кооперування. Характерними рисами такої форми кооперування, є об'єднання на пайовій основі власності парт­нерів, спільне управління підприємством, розподіл прибутку між партнерами згідно з умовами договору. Міжнародне кооперування виробництва охоплює різні сфери спів­робітництва, головними серед яких є:

а) виробничо-технічне співробітництво;

б) співробітництво у сфері реалізації кооперованої продукції;

в) співробітництво у післяпродажному обслуговуванні кооперова­ної продукції.

  1. Участь України в міжнародному розподілі праці, спеціалізації та кооперації виробництва.

У складі колишнього Радянського Союзу економіка України розвивалась, майже не беручи участі в міжнародному поділі праці, міждержавні господарські зв'язки були відсутні майже повністю. У цього явища були такі причини:

а) ідеологічні особливості радянської економіки;

б) обмеженість виходу на світовий ринок, особливості формування цін, обмеженість розвитку прогресивних форм зовнішньоекономічної діяльності, тобто закрита неринкова економіка;

в) багаті природні ресурси союзних республік і загальносоюзний поділ праці;

г) політична ізоляція Радянського Союзу;

д) командно-адміністративна система управління та відповідна їй система економічних відносин: державна власність, яка ототожнювалася з суспільною; державний план без врахування ефективності використання ресурсів; монополізація багатьох галузей виробництва;

е) система зовнішньоекономічних зв'язків, яка відокремлювала внутрішню економіку від світового господарства.

Сьогодні склалися об'єктивні передумови активної участі України в МПП, чому сприяє:

значна зміна системи економічних відносин;

прийняття низки законів та указів Президента про зовнішньоекономічні зв'язки та зовнішньоекономічну діяльність;

прискорення світового науково-технічного прогресу;

необхідність спільного вирішення глобальних проблем людства: демографічної, продовольчої, екологічної, усунення загрози ядерної війни тощо;

структурна перебудова галузей народного господарства;

визнання України та входження її в міжнародні організації.

Незважаючи на це, для активної інтеграції України в МПП необхідно докорінно перебудувати весь зовнішньоекономічний механізм, належно оцінити роль і місце зовнішньоекономічних зв'язків у розвитку народного господарства.

  1. Види ринків. Становлення та поняття світового ринку.

Міжнародний поділ праці та міжнародне кооперування стали осно­вою для виникнення світового ринку. Його виникнення і становлення є наслідком дуже тривалого історичного розвитку. Найпростіша форма внутрішнього ринку виникла на ранній стадії товарного господарства, що базувалося на суспільному поділі праці. Поділ праці неминуче вимагає обміну, з примітивних форм якого і розпочалося формування внутрішнього ринку. Розвиток обміну привів до появи грошей, що розширило стимули для виробництва тих чи інших товарів спеціально для об­міну. З появою грошей між продавцем і покупцем стають посередник-купець, який надає послуги з реалізації товару, а також міняйло, що позичає для нього гроші. Невдовзі після виникнення внутрішніх ринків почали формува­тися національні ринки. національний ринок — це внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців. Мануфактура, що базувалась на поділі праці, сприяла розвитку виробництва товарів, розширенню національ­них ринків і створенню регіональних, міждержавних і міжнародних ринків. Міжнародний ринок — це частина національних ринків, яка безпосередньо зв'язана із закордонними ринками. Отже, в епоху первісного нагромадження капіталу локальні цен­три міждержавної торгівлі переросли у єдиний світовий ринок. Він, остаточно сформувався наприкінці XIX — на початку XX ст., коли товарне виробництво у провідних країнах досягло високого рівня роз­витку, стало машинним. Сучасний світовий ринок — це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базується на міжнародному поділі праці та інших факторів виробництва.

Характерні риси світового ринку:

  • є категорією товарного виробництва, яке у пошуках збуту своєї продукції вийшло за національні межі;

  • виявляється у міждержавному переміщенні товарів під впливом не тільки внутрішніх, але й зовнішніх попиту і пропозиції;

  • оптимізує використання факторів виробництва, підказуючи ви­робнику, у яких галузях та регіонах вони можуть бути застосовані;

  • на ньому рух товарів зумовлюється не лише економічними фак­торами, а і зовнішньоекономічною політикою окремих держав.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]