- •Сутність та засади міжнародних економічних відносин.
- •Об’єкти та суб’єкти міжнародних економічних відносин. Принципи та особливості механізму мев.
- •1. Еволюційність міжнар. Ек. Процесів, без силового навязування співробітництва, без підштовхування до цього.
- •2. Системність розвитку мев, тобто комплексний розвиток с-ми мев, рівномірний розвиток усіх її взаємодіючих елементів і звязків.
- •3. Еквівалентність обміну, тобто взаємовигідність ек. Звязків для 2-х і більше партнерів.
- •Місце та роль міжнародних економічних відносин у розвитку національних економік.
- •Україна у міжнародних економічних стосунках. Сучасне положення та перспективи.
- •Міжнародний розподіл праці та чинників виробництва. Їх взаємозв’язок і економічні вигоди.
- •Поняття та міжнародна мобільність чинників виробництва. Причини, які на неї впливають.
- •Основні чинники та показники участі країн в міжнародному розподілі праці.
- •Сутність та види міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва. Створення міжнародних виробництв.
- •Здійснення спільних програм;
- •Договірна спеціалізація
- •Створення спільних підприємств.
- •Участь України в міжнародному розподілі праці, спеціалізації та кооперації виробництва.
- •Види ринків. Становлення та поняття світового ринку.
- •Поняття та характеристики сучасного світового господарства.
- •Етапи та основні риси розвитку світового господарства.
- •Розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва.
- •Економічна політика держав у підтримці міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основах;
- •Виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об'єднань.
- •Поняття та переваги економіки відкритого типу. Фактори та показники, що її визначають.
- •Зміст інтернаціоналізації та глобалізації світової економіки. Фактори, що їх визначають.
- •Характеристика головних причин та характерних рис економічної глобалізації.
- •Глобальні проблеми людства та їх роль у формуванні світового господарства.
- •Зміст та обмеженість меркантилістської теорії зовнішньої торгівлі та теорії абсолютних переваг.
- •Поняття закону порівняльних переваг. Його позитивні якості та недоліки. Пояснити виграш від торгівлі кожної із країн на конкретному прикладі.
- •Теорія співвідношення чинників виробництва у міжнародній торгівлі. Її сильні та слабкі сторони. Парадокс Леонт’єва.
- •Основні положення теорії конкуренції та теорії життєвого циклу.
- •Міжнародна торгівля. Її види, товарна та географічна структура.
- •Основні характеристики світового ринку послуг.
- •Фактори, які впливають на темпи та структуру сучасного міжнародного ринку товарів та послуг.
- •Місце та роль України в міжнародній торгівлі товарами та послугами.
- •Двобічним(узгодження між торговими партнерами на основі взаємної домовленості);
- •Багатобічним(торгівля регулюється багатосторонніми угодами-діяльність вто).
- •Основні інструменти державного регулювання зовнішньої торгівлі. Особливості їх застосування.
- •Основні причини державного втручання у зовнішню торгівлю. Позитивні та негативні наслідки його здійснення.
- •Варіанти та показники характеру торгової політики країни. Фактори та умови, які її визначають.
- •Україна та Світова організація торгівлі. Результати, проблеми та перспективи взаємовідносин.
- •Економічний зміст тарифного регулювання зовнішньої торгівлі. Поняття надлишку споживача та виробника.
- •Поняття митного тарифу та мита. Їх значення та функції.
- •Види митних тарифів та їх значення в міжнародній торгівлі.
- •1)Інструмент торгівельної політики та державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаєминах зі світовим ринком;
- •2)Звід митних ставок, що застосовувалось до товарів що переміщуються через кордон країни та систематизованим відповідно до товарної номенклатури зед;
- •3) Конкретна ставка мита що підлягає при сплаті ввезені чи вивезені товарів в (з) митної території країни;
- •Рівень митних тарифів. Номінальна та ефективна ставка тарифу.
- •4) Значення принципу ефективного захисту тим більш суттєве, чим вище частка імпортних матеріалів та компонентів у ціні кінцевого продукту.
- •Визначення реального рівня митного обкладання. Тарифна ескалація.
- •4. Ставка ефективного рівтя митного тарифу збільшується в міру розбіжності між ставкою на кінцеву продукцію і Тпрім.
- •Економічний зміст оптимального тарифу. Поняття тарифної квоти.
- •1.Ставка тарифу
- •2.Ставка оптимального тарифу завжди відносно невелика
- •Особливості вимірювання нетарифних методів регулювання міжнародної торгівлі. Методи кількісних обмежень.
- •Економічний зміст квотування. Види квот, їх зміст та призначення.
- •1)Напрямом дії:
- •2)Охопленням:
- •Сутність експортного кредитування.
- •Види демпінгу та необхідні умови для його здійснення. Способи встановлення антидемпінгового мита.
- •1.Розходження в еластичності попиту в різних країнах.Попит в середині країни,що демпінгує, повинен бути менш еластичним за цінами ніж попит закордоном;
- •2.Недосконала конкуренція, що дозволяє виробнику встановити і диктувати ціни;
- •3.Ринок повинен бути сегментованим тобто виробник повинен відокремити зовніш.Ринок від внутрішнього. Це здійснюється за допомогою торг.Бар’єрів або високих транспортних витрат.
- •Основні методи позаекономічного регулювання зовнішньої торгівлі.
- •Значення міжнародних інвестицій. Правило Вальраса. Види капіталу в міжнародній економіці.
- •IV. За метою укладання::
- •Міжнародний рух капіталу та його наслідки для країн експортерів та імпортерів капіталу.
- •Основні поняття в сфері прямих іноземних інвестицій.
- •1.Капітал філій, довірчих, асоціацій та компаній.
- •2. Реінвестиції прибутку.
- •Причини виникнення та етапи еволюції міжнародних корпорацій.
- •Портфельні інвестиції. Основні види цінних паперів в які вкладається міжнародний капітал.
- •Обсяги та значення іноземних інвестицій в економіці України.
- •Форми участі іноземного капіталу в Україні.
- •Поняття та види трудової міграції. Показники, що її визначають.
- •Масштаби та напрями сучасної міграції робочої сили.
- •Головні державні механізми регулювання міграції. Стимулювання рееміграції.
- •Україна на міжнародному ринку праці.
- •Поняття міжнародної передачі технологій та форми її здійснення.
- •Моделі технічного прогресу та їх вплив на умови міжнародної торгівлі. Особливості нейтрального, капіталозберігаючого та працезберігаючого технічного прогресу.
- •Моделі неотехнологічного розвитку: технологічних розходжень між країнами; технологічного розриву та ін. Технологічний цикл життя товару в міжнародній торгівлі.
- •1.Теорія технологічних відмінностей – базується на тому, що основою торгівлі між країнами є різні рівні розвитку технологій, навіть при однаковій забезпеченості факторами вир-ва.
- •2. Теорія технологічного розриву - автор амер. Економіст Познер, обґрунтував твердження, що причиною міжнародної торгівлі є технологічний розрив.
- •3. Модель наукомісткої спеціалізації – базується на тому, що розвинуті країни світу, що мають розвинену інфраструктуру (науково-дослідніт інститути, лабораторії).
- •Особливості технології як товару. Міжнародний ринок технологій: його сегменти, особливості розвитку, діючі суб’єкти та їх мотивація.
- •Поняття патенту, патентоспроможності та особливості патентного захисту.
- •Україна в системі міжнародного обміну технологіями.
- •Міжнародні валютно-фінансові інститути. Цілі функціонування та види діяльності.
- •Поняття міжнародної економічної інтеграції: передумови, цілі та форми.
- •Основні етапи утворення та розвитку Європейської економічної інтеграції.
- •Особливості інтеграції в різних регіонах світу. Регіональні економічні організації.
Особливості інтеграції в різних регіонах світу. Регіональні економічні організації.
Сьогодні у світі нараховується близько 20 економічних угруповань. Серед них можна виділити: в Західній Європі - Європейський Союз (ЄС) і Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ); у Північній Америці -- Північноамериканську угоду про вільну торгівлю (НАФТА); в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні - Тихоокеанське економічне співтовариство (АТЕС).
Утворився Європейський Союз в 1967 р. на базі злиття органів трьох раніше самостійних регіональних організацій, створених шісткою провідних європейських країн - ФРН, Францією, Італією, Нідерландами, Бельгією і Люксембургом:
1) Європейського об'єднання вугілля і сталі (угода укладена в 1951 p., а набула чинності в 1952 p.);
2) Європейського економічного співтовариства (Римська угода про створення ЄЕС укладена в 1957 p., а набула чинності в 1958 p.);
3) Європейського співтовариства з атомної енергії (угода набула чинності в 1958 p.).
Розвиток інтеграції в рамках ЄС пройшов всі етапи: від зони вільної торгівлі до економічного і валютного союзу.
Наведемо склад найбільших міжнародних регіональних торговельних блоків:
1. Європейський Союз (ЄС) - - Австрія, Німеччина, Велика Британія, Італія, Ірландія, Франція, Іспанія, Португалія, Фінляндія, Швеція, Данія, Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Греція.
2. Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА) - СІЛА, Канада, Мексика.
3. Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) - Ісландія, Норвегія, Швейцарія, Ліхтенштейн.
4. Організація азійська-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) - Австралія, Бруней, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Індонезія, Філіппіни, Тайвань, Гонконг, Японія, Південна Корея, Китай, Канада, СІЛА, Мексика, Чилі.
5. МЕРКОСУР - Бразилія, Аргентина, Парагвай, Уругвай.
6. Південноафриканський комітет розвитку (САДК) - Ангола, Ботсвана, Лесото, Малаві, Мозамбік, Маврикій, Намібія, Пів-денно-Африканська Республіка, Свазіленд, Танзанія, Зімбабве.
7. Західноафриканський економічний і валютний союз (ЮЕМОА) - Кот д'Івуар, Буркіна-Фасо, Нігерія, Того, Сенегал, Бенін, Малі.
8. Швденноазшська асоціація регіонального співробітництва (СААРК) - Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Бангладеш, Мальдиви, Бутан, Непал.
9.Андський пакт •- Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія.
Участь України в регіональних інтеграційних об’єднаннях.
Україна теж не стоїть осторонь інтеграційних процесів, намагаючись відстоювати свої національні економічні інтереси, а також регіональні і локальні, пов’язані з потребами внутрішнього розвитку. Україна співпрацює з багатьма країнами шляхом розвитку двосторонніх міждержавних відносин з прикордонними країнами, Росією, країнами Східної Європи, країнами ЄС, США, Японією, Китаєм, країнами, що розвиваються, країнами ОПЕК, НІК, Індією, країнами Латинської Америки і Африки.
Розпад СРСР і згортання діяльності РЕВ у 1991 р. привели до серйозної зміни умов розвитку колишніх союзних республік: втрата ринку країн РЕВ, розрив міжреспубліканських зв’язків призвів до розпаду могутнього єдиного народногосподарського комплексу колишнього СРСР.
Економічні зв’язки в колишньому СРСР перевершували за інтенсивністю зв’язки між країнами Європейського Союзу. У Радянському Союзі в міжреспубліканський обмін було залучено більше 20% валового національного продукту (в ЄС – 14%).
Новоутворені держави вступили у важкий етап становлення національно-державних суверенітетів і радикальної трансформації економічних систем. Відтворення загального економічного простору стало значним, стабілізуючим положення фактором.
Організаційною основою цього процесу стало створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). Воно є добровільним об’єднанням суверенних країн як самостійних і рівноправних суб’єктів міжнародного права з метою регулювання за допомогою міжнародно-правових засобів, міждержавних договорів й угод політичного, економічного, гуманітарного, культурного, екологічного й іншого співробітництва держав-учасниць. СНД не має національних повноважень.
Співдружність створена відповідно до Угоди Республіки Бєларусь, Російської Федерації й України від 8 грудня 1991 р. (Мінськ), які будучи державами-засновницями СРСР у 1922 р., взяли на себе право констатувати припинення його існування як суб’єкта міжнародного права та геополітичної реальності й оголосили про утворення СНД 21 грудня 1991 р. В Алма-Ата був підписаний Протокол до цієї Угоди, що зафіксував участь у СНД Азербайджанської Республіки, Республіки Молдова, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан і Туркменістану. У грудні 1993 р. до нього приєдналася Грузія. Штаб-квартира Співдружності знаходиться в Мінську.
Україна обрала модель асоційованої, а не повної участі в діяльності Співдружності. Це дає їй змогу активно працювати в основних органах СНД, у тому числі в Радах глав урядів та глав держав, і разом з тим дистанціюватися від тих органів та рішень, які за своїм профілем порушують національний суверенітет або не відповідають власним інтересам України чи її міжнародним зобов’язанням стосовно інших держав та організацій. Таку ж позицію відносно СНД займає Туркменістан, значною мірою її поділяють Азербайджан, Молдова, Грузія, Узбекистан. (Подібний вибір України спричинений характером реальних економічних відносин між Росією та країнами СНД. Достатньо сказати, що в головних міжнародних (міждержавних) організаціях СНД Росії належить 50% голосів).
СНД є дуже ефективною організаційною формою для цивілізованого вирішення на міжнародному рівні таких невідкладних завдань:
- завершення процесів економічного і державного розмежування (розподіл активів і пасивів колишнього СРСР, власності, встановлення державних кордонів і погодженого режиму на них тощо);
- розроблення механізму взаємних торговельно-економічних відносин на принципово новій, ринковій і суверенній, основі;
- відновлення міжреспубліканських господарських і виробничо-технологічних зв’язків;
- цивілізоване вирішення гуманітарних питань (гарантії прав людини, трудових прав, міграцій тощо);
- забезпечення систематичних міждержавних контактів з економічних, політичних, воєнно-стратегічних і гуманітарних питань.
Співробітництво в рамках ОЧЕС.
Організацію Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) було створено 25 червня 1992 р. у Стамбулі в ході зустрічі на найвищому рівні глав держав і урядів Азербайджану, Албанії, Болгарії, Греції, Грузії, Молдови, Росії, Румунії, Туреччини та України шляхом прийняття Декларації та підписання Босфорської заяви, в якій було виражено бажання перетворити Чорне море в регіон миру, свободи, стабільності і процвітання через взаємне співробітництво.
Основні цілі створення ОЧЕС:
- перетворення Чорного моря в територію миру, стабільності і процвітання завдяки розвитку дружніх і добросусідських відносин;
- розвиток економічного співробітництва між країнами-членами на основі принципів гельсінського Заключного акта та рішень, що міститься в документах ОБСЄ;
- поліпшення умов для підприємницької діяльності і стимулювання індивідуальних та колективних ініціатив підприємств та фірм;
- сприяння економічному співробітництву з урахуванням специфічних умов, інтересів та проблем країн-учасниць;
- розвиток всеохоплюючого багатостороннього та двостороннього чорноморського економічного співробітництва;
- оптимальне використання всіх можливостей для розширення та диверсифікації співпраці.
