54. Портфельні інвестиції. Основні види цінних паперів в які вкладається міжнародний капітал.

Портфельні інвестиції утворюються вкладенням капіталу в цінні папери підприємств у розмірах, які не забезпечують права власності чи контролю над нами. Такими цінними паперами можуть бути: акціонерні цінні папери та боргові цінні папери (облігації, прості векселі, боргові зобов’язання, казначейські векселя, депозитні сертифікати та ін.). ПІ характерні для приватного підприємницького капіталу. Вони мають високу ліквідність. Чіткої межі між прямими і ПІ немає. Вивезення під-кого капіталу має велике значення для обох сторін. Експортери капіталу отримують прибуток, який вивозять з країн, а імпортери капіталу мають можливість ефективно використати зовнішні джерела коштів. Позиковий капітал вивозиться за межі країни у вигляді надання позик на короткий та довгий строк. Кредитором можуть бути приватні фірми чи банки, державні органи, а одержувачами – приватні особи, компанії, підприємства, уряд. Державні капітали вивозяться і мають більш чи менш суттєвий елемент субсидії. На вивезений позиковий капітал іноземний кредитор отримує %. Одержувач позики може самостійно використати їх для вирішення своїх проблем.

"Портфельні" інвестиції - такі капітальні вкладення, частка участі яких у капіталі фірм нижче межі, позначеного для прямих інвестицій. Портфельні інвестиції не забезпечують контролю над закордонними компаніями, обмежуючи прерогативи інвестора одержанням частки прибутку (дивідендів).

У ряді випадків міжнародні корпорації реально контролюють іноземні підприємства, володіючи портфельними інвестиціями, через дві причини:

• через значну розпорошеність акцій серед інвесторів;

• через наявність додаткових договірних зобов'язань, що обмежують оперативну самостійність іноземної фірми. Маються на увазі ліцензійні й угоди, контракти на маркетингові послуги і технічне обслуговування.

Підвищення ролі портфельних інвестицій в останнє десятиліття зв'язано з можливістю проведення спекулятивних операцій, нарощуванню масштабів яких сприяв ряд факторів: інтернаціоналізація діяльності фондових бірж, зняття обмежень на допуск іноземних компаній на багатьох найбільших фондових біржах, розширення міжнародних операцій банків з цінними паперами пенсійних фондів і інших ощадних установ. Портфельні інвестиції – вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які приносять інвесторові відповідний доход, але не дають право контролю над підприємством. Такими цінними паперами можуть бути акціонерні або боргові цінні папери (прості векселі; боргові зобовўязання; інструменти грошового ринку та інші).  Чіткої межі прямими і портфельними інвестиціями немає. Вивезення підприємницького капіталу має велике значення для обох країн. Водночас, характерною рисою останніх років є переважання портфельних інвестицій. Якщо у 80-х роках прямі іноземні інвестиції складали приблизно 50% всього міжнародного руху капіталу, то в кінці 90-х – вже 25%. Частка є портфельних інвестицій зросла з 20% до 60%:

Такі інвестиції переважно засновані на приватному підприємницькому капіталі, хоч і держави нерідко купують іноземні цінні папери. У рамках міжнародної економіки вивчаються тільки міжнародні портфельні інвестиції, тобто інвестиції в іноземні цінні папери. Тому класифікація цінних паперів, прийнята в рамках міжнародної економіки, дещо інша в порівнянні з теоріями внутрішнього фінансового управління. Міжнародні портфельні інвестиції класифікуються так, як вони відбиваються в платіжному балансі. Вони розділяються на інвестиції в:

• акціонерні цінні папери грошовий документ, що обертається на ринку, який засвідчує майнове право власника документа по відношенню до особи, що випустила цей документ;

• боргові цінні папери грошовий документ, що обертається на ринку, який засвідчує відношення позики власника документа по відношенню до особи, що випустила цей документ.

Боргові цінні папери можуть виступати в формі:

• облігації, простого векселя, боргової розписки грошових інструментів, що дає їх утримувачу безумовне право на гарантований фіксований грошовий прибуток або на змінний грошовий прибуток , що визначається за договором;

• інструменти грошового ринку - грошових інструментів, що дають їх утримувачу безумовне право на гарантований фіксований грошовий прибуток на певну дату. Ці інструменти продаються на ринку зі знижкою, розмір якої залежить від величини процентної ставки і часу, що залишився до погашення. У їх число входять казначейські векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти і інш.;

• фінансових деривативів, що мають ринкову ціну похідних грошових інструментів, що засвідчують право власника на продаж або купівлю первинних цінних паперів. У їх числі опціони, ф”ючерсы, варранти, свопи.

Для цілей обліку міжнародного руху портфельних інвестицій в платіжному балансі прийняті наступні визначення:

• Нота/боргова розписка - короткостроковий грошовий інструмент (3-6 місяців), що випускається позичальником на своє ім'я за договором з банком, що гарантує його розміщення на ринку і придбання непроданих нот, пролонгацію кредиту або надання резервних кредитів. Найбільш відомі ноти Евроноти.

• Опціон договір (цінний папір), що дає покупцеві право купити або продати певний цінний папір або товар по фіксованій ціні після закінчення певного часу або на певну дату. Покупець опціону виплачує премію його продавцеві в обмін на його зобов'язання реалізувати вищезгадане право.

• Варрант різновид опціону, що дає можливість його власнику придбати у емітента на пільгових умовах певну кількість акцій протягом певного періоду.

• Ф'ючерс обов'язкові для виконання стандартні короткострокові контракти на купівлю або продаж певного цінного паперу, валюти або товару по певній ціні на певну дату в майбутньому.

• Форвардний курс угода про розмір процентної ставки, яка буде виплачена у встановлений день на умовну незмінну суму основного боргу і яка може бути вище або нижче поточної ринкової процентної ставки на даний день.

• Своп угода, що передбачає обмін через певний час і на основі узгоджених правил платежами по одній і тій же заборгованості.

55. Інструменти міжнародного запозичення та кредитування. Поняття міжчасової торгівлі.

Міжн кредитування і запозичення-видача і отримання засобів узайм на певний строк і з сплатою за їх використання певного %.Вролі позичкового капіталу виступає як офіційний капітал з держ та і з приват джерел.

Осн.інстументи:

1.торгові кредити-пряме надання кредитів постачальникам і покупцям в угодах з товарами і послугами, а також авансові платежі за роботу, яка здійснюється у зв’язку з такими угодами.Здебільшого є короткострок.

2.Позики-пряме позичання кредитором позичальнику коштів, при якому кредитор неотримує ніякого писмового гарантійного зобов’язання від позичальника або отримуї боргові ціні папери.Бувають довго-і короткострок.

3.Валюта-банкноти і монети, що знах в обігу і використовуються для платежів.Нац валюта нерезидентів-пасив, а іноз.валюта рзидентів-актив.

4.Депозити-деноміновані в нац або іноз валюті переказні депозити, що за першої вимоги безперешкодно перетворюються в готівку і використовуються для платежів.Депозити резидентів закордоном-пасив, а нерезидентів в країні –актив.

5.Інші активи і пасиви, які відзеркалюють рух капіталу.Міжчасова торгівля-збільшення поточного споживання за рахунок зменшення споживання у майбутньому(запозичення) або зменшення поточного споживання на користь більшого споживаня у майбутньому(кредитування).Якщо країна запозичує кошти закондоном, збільшуючи тим самим споживання, то через певний час вона повертатиме позику з %,скорочуючи майбутне споживання.Тобто продається майбутнє споживання за рахунок купівлі поточного споживання. %ставка визначає співідношенням поптиу і пропозиції на споживання у майбутньому.

56. Участь України в міжнародному русі капіталу.

Українська економіка, як і інші економіки трансфор­маційного типу, зіткнулася з необхідністю розв'язання таких за­вдань, як структурна перебудова систем власності та матеріаль­ного виробництва, оновлення застарілих фондів, запровадження дійових моделей промислової та технологічної політики. Успіш­ність такого розв'язання залежить від того, наскільки вдасться активізувати інвестиційний, як і фінансовий, грошово-кредитний сегменти національного ринку.

Крім основного позитивного результату припливу іноземного капіталу - збільшення сукупних інвестицій у країні, розвитку конкретних господарських проектів, можна назвати й інші важ­ливі для приймаючої країни з перехідною економікою переваги: формування ринкової інфраструктури в країні після десятиліть існування адміністративної економіки; збільшення масиву технологій, сучасних машин та обладнання, які надходять до країни ззовні, що є важливим за умов колапсу колись інтегрованого технологічного простору Східного блоку й СРСР; поширення прогресивних форм менеджменту, які є типовими для господарської діяльності в країні походження капіталу; у такий спосіб часто відбувається уніфікація принципів та механізмів господарювання країн, які користуються перевагами ринкової інфраструктури (наприклад, наявної в ЄС), та країн, які прагнуть увійти у певний ринковий статус або до відповідних наддержавних структур; ефект прикладу та конкурентного стимулу наслідувати прогресивні моделі мікроекономічної політики та корпоративного управління, що сприяє прискореній адаптації суб'єктів господарювання країни - реципієнта капіталів до вимог сучасних міжнародних економічних відносин.

Специфічним засобом включення економіки України до сис­теми світогосподарських зв'язків є інвестиційна політика. Особ­ливості сучасного етапу розвитку диктують необхідність актив­ного сприяння насамперед залученню капіталів інонаціонального походження у вітчизняне національне господарство. Унаслідок цього має бути створена органічна підсистема самоврегульованої ринкової економіки в Україні, що сприятиме загальній стабіліза­ції господарського та фінансового стану як у національному масштабі, так і на рівні підприємств, науково-технічному прогресу, запровадженню ресурсозберігаючих технологій, додатковим ко­операційним контактам, наповненню ринку дефіцитними та но­вими за типом товарами, розвитку імпортозамінного виробницт­ва, реконструкції і технічному переозброєнню виробничих по­тужностей тощо.

Згідно з Законом «Про режим іноземного інвестування» об'єк­тами інвестиційної діяльності в Україні є: - новоутворювані та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;- цінні папери (акції, облігації та ін.); - цільові грошові внески; - науково-технічна продукція та інші об'єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність.

Протягом років незалежності зростали абсолютні обсяги іно­земного інвестування в Україну. Однак реальні здобутки тут все ще лишаються мізерними..

В умовах фінансового дефіциту протягом періоду ринкової трансформації в Україні постійно залишаються поза увагою пи­тання пошуку та практичного застосування внутрішніх інвести­цій - саме тих джерел, які змогли б забезпечити довгострокові позитивні тенденції зростання, ефективність моделі відкритої економіки України.