27. Основні причини державного втручання у зовнішню торгівлю. Позитивні та негативні наслідки його здійснення.

Основними причинами державного втручання у зовнішню торгівлю є:

- безробіття. Дуже часто обмеження імпорту пояснюють необхідністю створення робочих місць, але треба враховувати те, що при обмеженні імпорту інші країни можуть прийняти відповідні заходи. Обмеження імпорту може привести: 1)до підвищення цін на внутрішньому ринку внаслідок зменшення пропозиції товарів; 2)створення нових робочих місць потребує бюджетних витрат- а отже підвищуються податки; 3)відставання вітчизняної промисловості внаслідок зменшення конкуренції.

- захист молодої галузі. Логіка доказу про захист молодої галузі полягає в тому, що первинні витрати на її розвиток є настільки високими, що роблять неконкурентноспроможною продукцію на світових ринках і тільки через певний період часу витрати зменшуються до таких розмірів, що виробництво стане ефективним. Існують труднощі у виявленні галузей, що з високим ступенем імовірності досягнуть зрілості. Крім того, високі первинні витрати в молодій галузі як правило потребують додаткових субсидувань з боку держави.

-індустріалізація. Індустріалізація може дати наступні переваги: забезпечити розвиток промисловості, що дозволить збільшити обсяг продукції, що виробляється в країні; як правило, пов’язана з інвестиціями, припливом капіталу в країну, що теж є позитивним; забезпечує стабільність експорту країни та надходжень від нього, бо ціни на світових ринках на промислову продукцію є більш стабільними аніж на сільськогосподарську(с/г).

- низький дохід від с/г. Цей доказ пов’язаний з індустріалізацією: перехід до промислового розвитку дозволяє підвищити доходи країни, але ціла низька проблем(переміщення людей із сільської місцевості; дуже часто люди погано адаптуються у місті; великі очікування людей; с/г при належному розвитку може бути джерелом високих доходів, якщо ефективно його розвивати; переміщення людей до міста може привести до занепаду с/г).

- стимулювання капіталовкладень: обмеження на імпорт, що впроваджуються державою можуть стати стимулом пожвавлення інвестицій.

- диверсифікованість(різноманітність). Державне регулювання може сприяти розвитку різних галузей і відповідно сприяти стабілізації надходжень від експорту.

- рівновага зовнішньої торгівлі(регулювання зовнішньоторговельного сальдо).

- імпортозаміщення (виготовлення тих товарів які раніше імпортувалися, альтернатива імпортозаміщення - експортоорієнтований розвиток виробництва ).

- контроль за цінами + державне регулювання. (Застосовується, щоб зберегти певний рівень цін на світових ринках. Як правило, обмежується експорт з тим, щоб ціни насвітових ринках залишалися високими.).

28. Варіанти та показники характеру торгової політики країни. Фактори та умови, які її визначають.

Усі країни світу використовують різноманітні методи та інструменти для здійснення своєї торгівельної політики. При цьому, якщо середній рівень митного захисту піддається точній кількісній оцінці, то середній рівень нетарифного регулювання може бути оцінений дуже приблизно в силу того, що нетарифні методи є дуже різноманітними та значними за кількістю.

Середній рівень мита звичайно розраховується як середня ставка тарифу, зважена по вартісному обсягу товарів, на які вона накладається, тобто це є середня зважена величина.

, де - середня ставка тарифу; - ставка мита по і-тарифу;

- вартісний обсяг імпорту цього товару.

Середній рівень нетарифних обмежень розраховується як вартісна частка імпорту чи експорту, що підпадає під ці нетарифні обмеження. При цьому враховується також ступінь інтенсивності цих обмежень (ступінь їх впливу на обсяги експорту чи імпорту). Високоінтенсивними вважаються кількісні обмеження (квотування, ліцензування та інші); низькоінтенсивними – обмеження, пов’язані тільки з оформленням відповідних документів.

Торгівельна політика країни може бути протекціоністською, помірною чи відкритою.

Характер торгівельного режиму держави, тобто ступінь його жорсткості визначається як агрегований показник, що враховує як середній рівень митних тарифів, так і середній рівень нетарифного захисту.

Відповідно відкритим вважається такий торгівельний режим, при якому середній рівень митних тарифів є менш ніж 10% ( <10%), а середній рівень нетарифних обмежень менше ніж 25% (НТ<25%).

Торгівельний режим країни являється закритим, якщо, відповідно, середній рівень тарифів більше 40% та нетарифні обмеження покривають більше 40% імпорту.

Приймаючі рішення про використання тих чи інших інструментів торгівельної політики, уряд країни повинен оцінити сукупний вплив від їх впровадження на економіку країни та можливі відповідні заходи з боку інших країн.

Для оцінки заходів торгівельної політики ОЕСР був розрахований індикативний запитальник, що використовується в практичній діяльності урядів країн. Серед великої кількості запитань, найбільш важливими є наступні:

• Який очікується економічний виграш для галузі чи фірми, і яка кількість робочих місць буде створена чи збережена в результаті здійснення заходів?

• На скільки зростуть доходи бюджету, і які будуть потрібні бюджетні витрати в результаті здійснення цих заходів?

• На скільки зростуть внутрішні ціни на товари і зменшиться споживання на внутрішньому ринку у результаті впровадження цих заходів?

• Який вплив передбачувані заходи здійснять на структуру відповідного ринку і конкуренцію на ньому?

• Чи дозволять ці заходи у довгостроковій перспективі забезпечити структурну перебудову галузі чи вони тільки законсервують її технічну та технологічну відсталість?

• Який вплив передбачуваних заходів буде на суміжні галузі, особливо ті, що купують продукцію цієї галузі, є постачальниками сировини, матеріалів, напівфабрикатів для неї або обслуговують її?

• Як відреагують інші країни на застосування даних заходів?

Чи відповідають ці заходи дво- та багатобічним угодам, що має країна?

29. Діяльність ГАТТ-СОТ. Основні міжнародні проблеми, які вирішуються в рамках цієї організації.

На основі дія-ті ГАТТ/ВТО здійсн.багатобічне держ.регулювання. ГАТТ була створеня в 1947р. за ініціативою США, яка рагнула здерегти свої переваги на зов.ринках.

Основні положення при заснуванні:

1.рівність і недискримінаційність у відносинах між країнами; режим найб.сприяння тобто країни не можуть застосовувати одна проти одної більші обмежувальні заходи ніж проти ІІІ^х країн.

2.правомірність заходів, що впровадж.ці країни, напр., визнає неправомірним обмеження імпорту, жорстке ліцензування тощо.

3.відмовлення країн-учасниць від однобічних дій. Всі рішення мають прийматись на основі дво- і багатобічних переговорів. Т.ч. дія-ть ГАТТ була побудована на основі проведення переговорів.

З початку існування і до сер.70^хрр осн.дія-ть була спрямована на зниження рівня мита на товари експорту і імпорту провідних країн, яке відбувалось на основі списків, що складались за домовленістю країн.Згодом встангвлений рівень мита розповсюджується на ін.країни.З сер.70^х до переліку переговорів включені питання нетар.регулювання. Для цього стали підраховуватись вартісні еквіваленити втрат країн внаслідок таких обмежень, що обумовило зростання триваласті преговорів. Мета переговорів - застосування засобів держ.регулювання.

Осн.наслідки:

- впроваджений принцип застосування антидемпіногового мита. При цьому демпінг був визнаний як продаж товарів за цінами нижче “нормальних”(ціни, які склались на св.ринках під впливом рин.сил попиту і пропозиції).Антидемп.мито не носить карального характеру, а повино лише компенсувати різницю в цінах.

- Теж саме стосувалось стосувалось введення компенсаційного мита, яке впровадж. коли встановлбється факт застосування субсидій при експорті товарів.В рез-ті дія-ті ГАТТ був прийнятий ряд домовленості і угод.В угодах про процедури було передбачено зобов’язання країн публікувати всі заходи завчасно.Угода про стандарти передбачала неможливість використання техніч.норм, екологіч.стандартів в якості перешкод імпорту.Домовленостями були заборонені всі субсидії окрім с/г, лісового госп-ва, рибальства, що стало поступкою країнам ЄС.

Рішення про переім.ГАТТ вСОТ, яке вступило в силу з 1.01.95.