2. Виникнення і розвиток політичних партій.

Первісно політичні партії в їх сучасному розумінні виникли в Європі в період буржуазних революцій. Процес виникнення політичних партій пов’язується з характером політичних змін, а саме: замість королівського суверенітету прийшов суверенітет народу; з’явилося й народне представництво. Боротьба за представницькі мандати підштовхнула прибічників різних поглядів об’єднуватися в партії. При цьому можна говорити про формування двох таборів: ті, хто намагався відстоювати колишні порядки, привілеї монарха і феодалів, з одного боку, і ті, хто виступав за політичні свободи, права людини і рівноправність – з іншого. На цьому етапі політичні партії були небагато чисельними й маловпливовими. Їх роль була допоміжною.

З часом ситуації почала швидко змінюватися. Факторами, що прискорили розвиток партій стали: ускладнення соціальної структури суспільства; загострення соціальних протиріч і, як наслідок, залучення до політики все більших категорій населення; ускладнення державного механізму, загальне підвищення регулюючої ролі держави; бурхливий економічний розвиток регіонів, що зумовлювало появу специфічних регіональних інтересів, які потребували свого захисту; технічний розвиток засобів комунікації, що призвело до інформаційного вибуху тощо. Наслідком цих процесів була кількісна й якісна зміна партій. В кінці 19 сторіччя значно розширився спектр політичних сил, проте з точки зору закону політичні партії залишалися лише різновидом суспільних організацій.

Якісно новим етапом у розвитку політичних партій можна вважати середину ХХ сторіччя. Швидко зростаюча роль і значення політичних партій підштовхнули законодавця до конституційного врегулювання їх статусу, свідченням чого є перші післявоєнні конституції (Франції, Італії, Японії тощо). Декілька пізніше – в 60-ті роки – в більшості зарубіжних країн стали прийматися спеціальні закони про політичні партії. Останні отримали визнання де-юре, стали конституційно-правовим інститутом. Був розроблений детальний правовий регламент порядку створення і діяльності політичних партій. Вони стали органічною, тобто невід’ємною частиною державного механізму.

Ще один етап розвитку політичних партій – 70-80-ті роки характеризується введенням інституту державного фінансування політичних партій, тобто виділення їм грошей із державного бюджету.

Деякі дослідники вважають, що сучасний етап розвитку політичних партій характеризується занепадом останніх і зв’язку з зростаючою роллю підприємницьких спілок, лобістів тощо.

3. Партійні системи.

Термін "партійна система" використовується як для ха­рактеристики взаємовідносин між політичними партіями і державою, так і для відносин політичних партій між собою.

Поняття "багатопартійна система" близьке до поняття "багатопартійність", але не тотожне. Якщо останнє вказує на кількість партій, функціонуючих у державі, то "багатопар­тійна система" означає, що реальну можливість боротися за владу мають більш як дві партії, оскільки "двопартійна сис­тема" — це також багатопартійність. За наявності багатопартійної системи, як правило, формується коаліційний уряд.

Двопартійна система — це не показник кількості партій, що діють на політичній арені конкретної країни. Їх завжди більше двох. Поняття "двопартійна система" лише підкреслює, що в умовах багатопартійності тільки дві політичні партії володіють реальною можливістю вести боротьбу за владу і як наслідок, — можуть сформувати уряд. Одна з цих партій стає правлячою, а друга — опозиційною. Як правило, — це дві давно сформовані партії, які почергово змінюють одна одну при владі. Інші політичні партії не можуть стати владними, по-перше, через свою нечисленність і, по-друге, через діючу мажоритарну виборчу систему. Мажоритарна виборча система не дозволяє перемогти на виборах нечисленним партіям. Вона вигідна лише великим, численним партіям. Так, у Великій Британії діють такі політичні партії: Консервативна, Лейбористська, Ліберальна, Соціал-демократична, Демократична партія лівих сил, "Зелені". Національ­ний фронт та ін. Але прийти до влади можуть тільки пред­ставники Консервативної чи Лейбористської партії.

Однопартійні системи характерні для країн з авторитар­ним політичним режимом. Нині вони існують на Кубі, в КНДР, Лаосі та ін. В умовах однопартійної системи спосте­рігається зрощування партії з державним апаратом в єдиний бюрократичний механізм. Внаслідок цього саме поняття "партія" як частина суспільства втрачає сенс.

Заборонена діяльність політичних партій у Саудівській Аравії, Кувейті, Омані, ОАЕ.