21.Продуктивність праці,показники і методи її вимірювання

Продуктивність праці показує скільки продукції може виготовити 1 працівник за одиницю часу або скільки часу витрачає 1 працівник на виготовлення одиниці продукції.

ефективність використання персоналу обчислюється 2-а показниками: виробітком і трудомісткістю.

Виробіток—скільки продукції виготовляє 1 працівник за одиницю часу. Він обчислюється так: В = Q/T max

Трудомісткість показує скільки часу втрачає працівник на виконання певної роботи чи часу. Труд = T/Q min

Всі чинники зростання продуктивності праці діляться на: зовнішні і внутрішні.

Зовнішні чинники–ті, які перебувають поза контролем окремого підпр–стратегія і політика, законодавство, ринок, зрушення в суспільстві, прир ресурси.

Внутрішні чинники –ті, на які підприємство може безпосередньо впливати – продукція, технологія, матеріали, енергія, персонал.

Окрім наведеної класифікації, у практиці господарювання можуть використ й інші групування факторів зростання продуктивності праці на підпр. За одним з можливих таких групувань усі чинники, що істотно впливають на продуктивність праці, можна об’єднати в такі групи:

· матеріально-технічні (удосконалення техніки й технології, застосування нових видів сировини та матеріалів тощо);

· організаційні (поглиблення спеціалізації, комбінування, удосконалення системи управління, організації праці тощо);

· економічні (удосконалення методів планування, систем оплати праці, участі працівників у прибутках тощо);

· соціальні (створення належного морально-психологічного клімату. нематеріальне заохочення, поліпшення системи підготовки та перепідготовки персоналу тощо);

· природні умови та географічне розміщення підприємств (цю групу факторів виділяють та аналізують переважно на підприємствах добувних та деяких переробних галузей промисловості).

22.Рентабельність підприємства: види і чиники, які впливають на величину рентабельності

Рентабельність підприємства – відносний показник прибутку, який характеризує рівень ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат. Розрізняють такі види рентабельності: рентабельність одного виробу, рентабельність реалізованої продукції, рентабельність виробництва . Границі рентабельності не встановлюються, а основними факторами підвищення рентабельності можуть бути:

1)при оцінці рентабельності виробництва: ріст прибутку; зменшення вартості основних виробничих фондів та залишків нормованих оборотних засобів;

2)при оцінці рентабельності окремих видів продукції:зниження собівартості виробів.

23. Суть і види собівартості продукції. Класифікація витрат на в-во продукції за елементами витрат

Собівартість продукції-виражені в грошовій формі витрати на в-во і реалізацію продукції. До собівартості продукції включають наступні витрати: дослідження ринку, визнач. попиту на пропозицію, витрати повязані із самим процесом виробництва продукції, витрати на обслуговування виробн. процесу та управляння ним, витрати на набір та підготовку кадрів, витрати пов’язані із вдосконаленням процесу виробництва і підвищення його ефективності.

Розрізняють такі види собівартості: розрахункова, фактична, собівартість виробнича, собівартість повна, місячна,річна собівартість.Витрати,які включають до собівартості продукції класифікують за наступними ознаками ,а саме за місцем виникнення-це витрати п-ва (наприкл.,на страхування майна), витрати цеху,витрати дільниці.

За елементами витрат:

- матеріальні виртати (сировина ,матеріали, комплектуючі, напівфабрикати, паливо, енергія, тара) мінус вартість повернутих відходів;

- оплата праці (сума основної і додаткової зарплати всього промислово-виробничого персоналу підприємства);

- відрахування на соціальні заходи 9включають відрахування до Пенсійного фонду,Фонду соціального страхування,Фонду страхування на випадок безробіття, Фонду страхування від нещасних випадків на в-ві);

- амортизація основних фондів і нематеріальних активів ( амортизація всіх основних фондів п-ва);

- інші витрати.

Така класифікація потрібна для складання кошторису витрат.Кошторис-усі витрати п-ва за певний період часу не залежно від місця їх виникнення.