4. Виробнича програма підприємства: методика її обчислення

Виробнича програма підприємства – це план виробництва продукції визначеної номенклатури та асортименту і належної якості. Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту.

Номенклатура – перелік найменувань виробів у натуральному вираженні.

Асортимент – сукупність різновидів продукції в межах номенклатури.

Виробнича програма складається, як правило, на рік із поквартальною, щомісячною, декадною розбивками. Вона має дві складові частини:

• план виробництва продукції в натуральних показниках;

• план виробництва продукції у вартісних показниках.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту.

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового і внутрізаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.

Валова продукція — це загалом вся продукція, що виробляється у промисловості, галузі, підгалузі, на підприємстві — незалежно від того, де вона використовується. Валову продукцію визначають з урахуванням вартості внутрішньозаводського і внутрішнього обороту, під якими розуміють вартість тієї частини вироблених готових виробів та напівфабрикатів, яка використовується на даному підприємстві або у галузі на власні промислово-виробничі потреби. Показник валової продукції визначають у поточних і порівнянних цінах і використовують для розрахунку показників валового суспільного продукту та його динаміки.

Товарна продукція — це продукція, призначена для реалізації на сторону. До її складу включають готові вироби, напівфабрикати і роботи промислового характеру на сторону і не включають вартість продукції власного виробництва, яка споживається на даному підприємстві (галузі). Показник товарної продукції є основним, за ним здійснюють розрахунки в індикативному плані. На підставі товарної продукції визначають структуру промислового виробництва, фінансові показники діяльності підприємства, підгалузі, галузі. Товарну продукцію визначають у порівнянних і діючих оптових цінах.

Реалізована продукція — це промислова продукція, яка надійшла у народногосподарський оборот, тобто така, що поставлена замовникам і оплачена ними. Реалізовану продукцію визначають на підставі показника товарної продукції і показників залишків нереалізованої продукції на початок і кінець розрахункового періоду (року).

5. Економічний зміст, функції, види цін на продукцію

Ціна — це грошове вираження вартості товару, або сума грошей,за яку покупець згоден купити товар, а виробник продати цей товар. В умовах ринкової економіки ціна є одним з найважливіших показників, що істотно впливає на фінансовий стан підприємства. Від рівня цін залежать розмір прибутку підприємства, конкурентоспроможність підприємства і його продукції, а також фінансова стійкість підприємства. Як економічна категорія ціна виконує кілька важливих функцій.

Облікова функція ціни відбиває суспільно необхідні витрати праці на випуск і реалізацію продукції. Ціна визначає, скільки витрачено праці, сировини і матеріалів на виготовлення продукції. А в кінцевому підсумку ціна відбиває розмір прибутку підприємства. На обліковій функції ціни базуються засоби обчислення вартісних показників — як кількісних (валовий внутрішній продукт — ВВП, національний дохід, обсяг капіталовкладень, обсяг товарообороту та ін.), так і якісних (рентабельність, продуктивність праці, фондовіддача та ін.). Отже, ціна використовується для визначення ефективності ви-

робництва, є важливим знаряддям планування діяльності підприємства і орієнтиром для обгрунтування його господарських рішень.

Розподільча функція ціни виражається в тому, що держава через ціноутворення перерозподіляє національний дохід між галузями економіки, державним і недержавним секторами, окремими регіонами, соціальними групами населення. Ця функція реалізується через включення в собівартість багатьох податків, які потім стають джерелами накопичення фондів (дорожнього, зайнятості населення та ін.), а та кож через включення в ціну непрямих податків (ПДВ, акцизів).

Стимулююча функція ціни виявляється в тому, що ціна за певних умов може стимулювати певні бажані процеси на підприємстві: прискорення НТП, поліпшення якості продукції, збільшення обсягів випуску продукції і попиту на неї тощо.

Регулююча функція передбачає врегулювання пропорцій окремих виробництв, забезпечує збалансованість між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією. У цьому разі ціна відіграє роль індикатора диспропорцій у сферах виробництва і обігу, дає змогу досяг-

ти відповідності попиту й пропозиції.

 В практиці роботи підприємств застосовують численні різновидності цін, зокрема:

Ціна договірна - встановлюється за домовленістю між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем) продукції.

Ціна вільна - формується підприємством-виробником (виконавцем робіт, послуг) самостійно.

Ціна лімітна - вона визначається на початкових етапах створення (проектування) нової продукції і використовується для техніко-економічних обчислень, обґрунтування доцільності її виробництва, встановлення договірних або прейскурантних цін.

Ціна прейскурантна - ціна, що вноситься до спеціальних збірників - прейскурантів, які є офіційними документами. Вони підтверджують рівень цін та умови їх використання. Такі ціни належать до регульованих і використовуються тоді, коли виробник (як правило, держава) посідає монопольне становище на ринку, а продукція має особливо важливе значення для економіки країни.

Ціна регульована - її рівень регулює держава. Вона може коливатися в установлених межах, в тому її відмінність від фіксованої ціни, яка не підлягає зміні.