4. Організація процесу створення і реєстрації нового підприємства.

Основні етапи створення підприємства

Обмірковуючи етапи створення власної справи, початківцю слід здійснити вибір господарського поля підприємства, визначити загаль­ні умови інвестування, ринкову стратегію і господарську нішу, спеціалізацію діяльності, технологію виробництва, оцінити попит і пропози­цію на товарному ринку, вивчити існуючі пільги у системі оподатку­вання, переваги, обмеження, перешкоди, а також уявити, як буде здійснюватись процес управління підприємством.

Підприємство може створюватись у таких випадках: за рішенням власника майна або уповноваженого ним органа; за рішенням трудо­вого колективу; в результаті виділення зі складу діючого підприємства однієї або декількох структурних одиниць; на базі структурного підроз­ділу діючого об'єднання за рішенням трудового колективу, якщо на це є згода власника або уповноваженого ним органу. Поштовхом для ство­рення нового підприємства можуть слугувати:

• бажання спробувати організувати власну справу та досягти успі­ху у сфері бізнесу;

• наявність винаходу, ноу-хау, нового продукту, послуги, техно­логії, можливість реалізувати перспективний проект;

• незаповнена ринкова ніша, район, де практично відсутній пев­ний вид обслуговування або незадоволений споживчий попит;

• нове для споживача поєднання товару і послуги, ціни і якості, що забезпечить конкурентні переваги продукту при виході з ним на ринок.

Основними етапами створення та реєстрації підприємства є:

1. Рішення про створення нового підприємства та моделювання його діяльності. Складові цього етапу — висунення бізнес-ідеї, пошук партнерів-засновників, вибір виду (видів) підприємництва, складання бізнес-плану.

Документ: бізнес-план.

2. Збори засновників. Вибір організаційно-правової форми підприємства, вибори або призначення керівника, органів управління і контролю.

Документ: витяг із протоколу зборів засновників.

3. Підготовка установчих документів. Розробка засновницького договору, статуту.

Документи: засновницький договір, статут.

4. Підготовча організаційна робота. У реєстраційному відділі райдержадміністрації одержати довідкову інформацію про особливості реєстрації новостворюваних підприємств у районі, необхідні для цього документи, режим роботи учасників реєстраційного процесу, рахунки у банках, кошти на які вносяться на етапі створення підприємства. От­римати бланк реєстраційної картки. У банку, де передбачається відкрити рахунок, одержати бланк заяви та банківську картку. Документи: бланки документів.

5. Підготовка додаткових документів (при необхідності):

• акціонерне товариство оформляє звіт про проведення підписки на акції, який повинен бути засвідчений державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України;

• юридична особа, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство) готує документ, що підтверджує внесення засновниками внесків до статутного фонду в розмірі, передбаченому законодавством (не нижче граничного рівня);

• селянське (фермерське) господарство готує копію Державного акта направо приватної власності на землю або копію держав­ного акта на право постійного користування землею засновником, або нотаріально посвідчена копія договору оренди;

• іноземна юридична особа повинна мати документ про підтвер­дження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження.

Документи: необхідні додаткові документи.

6. Засвідчення документів у нотаріальній конторі:

• нотаріально засвідчити у статуті та засновницькому документі підписи фізичних осіб у присутності нотаріуса та наявності паспортів. Установчі документи повинні бути пронумеровані, прошиті і підписані усіма засновниками;

• можна водночас засвідчити заповнену банківську картку зі зразками підписів керівника і бухгалтера;

• орендне підприємство готує копію договору оренди;

• сплатити державний збір за нотаріальні послуги. Документи: нотаріальне засвідчення документів, квитанція про

сплату державного збору.

7. Відкриття рахунку у банку для формування статутного фонду підприємства (при необхідності). При створенні товариства з обмеженою відповідальністю формується 30% статутного фонду на тимчасовому банківському рахунку. Цей етап характерний також і для акціонерного товариства. Приватній фірмі не потрібно відкривати такий рахунок.

Документ: довідка банку про зарахування коштів засновників у статутний фонд підприємства в розмірі, передбаченому законодавством.

8. Державна реєстрація підприємства. Подання необхідних документів державному реєстратору. Внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу, що пройшла державну реєстрацію. Передача державним реєстратором повідомлення про проведення державної реєстрації юридичної особи відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування (фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України).

Документи:виписка з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, відмітка органу реєстрації на установчих документах.

9. Відкриття розрахункового рахунку у банку. Подання необхідних документів. Відкриття поточного рахунку. Оформлення перепусток для входу у банк службовим особам.

10.Ліцензування, патентування (при необхідності). Залежить від виду підприємництва. Подання необхідних документів відповідному органу.

Документи: ліцензія, торговий патент.

13. Початок підприємницької діяльності. Початківець набуває юридичного права здійснювати правомірні дії, на законних підставах займатися бізнесом. Особливостями стартової діяльності новостворюваного підприємства є те, що необхідно вирішити ряд організаційних питань, пов'язаних з процесом господарювання, зокрема: знаходження приміщення (офісу) та укладання договору оренди, проведення ремонту, побудова організаційної структури підприємства, підбір персоналу та визначення систем і форм оплати праці, пошук постачальників і клієнтів, формування комерційних зв'язків, отримання у разі потреби кредиту в банку, транспортне та матеріально-технічне забезпечення. Конкретні початкові дії підприємця будуть залежати від специфіки діяльності, наявності фінансових і матеріальних ресурсів, цілей і завдань.

4.1. Документи, які оформляються у процесі формування новостворюваного підприємства, називаються установчими.

Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут.

'' В установчих документах повинні бути зазначені найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, мета і предмет господарсь­кої діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації. Установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предметі цілі його діяльності, склад зас­новників та учасників, склад та компетенцію органів управління та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів.

Якщо кількість осіб, які бажають заснувати підприємство, два або більше, то організація такого суб'єкта підприємницької діяльності пов'язана з розробкою засновницького договору.

Засновницький договір — документ, який регламентує і закріплює відносини між засновниками з приводу участі у створенні, управлінні підприємством, а також користування результатами спільної (колективної) діяльності.

Цей договір є багатосторонньою угодою організаційного та май­нового характеру, передбачає взаємні обов'язки сторін на користь нової юридичної особи і в інтересах учасників.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації.

Типові розділи засновницького договору:

1. Загальні положення.

2. Юридичний статус.

3. Види діяльності.

4. Статутний фонд. Вклади засновників, учасників.

5. Обов'язки та права засновників, учасників.

6. Управління фірмою.

7. Розподіл прибутку.

8. Інші умови.

9. Умови розірвання договору.

10. Відповідальність за порушення договору.

11. Умови та строки, за яких договір набуває чинності.

12. Сторони, які домовляються, їхні адреси та підписи.

Засновницький договір повного і командитного товариства по­винні визначати розмір частки кожного з учасників, форму їх участі у справах товариства, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. Стосовно вкладників командитного товариства в засновницькому до­говорі вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Невід'ємним документом новостворюваного підприємства є статут, який повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації підприємства, передбачені законодавством.

Статут акціонерного товариства, крім вищезазначених відомостей, повинен містити також відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та п­рядок внесення ними вкладів.

Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру ча­сток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.

Приблизну структуру статуту можна подати в такому вигляді:

1. Загальні положення.

2. Мета та предмет діяльності фірми.

3. Майно фірми.

4. Органи управління.

5. Виробничо-господарська діяльність. Зовнішньоекономічна діяльність.

6. Трудові відносини та соціальний розвиток.

7. Облік, звітність та контроль.

8. Реорганізація та ліквідація фірми.

Наповнення розділів конкретним змістом буде залежати від вимог, потреб та інтересів власників-засновників, спираючись при цьому на законодавчі акти.

Для забезпечення діяльності новостворюваного підприємства зас­новникам необхідно сформувати статутний фонд, який є основою май­на підприємницької структури, підставою для державної реєстрації, стартовим капіталом.

Для створення та початку діяльності підприємства (фірми) потрібен стартовий капітал. Цю функцію виконує статутний фонд.

Статутний фонд — це сукупність грошових коштів та майна, необхідних для організації та початку функціонування підприємства (фірми).

Статутний фонд створюється внесенням вкладів засновниками (учасниками) і може поповнюватися за рахунок прибутку від господарської діяльності підприємства, а в разі потреби й за рахунок додаткових вкладів учасників, у тому числі спонсорів. Вкладом до фонду можуть бути усі види майна — будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності; кошти засновників (учасників), у тому числі й у вільно кон­вертованій валюті; усі види майнових прав — на користування землею та іншими природними ресурсами, різними майновими об'єктами, а також на використання винаходів, «ноу-хау», інших об'єктів інтелектуальної власності та інші права, що не належать до майнових, але мають товарну вартість.

Строки, розмір, порядок внесення та оцінка вкладів кожного засновника (учасника) до статутного фонду обумовлюються в засновницьких документах. Вартість майна, яку вносять учасники до статутного фонду, визначають за цінами, що діють на час створення підприємства або за домовленістю учасників. Оцінка здійснюється як в українській, так і в іноземній валюті в перерахунку за курсом Національного банку України.

До моменту реєстрації підприємства, яке функціонує (наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю), кожний із його учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30% коштів, як зазначено в засновницьких документах, що має підтвердити банк. З цією метою за заявкою засновників у банку відкривається тимчасовий рахунок, який після реєстрації перетворюється у розрахунковий.

Протягом року всі учасники підприємства (фірми) повинні повністю внести свій вклад до статутного фонду. У разі невиконання учасниками цих зобов'язань за час прострочення, вони сплачують 10% річних з недонесених сум, якщо інше не передбачено засновницькими документами.

Мінімальний обсяг статутного фонду становить: для акціонерного товариства суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам (відповідно до ставки на момент його створення); для інших товариств (товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, повних та командитних товариств) — 1 мінімальна заробітна плата.

Обсяг статутного фонду може бути збільшений за умови, що всі учасники повністю внесли свої вклади. Зміна обсягів статутного фонду набуває чинності з моменту реєстрації його органом, який зареєстрував статут підприємства (фірми).

Кошти статутного фонду спрямовують на розвиток виробництва. Використовувати кошти статутного фонду на заробітну плату, заохочення та інші потреби — забороняється. Статутний фонд є власністю засновників (учасників) у межах їхніх вкладів.

При виході засновника (учасника) зі складу підприємства (товариства з обмеженою відповідальністю) або у разі ліквідації підприємства, засновнику сплачується вартість частини майна, пропорційно до його частки у статутному фонді. Майно, передане в користування, повертається в натуральній формі без винагороди. Статутний фонд є не тільки підставою для державної реєстрації, а й стартовим капіталом, від якого залежить функціонування підприємства (фірми).

Обсяг статутного фонду закріплюється в установчому договорі та статуті підприємства (фірми). Підтримка певного співвідношення між обсягом статутного фонду та загальним обсягом виробничо-господарської діяльності є ознакою фінансової стійкості підприємства (фірми).

Крім статутного фонду підприємства можуть бути утворені інші фонди, наприклад, резервний фонд, страховий фонд, фонд споживання, фонд соціально-економічного розвитку та інші фонди, що передбачені чинним законодавством України або відповідним рішенням Зборів учасників підприємства (фірми).

Відкриття банківського рахунку для формування статутного фонду господарського товариства

Якщо Ви вирішили створити господарське товариство, то ще перед поданням документів для його державної реєстрації в установі банку можна відкрити рахунок для формування статутного фонду господарського товариства.

Відкриття такого рахунку є обов'язковим для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, оскільки до моменту реєстрації цих видів товариств кожний учасник зобов'язаний внести до статутного фонду не менше ніж ЗО відсотків вказаного в установчих документах вкладу.

Для формування статутного фонду господарського товариства може бути відкритий лише один рахунок у національної та (або) іноземній валюті.

Перед відкриттям рахунку для формування статутного фонду засновникам господарського товариства необхідно ухвалити рішення про визначення особи (уповноваженої засновниками особи), якій надається право розпорядчого підпису під час здійснення грошових операцій за цим рахунком. Це рішення повинно бути оформлене у вигляді довіреності, яка засвідчується нотаріально, якщо хоча б одним із засновників господарського товариства є фізична особа.

Щоб відкрити рахунок для формування статутного фонду господарського товариства, до установи банку треба подати такі документи:

рішення засновників про визначення особи, якій надається право розпорядчого підпису під час здійснення грошових операцій за цим рахунком (довіреність);

копія установчого договору, засвідчена нотаріально (якщо хоча б одним із засновників господарського товариства є фізична особа);

заява встановленої форми про відкриття рахунку, підписана уповноваженою засновниками особою;

картка із зразком підпису уповноваженої засновниками особою, засвідчена уповноваженим працівником банку.

Кошти на рахунок для формування статутного фонду господарського товариства перераховуються його засновниками та учасниками перед реєстрацією господарського товариства як юридичної особи (тобто до моменту державної реєстрації товариства).

Цей рахунок починає функціонувати як поточний рахунок тільки після одержання банком документів щодо реєстрації господарського товариства. У разі відмови засновникам господарського товариства в його реєстрації або в інших випадках, передбачених законодавством України, кошти з рахунку повертаються засновникам та учасникам господарського товариства, а сам рахунок банківська установа закриває.

Послуги банку з відкриття рахунку для формування статутного фонду господарського товариства часто є платними. Однак переоформлення такого рахунку на поточний рахунок здійснюється переважно безоплатно.

Відповідно до законодавства для державної реєстрації товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю вимагається подання до органу державної реєстрації документу, що засвідчує сплату учасниками (власниками) товариства внеску до його статутного фонду в розмірі, передбаченому законом.

Таким документом є довідка, що видається банком, у якому відкритий рахунок. При цьому довідки банків можуть містити лише інформацію щодо розміру грошових внесків, внесених для формування статутного фонду товариства. Банк не може видати таку довідку, якщо кошти до статутного фонду внесено тільки в негрошовій формі. У довідці про розмір статутного фонду товариства взагалі не вказують тієї частини коштів, яку внесено до статутного фонду в негрошовій формі.