Стаття 48, Адміністративна процесуальна правосуб'єктність

1.         Здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміні­ стративному судочинстві (адміністративна процесуальна пра­воздатність) визнається за громадянами України, іноземцями,особами без громадянства, органами державної влади, іншими lержавними органами, органами влади Автономної Республіки Крим,органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовимиособами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

2.         Здатність особисто здійснювати свої адміністративні про­ цесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність),виложить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом придатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

        3. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні про цесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевогосамоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

1. Відповідно до ч. 1 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміні­стративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздат­ність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами,підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Отже, з огляду на приписи ч. 1 ст. 48 цього Кодексу, що вони презумують таку спірну категорію, як адміністративна процесуальна правосуб'ектність. Це збігається із загальноприйнятою думкою п юридичній літературі, що наявність адміністративно-процесуальноїправосуб'єктності є найважливішою властивістю (ознакою) учасники адміністративного процесу і, як наслідок, зазначеного становища, однією з передумов виникнення правовідносин, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства у конкретній справі. В аспекті сформульованих положень та з огляду на аналіз приписів ст. 48 цього Кодексу можна констатувати, що адміністративна проце­суальна правосуб'єктність - це категорія, що містить адміністративну процесуальну правоздатність та адміністративну процесуальну дієздатність.

Для характеристики осіб, які беруть участь у справі, важливою г категорія адміністративної процесуальної правосуб'єктності. Така правосуб'єктність поєднує здатність особи мати процесуальні права т;і обов'язки в адміністративному судочинстві, тобто мати адміністра­тивну процесуальну правоздатність і здатність особисто здійснюватисвої адміністративні процесуальні права та обов'язки, зокрема доручати ведення справи представникові, тобто мати адміністративну процесуальну дієздатність. Відповідно до ч. 1 ст. 48 цього Кодексу адміністративну процесуальну правоздатність мають такі суб'єкти: 1) громадяни України, іноземці, особи без громадянства (фізичні особи); 2) органи державної влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їхніпосадові і службові особи (суб'єкти владних повноважень); 3) підприємства, установи, організації (юридичні особи).

Важливо звернути увагу на те, що фізичні особи завжди мають. адміністративну процесуальну правоздатність, але реалізувати спін процесуальні права та обов'язки може не кожна фізична особа. Так, інтереси фізичних осіб, які не досягли повноліття, а також інтереси

фізичних осіб, визнаних судом недієздатними, як сторони чи третьої особи представляють у суді їхні законні представники (батьки, опікуни, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом). Самостійно такі особи не можуть звертатися до адміністра­тивного суду та брати участь в адміністративному процесі. До досягнення повноліття фізичні особи можуть самостійно реалізувати свої процесуальні права та обов'язки у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь. Це, наприклад, спори з приводу одержання паспорта громадянина України, реєстрації зміни імені, притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного проступку(учасниками відповідних правовідносин можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку), спори з приводу легалізації молодіжних та дитячих громадських організацій (засновниками таких організацій можуть бути фізичні особи, які досягли 15-річного віку) тощо.

На відміну від фізичних осіб, органи державної влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи, підприємства, установи, організації (юридичні особи) завжди наділені одночасно адміністративною процесуальною правоздатністю та дієздатністю. Проте суттєвим є той факт, що адміністративна процесуальна правосуб'єктність цих органів в адміністративному процесі не залежить від того, є вони юридичними особами чи ні.

Звертаємо увагу на те, що адміністративна процесуальна право­здатність виникає у громадян з моменту їхнього народження і припиняється після смерті фізичної особи. В юридичних осіб вона виникає з моменту їхнього створення та припиняється їхня лікві­дацією. Слід зазначити, що для участі в адміністративному процесі, крім загальної адміністративної процесуальної правоздатності, необхідно мати також конкретну адміністративну процесуальну правоздатність, тобто правоздатність у конкретній справі.

Крім того, в окремих випадках, адміністративною процесуальною Правоздатністю, крім зазначених органів та осіб, наділені й інші суб'єкти правовідносин. Це, наприклад, блок партій, блок місцевих Організацій партій, ініціативна група референдуму, громадська Організація (яка може й не мати статусу юридичної особи). Ці суб'єкти відповідно до законів про вибори та референдуми можуть бути .учасниками правовідносин, пов'язаних з процесом виборів чи референдумів. Тому відповідно до статей 172, 174, 175 Кодексу адміністративного судочинства України вони можуть бути й учас­никами адміністративного процесу, а отже, вони також наділені адміністративною процесуальною правоздатністю. У справах протимчасову заборону окремих видів або всієї діяльності, ліквідацію об'єднання громадян, відповідачами поряд з іншими об'єднаннями громадян можуть бути громадські організації, які легалізовані у спосіб повідомлення про їх заснування, такі громадські організації відповідне > до ст. 14 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 р. не мають статусу юридичної особи, але в цих справах повинні вважатися процесуально правоздатними (Відомості Верховної РадиУкраїни. - 1992. - № 34. - ст. 504; Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 46. - ст. 427).

Отже, підсумовуючи припис ч. 1 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна процесуальна правоздатність -це здатність певного суб'єкта мати процесуальні права та обов'язки н адміністративному судочинстві. Слід зазначити, що вона визнається за всіма громадянами України, громадянами іноземної держави, особами без громадянства, а також за органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Респуб­ліки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями, які є юридичними особами.

2. Відповідно до ч. 2 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні проце­суальні права та обов'язки, зокрема доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), нале­жить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку и спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь. Це означає, що для того, щоб брати участь у розгляді адміністративної справи, недостатньо мати тільки адміністративну процесуальну правоздатність. Крім того, необхідно для особи, яка бере участь у справі, володіти адміністра тивною процесуальною дієздатністю.

Під адміністративною процесуальною дієздатністю необхідно розуміти здатність особи здійснювати свої адміністративні проце­суальні права та обов'язки, зокрема доручати ведення справи представникові. В цьому контексті слід зазначити, що до суб'єкті» адміністративної процесуальної дієздатності ч. 2 ст. 48 цього Кодексу належать: 1) фізичні особи, які досягли повноліття і не визнані судом дієздатними; 2) фізичні особи до досягнення повноліття у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь. Отже, адміністративна процесуальна дієздатність належить фізичним особам, які: 1) досягли повноліття; 2) не визнані судом недієздатними; 3) які до досягненняповноліття можуть брати участь у публічно-правових самостійно відповідно до чинного законодавства України (це, наприклад, можуть бути справи, в яких позивачем є неповнолітній, а відповідачем Навчальний заклад, який відмовив неповнолітньому в прийнятті до Цього закладу; спори з приводу одержання паспорта громадянина України; спори щодо реєстраційних змін імені; спори щодо притяг­нення до відповідальності за вчинення адміністративного порушення). В приводу трьох останніх спорів учасниками відповідних право­відносин можуть бути фізичні особи, які досягли шістнадцятирічного віку. Спори з приводу легалізації молодіжних та дитячих громадських організацій (засновниками таких організацій можуть бути особи п'ятнадцятирічного віку).

Отже, підсумовуючи коментування ч. 2 ст. 48 Кодексу адміністра­тивного судочинства України, можна сказати, що вона розкриває взагальних рисах межі адміністративної процесуальної правоздатності. 3. Відповідно до ч. З ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, зокрема доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), нале­жить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого само­врядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам). Це означає, що органи  державної влади, інші державні органи, органи влади Автономної [Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи, підприємства, установи, організації (юридичні особи) завжди наділені адміністративною процесуальною дієздатністю.

Адміністративна процесуальна правосуб'єктність цих органів в адміністративному процесі не залежить від того, є вони юридичними особами чи ні.

В окремих випадках адміністративною процесуальною право-суб»єктністю, крім зазначених органів та осіб, наділені й інші суб'єкти правовідносин. Це, наприклад, блок партій, блок місцевих організацій

партій, ініціативна група референдуму, громадська організація (яки може й не мати статусу юридичної особи). Ці суб'єкти відповідно до законів про вибори та референдуми можуть бути учасниками право відносин, пов'язаних з процесом виборів чи референдуму. Тому відповідно до статей 172, 174 і 175 Кодексу адміністративного судочинства України вони можуть бути й учасниками адміністративного процесу, тобто звертатися з адміністративним позовом, бути відповідачем тощо, а отже, вони також наділені адміністративною процесуальною правосуб'єктністю і, зокрема, адміністративного процесуальною дієздатністю.

У справах про тимчасову заборону окремих видів або всієї діяльності, примусового розпуску об'єднання громадян відповідачами поряд з іншими об'єднаннями громадян можуть бути громадські організації, які легалізовані у спосіб повідомлення про їх заснування. Такі громадські організації відповідно до ст. 14 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 р. не мають статусу юридичної особи, але у цих справах повинні вважатися процесуально дієздатними.