2. Взаємозв’язок між витратами та собівартістю продукції.

Витрати виробництва представляють у натуральній і вартісній формах. Розрахунок необхідної кількості і облік витрат у натуральній формі має важливе значення для ор­ганізації самого процесу виробництва на підприємстві

Вартісна форма оцінювання витрат є вирішальною в процесі визначення ефективності виробничої діяльності підприємства, вона відображається у вартості виготовленої продукції, виконаних робіт (послуг).

Вартісною формою витрат на підготовку виробництва, виготовлення продукції та її збут є собівартість продукції.

Собівартість комплексно характеризує використання всіх видів ресурсів підприємства, вона є одним з важливі­ших показників ефективності виробництва.

• вивчення ринку, виявлення величини попиту на продук­цію;

• підготовку та освоєння ви­робництва нової продукції; сам процес виробництва продукції;

• обслуговування виробничого процесу та управління ним;

• збут продукції;

• дослідження, використання та охорону природних ресурсів;

• набір і підготовку кадрів;

• вдосконалення процесу ви­робництва, підвищення його ефективності.

Для підприємства важливо визначити витрати, які від­шкодовуються за рахунок собівартості, а які - за рахунок прибутку.

Собівартість продукції включає витрати на:

На практиці не завжди собівартість продукції є по­вним відображенням дійс­них витрат на її виробни­цтво: одні з них мають від­ношення до процесу вироб­ництва продукції, але від­шкодовуються за рахунок прибутку; інші - включа­ються в собівартість, але не мають прямого зв'язку з ви­робництвом.

3. Категорії витрат.

Витрати можна поділити на дві категорії: зовнішні (або явні), що в російській мові асоціюються зі словом «затрать!», і внутрішні (неявні). Для позначення останніх при перекладі з англійської мови часто використовують термін «імпліцитні витрати», який саме і характеризує упущену вигоду альтернативних варіантів (Фішер, 1993).

Зовнішні витрати набувають форми грошових платежів постачальникам факторів виробництва, проміжних виробів і ділових послуг. Тут мова йде про заробітну плату робітників та службовців, витрати на сировину і матеріали, комісійні ви­нагороди торговельним фірмам, внески банкам та іншим фі­нансовим установам, розрахунки за юридичні консультації, транспортні послуги тощо. Інакше кажучи, зовнішні витрати є платою за ресурси постачальникам, які ведуть справи відокрем­лено від даної фірми.

Внутрішні (неявні, імпліцитні) витрати - це упущена ви­года, на яку йде фірма, обравши даний варіант використання усіх виробничих ресурсів. Вони кількісно дорівнюють там доходам, що могли б бути отримані при оптимальному способі застосування даних ресурсів (фінансових, інформаційних, людсь­ких, матеріальних та ін. і.

Внутрішні втрати не передбачаються контрактами або бух­галтерськими відомостями, що характерно для зовнішніх пла­тежів. Тому вони не набувають форми конкретних грошових видатків (виплат). Так, якщо фірма використовує власний бу­динок, вона не має зовнішніх витрат у вигляді орендної плати. Однак внутрішні витрати існують, тому що фірма втрачає мож­ливості отримання грошей за здачу цього будинку в оплату комусь іншому. Хоча внутрішні витрати не показуються фір­мою в бухгалтерській звітності, вони існують цілком реально (хоч і у віртуальній реальності) і відповідно повинні вплива­ти на ухвалення економічних рішень. Зокрема, останні мають обов'язково враховувати упущені можливості кращого вико­ристання власних ресурсів.

Витрати економіста і витрати бухгалтера

Економіст аналізує витрати виробництва інакше, ніж бухгалтер, якого цікавить перш за все фінансовий баланс фірми. Бухгалтери схиль­ні до ретроспективного погляду на фінанси фірми, тому що вони змушені стежити за активом і пасивом і оцінювати ефективність діяльності фірми в минулому. До фактичних витрат належать фак­тичні видатки н амортизаційні відрахування на основні фонди, розмір яких визначається відповідно до чинного законодавства.

Економістів і керівників, навпаки, цікавлять перспективи фір­ми. Вони стурбовані майбутніми витратами або тим, як їх знизи­ти і підвищити рентабельність. Отже, вони повинні цікавитися можливими витратами, у тому числі витратами, пов'язаними з упущеними можливостями найкращого використання ресурсів фірми (упущеними вигодами). Можливі витрати вміщують зовні­шні витрати підприємства, але не обмежуються тільки ними.

У свої розрахунки і бухгалтери, і економісти включають зо­внішні витрати у формі грошових видатків. До останніх нале­жать заробітна плата робітників та службовців, витрати на сиро­вину і матеріали, орендна плата за нерухомість. Грошові витрати відіграють важливу роль для бухгалтерського обліку, тому що вони пов'язані з прямими видатками, сплаченими компанією іншим фірмам і окремим особам, які беруть участь у забезпе­ченні виробничого процесу.