66. Зовнішня політика: суть, суб'єкти. Типи і функції зовнішньої політики.

Зовнішня політика – це закордонна діяльність держави.

Зовнішня політика будь-якої держави є продовженням внутрішньої політики. Головна мета зовнішньої політики - забезпечення сприятливих умов для реалізації інтересів тієї чи іншої держави, забезпечення національної безпеки та добробуту народу. Зовнішня політика зв’язана із пануючим економічним укладом, суспільним та державним устроєм суспільства і висловлює їх на міжнародній арені. Одночасно зовнішня політика держави має цілий ряд специфічних, тільки їй притаманних особливостей. Вона має більш широкі просторові та соціальні виміри, бо характеризує собою взаємодію з двома або більше країнами. Зовнішня політика визначається зовнішніми факторами, міжнародними обставинами, бо кожна держава існує не ізольовано, а у системі держав, у системі міжнародних відносин.

У кінцевому рахунку і внутрішня і зовнішня політика вирішують одну задачу - забезпечують збереження, ствердження та розвиток існуючої у даній державі системи суспільних відносин. Але у рамках цієї принципової спільності кожна з двох царин політики має свою важливу специфіку. Методи вирішення внутрішньополітичних задач визначаються тим, що держава - володіє монополією на політичну владу у даному суспільстві. На міжнародній арені центру влади не існує, там діють суверенні держави, які у принципі рівноправні і відносини між котрими складаються у результаті боротьби та переговорів, різного роду згод та компромісів.

Одним з найважливіших напрямків зовнішньополітичної діяльності держави є дипломатична діяльність. Що таке дипломатія? Слово "дипломатія" походить від грецького слова "диплома" (у Стародавній Греції - подвійні дошки з письменами, які підтверджують повноваження).

Субєти – в першу чергу – це сама держава, ну і також, усі інщі суб’єкти, які співпрацюють з даною державою, при здійсненні зовнішньої політики.

Функції:

1. охоронна.

2. представницько-інформаційна функція.

3. переговорно-організаторська.

67. Актуалізація іміджу кандидата.

Уся пропагандистська кампанія, що проводиться напередодні виборі є сукупністю форм і методів актуалізації іміджу кандидата.

1.«Листівкова експансія». Мета – використовуючи мову візуального впливу на виборця (наочної агітації) актуалізувати імідж кандидата, послабити пропагандистські методи суперників. Головне – довести індивідуальність кандидата. За змістом листівки поділяють на презентаційні та агітаційні (окремо між агітаційними виділяють сигнально-інформативні (короткі)). Технологія «від дверей до дверей» - тобто праця безпосередньо з людьми, у їхніх домівках, ця кампанія вважається найпростішим способом актуалізації (часто роздаровують подарунки за використання цієї технології.).

2. Виступи лідерів. (7% успіху – суть розмови, а 55% - те як він себе подає, яке справляє враження на виборців)

3. Політична програма, політичні лозунги. (Чіткість, конкретність постановки завдань, їх зрозумілість для електорату. Також досить важливим є формування механізму реалізації поставлених завдань.)

Основні режими актуалізації іміджу кандидата.

А. активний, або діалоговий режим (провокує аудиторію на відповідні дії стосовно кандидата).

Безпосередня співпраця із електоратом, користуються кандидати-популісти – створюють імідж народних заступників.

Б. пасивний, або монологовий режим (допускає пасивне сприйняття виборцями ідей кандидата).

Застосовують його найчастіше в інтелектуалізовано му середовищі.

Елементи агітаційного стилю.

Символ партії (виборчого обєднання, команди кандидата); стильову назву партії (виробничого обєднання, команди, кандидата); партійні значки (офіційний, сувенірний);партійні прапори, настільні прапорці; логотипи агітаційних газет, журналів; тощо.

Через усі види агітаційної продукції повинно проходити єдине гасло виборчої кампанії, а найголовніше –

Весь матеріал повинен містити інфо про кандидата.

Вимоги до PR реклами іміджу.

Реклама повинна бути зрозумілою, прозорою. Бути переконливою. Апелювати до переконань. Бути чесною. Містити гумор.