46А. Маси і влада. Психологічні характеристики поведінки людини в товпі (г.Лебон).

Натовп за Лебоном – це короткочасна, внутрішньо і зовнішньо не організована компактна група людей, об’єднана просторовою близькістю, інтересами, діє удавано, одностайно.

Суб’єктами політичних дій індивіди виступають не тільки як представники певних соціальних спільностей, члени тих чи інших громадських об’єднань, а й як учасники прямих дій випадкових, тимчасових утворень — зборів, мітингів, демонстрацій, маніфестацій, пікетувань тощо. Залежно від ступеня стихійності виникнення та організованості таких масових утворень вони можуть набувати рис натовпу, політична поведінка якого є різновидом масової поведінки і має свої особливості.

Більше того, у міру нарощування в політиці стихійних засад вона дедалі менше відповідає своєму призначенню, втрачає здатність бути регулюючим чинником соціальних відносин, не управляє суспільством, а дезорганізує його. Негативні наслідки залучення мас до безпосередньої участі в політиці, впливу на неї поведінки натовпу давно помітили філософи. Ще Платон і Аристотель негативно ставились до демократії, яка за тих часів легко набувала форм охлократії — влади натовпу, що перебуває під впливом політичних демагогів. Скептично ставилися до участі мас і політиці, у тому числі в сучасних демократичних державах, відомий іспанський філософ Ортега-і-Гасет. На його думку, маса є множинністю людей без особливих достоїнств, панування яких обертається торжеством повсякденності і посередності. Трагедія сучасної західної цивілізації полягає у привласненні масами функції здібної і кваліфікованої меншості — еліти як носія творчих та управлінських засад і традицій у будь-якому суспільстві. В політиці маса здатна діяти єдиним найдоступнішим їй методом прямої дії, постійне використання якого призводить до поступового розриву між складністю проблем, які необхідно вирішувати суспільству, та примітивністю засобів, які при цьому використовуються.

Очевидно, філософ правильно помітив деякі негативні наслідки участі мас у політиці, але абсолютизував їх. Без участі мас у політиці немає демократії, взаємодії громадянського суспільства й держави, без контролю з боку мас правляча еліта відривається від народу абсолютизує власні інтереси. Більше того, масові виступи, прямі дії іноді виявляються не тільки найефективнішими, а й єдиним засобом розв’язання тих чи інших проблем, особливо у суспільствах з низьким рівнем розвитку демократії, де погано працює зворотній зв’язок між громадянським суспільством і державою, відсутні або надто слабкі важелі впливу людей на державу.

Натовп виникає на основі фізичної взаємодії людей, які підтримують між собою безпосередній контакт, наприклад на мітингу, на транспортній зупинці, взагалі під час затримки на одному місці якими-небудь зовнішніми обставинами. Випадковість утворення, неоднорідність складу визначають специфічну манеру політичної поведінки людей у натовпі, яка виявляється у придушенні раціональності, різкому переважанні почуттів над розумом. На основі анонімності самого натовпу і кожного його учасника виникає почуття безкарності, щезають відповідальність і соціальний страх, що в свою чергу, викликає агресивні настрої і поведінку.

Отже, завдання демократичного суспільства полягає не в обмеженні участі мас у політиці, а в мінімізації негативних наслідків цієї участі, особливо у формі стихійних виступів, уникненні деструктивних впливів на політику.