39. Популізм як ідейно-політична доктрина. Історичні та соціальні корені популізму.

Популіст у сучасній політиці — діяч, що заграє з масами» . Популізм є по суті справи використання групами обличчя, окремими лідерами у своїх інтересах пануючих поглядів, настроїв людей, що склалися під впливом тих чи інших обставин. У політичному лексиконі термін «популізм» виник вперше в США наприкінці XIX століття.. Йшла швидка індустріалізація країни. Стрімко підсилювалися позиції великого капіталу, наростала класова боротьба, йшов підйом фермерського і робітника рухів

Таку партію створили в 1891 році і назвали «популістської», тобто «народної». Уже на президентських виборах 1892 року нова партія завоювала 9% голосів

Однак, будучи невизначеним по своєму складі, цей політичний рух не змогло існувати самостійно. У 1896 році воно влилося в демократичну партію, підтримавши на президентських виборах У. Брайана, висунутого від демократів. З ім'ям названого політичного діяча зв'язане остаточне твердження терміна «популізм» для позначення політичного плину і набору тактичних прийомів до політичній боротьбі, зв'язаних з апеляцією до повсякденної свідомості мас, зі спробами підбудуватися під їхні вимоги, використовувати такі риси повсякденної свідомості, як спрощеність представлень про громадське життя, безпосередність сприйняття, максималізм і схильність до простих і однозначних політичних рішень.

У популізмі Брайан побачив засіб залучення на свою сторону широких мас.

1. популізм як політичне явище виникає в країнах, де маються визначені демократичні інститути — загальне виборче право, рівноправність громадян — і де маси як виборців виступають учасниками політичного процесу.

2. з'являючись на історичній арені разом з демократичними інститутами і нормами, популізм усе-таки розповсюджений у найбільшій мері серед шарів з низьким рівнем політичної і правової культури й в умовах ще не зміцнілих структур народовладдя

3. , популізм особливо підсилюється під час криз, переломних періодів у розвитку суспільства, соціально-економічної і політичної нестабільності, коли більшість людей випробують погіршення умов життя і утрачають впевненість у завтрашньому дні

4. популізм орієнтується в основному на повсякденну свідомість, тому що в його методах «переважають ірраціоналізм, поверховість при поясненні причин соціальних терть, економічних лих народу» ⁴...

5. популізм на відміну від популярності оцінюється з позиції моральності як негативне явище. «Популізм,— справедливо пише В. Согрин,— навіть в інтелектуальному виконанні — це не добро, а зло» ⁶, що не наближає, а відстрочує щире народовладдя

Форми прояву правового популізму не обмежуються лише прийняттям нормативних актів. Правовий популізм може полягати й у накладенні вето з боку президента на окремі закони, і у відхиленні парламентом президентських виправлень до законопроектів, і у висновку різного роду конституційних «угод», і в інших випадках, коли «правові одяги» використовуються головним чином для приховання щирих політичних задумів, для формування привабливого іміджу того чи іншого політика.