
- •1. Сфера діяльності мПрП його роль в організації міжнародних економічних, наукових та культурних зв’язків.
- •2. Предмет мПрП
- •3. Приватні відносини з іноземним елементом.
- •4. Поняття та види іноземного елемента у відносинах цивільно-правового характеру.
- •5. Методи правового регулювання в мПрП.
- •8. Вибір застосованого права сторонами правовідносин (lex voluntatis)
- •9. Поняття мПрП.
- •10. Природа і функції норм мПрП.
- •11. Місце мпп в правовій системі.
- •13. Принципи та функції мПрП.
- •14. Джерела мПрП.
- •16. Види джерел мПрП в Україні та інших державах
- •17. Судова та арбітражна практика окремих країн як джерело мПрП
- •18. Питання про доктрину та „автономію волі” як джерела мПрП.
- •19. Внутрішнє законодавство як джерело мПрП.
- •22. Міжнародний договір як джерело мпп.
- •23. Види міжнародних договорів.
- •21. Закони про мПрП та інші нормативні акти зарубіжних країн.
- •26. Звичай як джерело мПрП. Торгові звичаї.
- •28. Об’єктивна необхідність колізійних норм.
- •29. Поняття, структура та види колізійних норм.
- •31. Основні формули прикріплення та сфера їх застосування
- •32. Застосування колізійних норм.
- •33. Проблема „конфлікту кваліфікацій” та методи його вирішення.
- •34. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни.
- •35. Застереження про публічний порядок.
- •36. Застосування імперативних норм
- •37. Наслідки обходу закону.
- •39. Поняття та види правового режиму.
- •40. Національний режим та режим найбільшого сприяння
- •41. Спеціальний режим
- •42. Взаємність та її види.
- •43. Матеріальна та формальна взаємність.
- •44. Реторсії в мПрП
- •45. Загальна характеристика суб’єктів мПрП.
- •47. Поняття особистого закону фізичної особи.
- •48. Опіка та піклування в мПрП.
- •50. Поняття особистого статуту та „національності” юридичної особи.
- •51.Доктрина та практика мПрП про визначення національності юридичної особи
- •54. Іноземні юридичні особи в Україні
- •55. Національний режим діяльності іноземних юридичних осіб в Україні.
- •56. Міжнародні транснаціональні компанії.
- •57. Особливості правового положення держави в міжнародних цивільних правовідносинах
- •58. Поняття та види імунітету держави в мПрП.
- •59. Теорія „функціонального імунітету”
- •60. Представництво в мПрП.
- •61. Закон, що застосовується до форми та строку дії довіреності.
- •62. Колізійні питання права власності.
- •63. Вирішення колізійних питань власності в Україні та інших країнах.
- •64. Правовий режим власності укр. Держави, громадян України та укр. Юридичних осіб за кордоном.
- •78. Поняття, види та особливості зовнішньоторговельних угод.
- •79. Суб’єкти зов.Торг. Угод. Загальні положення договірного права стосовно зовн.Торг. Угод.
- •80. Джерела правового регулювання відносин щодо зовнішньоторговельних угод.
- •81. Колізійні питання договорів.
- •82. Форма договорів.
- •85. Поняття договору.
- •86. Колізійні питання договору міжнародної купівлі-продажу. Віденська Конвенція оОн про договори міжнародної купівлі-продажу.
- •87. Базисні умови договору.
- •88. Якість товару
- •92. Строк поставки
- •94. Умови розрахунків
- •95. Звільнення від відповідальності, відстрочка виконання чи припинення договору в силу особливих обставин.
- •97. Поняття та види лізингових операцій з іноземним елементом.
- •98. Агентські договори
- •100. Міжнародні дистриб’юторські договори
- •101. Поняття грошового зобов’язання
- •102. Валюта боргу
- •103. Валюта платежу
- •104. Види гарантійних валютних застережень.
- •105. Форми міжнародних розрахунків
- •106. Колізії законів, які регулюють Зобов'язання внаслідок завдання шкоди
- •107. Колізійні питання деліктних зобов’язань в українському законодавстві.
- •108. Зобов’язання із безпідставного збагачення та інші зобов’язання недоговореного характеру.
- •109. Колізійні норми щодо умов укладення шлюбу та його форми.
- •110. Колізійні питання розірвання шлюбу
- •111. Визнання розлучень, що здійсненні за кордоном
- •112. Колізійні питання усиновлення, опіки та піклування.
- •113. Колізійні питання спадкування за законом та за заповітом.
- •114. Спадкування нерухомості в Україні.
- •115. Питання спадкування в договорах про правову допомогу
- •116. Спадкові права громадян України за кордоном
- •117. Правове положення іноземних громадян у випадку спадкування в Україні.
- •118. Перехід спадщини до держави
- •119. Правила застосування іноземного трудового права.
- •120. Загальні положення про трудові права іноземців в Україні та громадян України за кордоном.
- •121. Трудові права іноземних працівників підприємств з іноземними інвестиціями.
- •122. Положення іноземних громадян в цивільному процесі.
- •123. Визнання та виконання іноземних судових рішень за українським законодавством та міжнародними угодами України.
- •124. Поняття арбітражу, його види та значення для зовнішньоекономічних відносин.
- •125. Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України
- •126. Міжнародні комерційні арбітражі ad-hoc.
- •127. Виконання іноземних арбітражних рішень.
125. Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України
1. МКАС є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж". Торгово-промислова палата України затверджує Регламент МКАС, порядок обчислювання арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інших витрат суду, сприяє його діяльності.
2. До МКАС можуть за угодою сторін передаватись на вирішення:
- спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін спору знаходиться за кордоном, а також:
- спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими уб'єктами права України.
Зовнішньоекономічні відносини, спори з яких можуть бути передані на вирішення МКАС, стосуються, зокрема, відносин купівлі-продажу (поставки) товарів, виконання робіт, надання послуг, обміну товарами та/чи послугами, перевезення вантажів і пасажирів, торгового представництва і посередництва, оренди (лізингу), науково-технічного обміну, обміну іншими наслідками творчої діяльності, спорудження промислових та інших об'єктів, ліцензійних операцій, інвестицій, кредитно-розрахункових операцій, страхування, спільного підприємництва та інших форм промислової і підприємницької кооперації.
3. МКАС приймає до свого розгляду також спори, віднесені до його юрисдикції в силу міжнародних договорів України.
4. Рішення МКАС виконуються сторонами добровільно у встановлені ним строки. Якщо строк виконання в рішенні не зазначено, воно підлягає негайному виконанню. Не виконані в строк рішення виконуються відповідно до закону і міжнародних договорів.
5. По справах, що підлягають розгляду в МКАС, голова Суду може на прохання сторони встановити розмір і форму забезпечення вимоги.
6. МКАС при Торгово-промисловій палаті України має печатку із своїм найменуванням українською і англійською мовами та зображенням меча і через правосуддя.
126. Міжнародні комерційні арбітражі ad-hoc.
Арбітражний суд – суд, обраний сторонами для вирішення спору між ними. Склад суду визначається сторонами. Звернення до такого суду відбувається лише за згодою сторін. Види – ізольовані і постійно діючі.
Ізольовані – тобто ті суди, які створюються спеціально для вирішення Конкретного спору. Сторони самі визначають порядок створення третейського суду й правила розгляду в ньому справи. Після винесення рішення такий суд завершує своє існування. Він також отримав назву ad-hoc (тобто „цього”, тобто для розгляду даного конкретного діла).
127. Виконання іноземних арбітражних рішень.
Визнання іноземних арбітажних угод і приведення у виконання іноземних арбітажних рішень урегульовані багатобічною Конвенцією, прийнятою в Нью-Йорку в 1958 році. У ній беруть участь 84 держави. У Конвенції передбачається визнання писемних угод, по яких сторони домовилися передати в арбітаж суперечку по конкретній справі. Судді держав-учасниць зобов'язуються направити справу в арбітаж. Разом з тим кожна договірна держава зобов'язалася визнавати арбітражні рішення й приводити їх у виконання на своїй території у відповідності зі своїми процесуальними нормами. У Конвенції також вказуються випадки, коли може бути відмовлено у визнанні й приведенні у виконання арбітажного рішення.