80. Джерела правового регулювання відносин щодо зовнішньоторговельних угод.

Зовнішньоекономічні угоди укладаються відповідно до законодавства України та міжнародних угод, міжнародних звичаїв, рекомендацій міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено або у виключній формі законодавством України.

Правові акти, які регулюють:

• Цивільний кодекс України;

• Закон про зовн.екон. діяльність;

• Закон про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті;

• Про операцію з давальницькою сировиною у зовн.екон. відносинах;

• Про регулювання товарообмінних операцій;

• Закон про застосування міжн. Правил інтерпретацій міжн.термінів тощо.

Віденська конвенція купівлі-продажу 1980р.

81. Колізійні питання договорів.

1. принцип автономії волі

2. зобов'язальний статут угоди

3. додаткові колізійні норми.

1) можливість для сторін встановлювати зміст договору, усі вимоги, в межах правил;

Особливості:

• сторони можуть вибрати право країни, яке буде регулювати умови договору;

• автономія волі є формулою прикріплення, яка займає верховенство позиції в зовнішньоекономічних зобов’язаннях;

• автономія волі як колізійна формула прикріплення буде мати свій розвиток в законодавстві різних країн.

2) встановлюється шляхом вибору права яке використовується в зовн.-тогров. Угоді.

Значення:

• визначає права та обов’язки сторін, наслідки невиконання;

• визначає обставини звільнення від відповідальності

• за цим статутом вирішуються питання давності.

3) Додаткові колізійні норми – визначають правила вибору права, регламент цього зовнішньоекон. Угоди, використ, якщо сторонам не зрозуміло право якої країни використовувати:

I. Норми сформульовані для кожного виду зовн.ек. діяльності за якими права і обов’язки сторін регулюються правом країн, де живе, працює одна сторона.

Кредитного – кредитор, для договору купівлі-продажу – продавець тощо.

I I. Спеціальні правила, які враховують специфіку деяких видів договорів

- для договорів про виробництво співробітн. спеціал. і коопер. застосовується право сторони боку де здійснюється діяльність lex loci solutions;

- для договорів про створення спільних підприємств – право держави, де створюється;

для договору укладеного на аукціоні – право де проводиться аукціон – lex loci-a clus.

82. Форма договорів.

За російським законодавством форму договорів завжди визначають за російським правом.

Зовнішньоекономічні договори повинні виконуватись в письмовій формі. Письмові докази не допускаються. Письмова форма рекомендується й Модельним гражданським кодексом держав-учасниць СНГ – тільки в письмовій формі.

Існує ще й порядок підписання угод. Повинні підписуватись 2-а особами (керівник чи зам організації), а також особи уповноважені довіреностями, підписані керівником організації. Все це є вимогою щодо дійсності цієї угоди, якщо все це не виконується, то угода виявляється недійсною.

Росія зараз не передбачає особливого порядку підпису угод 2-а особами.

Україна за законом про Зовн.екон. діяльність

- зовн.екон.догов. може підписувати лише фізична особа від імені других осіб зовн.екон.діяльн. Цей договір підписують дві особи: - доленосна особа, - з довіреністю.

- до Віденської конвенції купівлі-продажу 1990р. – можливе не в письмовій формі.

83. Застосування права з питань змісту угод.

При визначенні права головний принцип – це принцип автономії волі при виборі права.

• права і обов’язки з зовн.екон. угод визначаються правом країни, яку вибрали сторони;

• права і обов’язки за місцем здійснення угоди.

Не у всіх договорів допускається свобода вибору права:

• при утворенні спільного підприємства з іноземн.юрид. і застосовується право, де це підприємство утворено;

• заст..право країни де провод. Аукціон чи біржа, якщо угода укладена там.

Принцип локалізації договорів не застосовується.

Не можна використовувати будь-які початки права чи справедливості, а тільки порядок, який діє у країні.

Принцип автономії волі діє не лише щодо усіх зовн.економ. угод, але й до договорів.

Якщо не можуть дійти до згоди у виборі права, то рекомендують застосовувати „права континентальної Європи, якщо ні, то право буде визначено з урахуванням колізійних норм з нашого законодавства (закон місця заключення угоди, чи право країни, де заснована має місце життя, чи місце діяльності сторона:

1. продавцем – в договорі купівлі-продажу;

2. наймодавцем - майно найму;

3. хранителем – в договорі охорони;

4. перевізником – в договорі перевізки.

Договори о промисл.співтовариств, будівництві, виконання монтажних робіт використовувалося право країни, де це відбувається. Шляхом визначення права визначається статут угоди (обов’язки сторін та наслідки не виконання, звільнення від відповідальності).