119.Зробіть порівняльний аналіз спроб та результатів реформування радянської господарської системи у 60-х та в другій половині 80-х років хх ст.

Косигінські реформи у 60-тих рр. 20 ст.:

Сільське господарство

У листопаді 1964 р. були скасовані всі рішення 1959—1963 рр., які обмежували розвиток особистих підсобних господарств. У березні 1965 р. відбувся пленум ЦК КПРС, який намітив заходи щодо розвитку сільського господарства. Пленум змінив практику планування: план заготівлі сільськогосподарськими підприємствами продукції почали складати не на рік, а на тривалу перспективу. Було підвищено основні закупівельні ціни. Скасовувався порядок щорічних змін у заготівельних цінах залежно від урожайності. Вводилася додаткова оплата праці працівників, які вирощували рис, просо, гречку, соняшник. Запроваджувалась вільна заготівля сільськогосподарської продукції у населення за сталими цінами. За здачу колгоспами понадпланової продукції встановлювалася 50%-ва надбавка від вартості. Зросли капіталовкладення в позвиток сільського господарства, обсяги зрошення і меліорації земель.

Промисловість та система управління

У вересні 1965 р. відбувся пленум ЦК КПРС, який визначив програму реформ у промисловості. На пленумі було прийнято рішення про ліквідацію раднаргоспів і відновлення галузевої системи управління через союзні та союзно-республіканські міністерства (фактично галузеві монополії).

У жовтні було утворено 9 нових (існувало 9) загальносоюзних та 11 союзно-республіканських (існувало 2) міністерств. У жовтні 1965 р. ухвалили рішення про проведення економічних реформ. Так, було проведено реорганізацію органів управління, у результаті якої в УРСР було утворено 22 союзно-республіканських і 7 республіканських міністерств .

Причини невдач реформ 60-тих рр.20 ст.:

Реформи не мали комплексного характеру, загалом вони обмежилися промисловістю. Реформи в промисловості прагнули поєднати непоєднуване: розширити самостійність підприємств і відновити всевладдя галузевих міністерств. Зрештою останні звели нанівець будь-яку самостійність підприємств. Отже, через внутрішню суперечливість і непослідовність реформи були приречені на провал. До

того ж, вище партійне керівництво не виявляло жодного інтересу до їх проведення.

Горбачовська перебудова у 80-тих роках 20 ст.:

Лютий 1986 р. ХХVІІ з’їзд КПРС підтвердив курс на прискорення, який за три п’ятирічки мав створити виробничий потенціал, що дорівнював би вже існуючому.

30 червня 1987 р. Прийняття Закону «Про державне підприємство». Закон передбачав надання підприємствам самостійності, самоуправління, самоокупності, самофінансування. Згодом були прийняті інші партійно-державні постанови: про перебудову планування, матеріально-технічного постачання, ціноутворення тощо. Деякі підприємства отримали право виходу на зовнішній ринок. Було порушено державну монополію на зовнішньоекономічну діяльність

Березень 1988 р. Прийняття нового положення про колгоспи, що допускало можливість існування орендних відносин 1988 р. Запровадження орендних і кооперативних форм господарювання. Початок створення асоціацій, концернів, малих підприємств, спільних підприємств з іноземними фірмами

1989 р. Початок стрімкого підвищення цін і зарплат. Підвищення на 100 % зарплат представникам партійної і державної номенклатури

1990 р. Спроба приборкати інфляцію та ажіотажний попит. Павловська фінансова реформа (обмін купюр вартістю 50 і 100 карбованців).

Осінь 1990 р. Запровадження продажу продовольчих і промислових товарів в УРСР за картками споживача з купонами.

Причини невдач реформ 80-тих рр. 20 ст.:

· Відсутність послідовної, адекватної, науково обґрунтованої стратегії розвитку

· Непослідовність уряду в здійсненні реформ

· Прагнення поєднати несумісні економічні моделі: адміністративно-командну з повним одержавленням власності та ринкову з приватною власністю та ініціативою

· Некомпетентне керівництво в проведенні реформ

· Опір консервативних сил

· Переважання у промисловості підприємств військово-промислового комплексу.