Тема 1. Виробництво і ринковий товарообмін

1.1. Загальні відомості

Діяльність підприємства в сфері матеріального виробництва здійснюється поетапно: придбання необхідних матеріальних ресурсів для продовження виробництва; виробництво товарної продукції (послуг); реалізація (продаж) товару. Тобто підприємство одночасно є виробником товару, формуючи його пропозицію на ринку, і споживачем необхідних для виробництва матеріальних ресурсів, беручи участь у формуванні ринкового попиту. Попит на товари визначається їхньою ринковою ціною і наявністю споживчих якісних ознак, що дозволяють витримувати жорстку ринкову конкуренцію з боку інших підприємств.

Необхідною умовою формування цінової конкурентноздатності товару є наявність резерву зниження витрат на його виготовлення шляхом удосконалювання технології виготовлення й організації виробництва, додання товару кращих споживчих властивостей. Це змушує використовувати досягнення науково-технічного прогресу в даній області матеріального виробництва, вирішувати важливі проблеми інвестиційної діяльності.

У цілому розглянуті умови забезпечують безперервність процесів виробництва і товарообміну, необхідних для успішного функціонування підприємства.

Незважаючи на очевидну залежність процесів виробництва і реалізації товарної продукції, найчастіше, з метою спрощення загального аналізу ефективності функціонування підприємства, ці етапи умовно розділяють. При цьому умовою ефективності організації виробничого процесу розглядається ефективність використання виробничих ресурсів, як уведених факторів виробництва: праці, предметів праці і засобів праці. Така класифікація факторів зручна для обліку витрат виробництва і калькулювання виробничої собівартості продукції.

Витрати на використання праці складають грошові виплати виробничому персоналу. Предмети праці утворюються при використанні сировини, матеріалів і енергоресурсів, складаючи у вартісному вираженні оборотні виробничі фонди. Засоби праці складають машини, устаткування, будинки, спорудження й інші, так називані основні засоби. Витрати на їхнє використання враховуються у амортизаційних відрахуваннях.

Поточна і перспективна економічна політика підприємства в остаточному підсумку зводиться до ефективного використання можливостей зміни співвідношення факторів виробництва для зміни обсягів виробництва, зниження його витрат, поліпшення споживчих властивостей товарної продукції.

У короткостроковому періоді можливими перемінними факторами розглядаються праця і матеріально-енергетичні ресурси. Устаткування в короткостроковому періоді розглядається як постійний (фіксований) фактор і установлена виробнича потужність може збільшиться незначно за рахунок більш інтенсивного використання перемінних факторів. При цьому можуть бути трохи знижені витрати виробництва на одиницю продукції.

У довгостроковому періоді усі фактори виробництва розглядаються перемінними - тобто можлива їхня зміна в будь-яких співвідношеннях. Істотні зміни в технології виробництва чи технічному переоснащенні звичайно вимагають великих інвестиційних витрат. При цьому можуть бути значно змінена виробнича потужність підприємства, асортимент виготовленої продукції.

У ринковій економіці уявлення про виробничі витрати повинне бути доповнено не менш важливими представленнями про можливу зміну попиту на продукцію. Тільки тоді можна стверджувати про ефективне регулювання виробничих пропорцій, що забезпечують підприємству максимум доходу чи прибутку.

Порушені в даному параграфі питання і визначення будуть більш детально розглянуті в наступних розділах курсу.