9. Біхевіоризм та постбіхевіоризм у розвитку політичної науки

Суть Б. підходу - вивчати поведінку людей, їх груп та орг. як суб'єктів пол життя. Цей підхід прийшов з психології і сформувався під впливом пол психології. Б. парадигма (модель) пол науки сформувалася вже після ІІ св.війни, коли постало питання аналізу природи виникнення тоталітарних режимів у Нім, СРСР, необхідність дослідження антиколоніал. рухів у країнах третього світу, створення там нових незалежних держав. Вперше Бентлі («Процес управління», 1908). Завдання: з'ясувати, чому люди і зацікавлені групи поводяться в пол. так, а не інакше і чому в результаті саме таким чином функціонують і розвиваються в сусп ті чи інші пол процеси і системи (зведення пол-ї до сусп-емпіричної науки та звільнення її від абстрактного підходу до фактів). Б. протягом 60 років домінував у пол-ї Пн Америки.Спирається на збирання та опис фактів такими, якими вони сприймаються безпосередньо свідомістю спостерігача. Вплив Б. на розвиток пол наук:введена вимога чіткості та точності; став застосовувати технічні знаряддя і засоби (анкетування, опитування, збір даних), змусив пол науку вийти з бібліотек, щоб освоїти конкретну дослідницьку роботу. Поч. 60-х - підданий критиці за: надмірне захопленні кількісними даними, надмір увагу до фрагментарного аналізу фактів. 1969 - в Нью-Йорку з'їзд Ам. асоціації пол наук, де з доповіддю «Нова революція в пол науці» виступив президент асоціації Істон. Йшлося про постбіхевіоризм, про вимоги переглянути деякі положення біхеовіоріального підходу в пол. дослідженнях. Суть постбіхевіоріальної революції полягає в неприйнятті такого пол дослідження і вивчення, яке прагне перетворити вивчення пол, пол науку в таку наукову дисципліну, яка базується на методології природничих та точних наук. ПостБ. має розвивати пол науку за новими напрямами і не повинен прагнути законсервувати або зруйнувати певні методологічні підходи. Осн. положення (Істон): 1. Зміст дослідження соц проблем є важливішим, аніж найбездоганніпіе володіння технікою дослідження. 2. Надмірне захоплення дослідженням лише поведінки призводить до втрати зв'язків з реальністю. 3. Вивчення та розробка цінностей є невід'ємною частиною вивчення пол. 4. Політологи мають бути відповідальними перед сусп. і захищати людські цінності. 5. Знати означає діяти, втручатися в реальне життя.

10. Політична антропологія — вивчає людину як "пол тварину", що діє у всіх пол організмах, узятих у всій їх культ., історичній і географічній різноманітності; з'ясовує зв'язок пол поведінки з ширшою груповою культ. і досліджує те, якими шляхами відбувається розвиток пол інститутів і практики. Об'єкт ПА — людина, в тій або іншій формі що займається пол діяльністю. Вона досліджує передумови, умови входження людей в цю сферу соц життя, її цікавить особовий вимір пол стосунків, вона прагне встановити «сліди присутності» людини в пол. Як конкретна наука з потужним емпіричним базисом, ПА виникла на рубежі 30-40-х ХХ ст. Виникнення ПА як спец наукової дисципліни зв'язують з виходом в 1940 3-х класичних праць по африканістиці: двох робіт Е.Еванса-Прічарда, присвячених дослідженню політичного життя нілотських народів («Нуері» і «Пол. сист. ануаков»), а також колективної праці "Пол. сист. Африки (під редакцією Е.Еванса-Прічарда і М.Фортеса). У цих творах досліджувалися конкретні випадки архаїчних суспільств Тропічної Африки, повністю позбавлених звичних для європейця атрибутів пол держави: держави з його апаратом примусу, адм-бюрократичої ієрархії. Поряд з Африкою, методи політантропологічних досліджень застосовувалися і у вивченні інших, неафриканських архаїчних суспільств. Лоуї і Маклеуда. Спочатку виходячи за рамки африканістики, ПА предметом свого аналізу вважала не лише пол управління в архаїчних сусп., повністю або частково ізольованих від світових соц-ек зв'язків, але і пол культуру тих традиційних сусп., які були вже порівняно давно втягнуті в інтернаціональну сист. стосунків і схильні до процесу модернізації. У цьому сенсі предметом є динаміка інститутів соц упр. у всіх традиційних сусп-ах, що переживають процес модернізації. Методи ПА істотно збагатили сучасну пол науку, звернувши її увагу на ті аспекти пол-го, які виявляються в будь-яких, у тому числі і в сучасних зах сусп, але роль яких традиційно недооцінювалася політологами: це всякого роду неінституціонлізовані ситуативні форми пол, її символічні, ігрові форми прояви, які особливо важливі на мікропол рівні (усередині окремих груп і колективів). У радян суспільствознавстві термін «ПА» був табуїзований через свою невідповідність офіційному трактуванню пол як виключно класово-державного. Тому для позначення науки, яка вивчає недержавні пол стосунки в архаїчних і інших традиційних сусп, застосовувався термін «потестарно-пол. етнографія».