Дієслівна категорія часу

Час дієслова – це формотворча морфологічна ознака, що виражає відношення реальної дії до моменту мовлення. Граматична категорія часу властива лише дієсловам дійсного способу. В українській мові є три часи: теперішній, минулий і майбутній. Дієслова теперішнього часу означають дію, що відбувається в момент мовлення. Вони мають граматичні категорії особи й числа.

Увага! Дієслова доконаного виду не мають форм теперішнього часу.

Дієслова минулого часу означають дію, що відбувалася або відбулася до моменту мовлення. Вони мають граматичні категорії роду й числа. Дієслова минулого часу можуть бути доконаного й недоконаного виду. Дієслова майбутнього часу означають дію, яка відбудеться після моменту мовлення про неї. Дієслова майбутнього часу змінюються за особами й числами. Майбутній час має три форми: просту доконаного виду: посаджу, виполю, зберу; просту недоконаного виду: садитиму, полотиму, збиратиму; складену недоконаного виду: буду садити, буду збирати.

За характером особових закінчень дієслів у формах теперішнього й простого майбутнього часу розрізняють дві дієвідміни. До першої належать дієслова, які в усіх особах, окрім 1-ої однини й 3-ої множини, у закінченнях мають -е (-є), а в 3-ій особі множини – закінчення -уть, -ють: везе, везете, везуть, співаєш, співаєте, співають, хитрує, хитруємо, хитрують. До другої дієвідміни зараховують дієслова, які в усіх особах, окрім 1-ої однини й 3-ої множини, у закінченнях мають -и(-ї), а в 3-ій особі множини – закінчення ‑ать, -ять: летить, летите, летять, стоїш, стоїте, стоять, кричить, кричимо, кричать.

Розрізнити дієвідміну дієслів можна також за основою інфінітива. Якщо вона закінчується буквосполученнями -оро, -оло, то дієслова належать до першої дієвідміни: колоти, боротися, полоти, молоти. Якщо основа інфінітива закінчується суфіксами -и-, -і-, -ї-, то дієслова зараховують до другої дієвідміни: клеїти, гоїти, кроїти, озброїти.

Увага! Дієслово хотіти належить до першої дієвідміни.

Граматичні особливості дієслова

1. Безособові дієслівні форми на –но, -то та пасивні дієприкметники на –н (ий), -т(ий)

Серед найпоширеніших помилок – уживання при безособових дієслівних формах на –но, -то назв осіб в орудному відмінку: археологами розкопано, схвалено керівником, озвучено мною, підписано директором тощо. Правильно: археологи розкопали, керівник схвалив, я озвучив, директор підписав. Основна ознака цих дієслівних форм – передавати безособове значення, виражене за допомогою суфіксів –но, -то, і зосереджувати увагу на дії. Присудки на –но, -то означають дію лише живої істоти, хоч і невідомої або просто неназваної. Неправильно: небо захмарено, гори вкрито лісом. Правильно: небо захмарене, гори вкриті.

При пасивних дієприкметниках на –ний, -тий також не вживають назв осіб в орудному відмінку однини. Неправильно: збитки нанесені нами. Правильно: ми нанесли збитків.

При безособових дієслівних формах на –но, то і пасивних дієприкметниках на –ний, -тий надуживають дієсловами минулого часу були, було: мною було подано, вами було зроблено, мною було видано розпорядження, невідомими особами було вчинено. Правильно: я подав, ви зробили, я видав розпорядження, невідомі особи вчинили. Форма з дієсловом було має значення давноминулого часу, натомість дієслова на –но, -то виражають недавно закінчену дію, через те нема потреби використовувати дієслово було. Якщо йдеться про давно закінчену або майбутню дію, то додати допоміжне дієслово було чи буде доречно: згодом буде використано новітні методи.