Дієслівна категорія виду

Вид дієслова вказує на відношення названої ним дії до внутрішньої межі, на завершеність чи незавершеність дії. Залежно від цього дієслова поділяють на дієслова доконаного та недоконаного виду. Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію та відповідають на питання що робити? що робив? що роблю? що робитиму? Дієслова доконаного виду означають завершену дію і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю? Дієслову одного виду переважно відповідає дієслово іншого. Такі дієслова утворюють видові пари. Доконаний вид дієслова утворюють від недоконаного за допомогою таких засобів:

а) префіксів: робити – зробити, писати – написати;

б) суфіксів: скорочувати – скоротити, замотувати – замотати;

в) чергування звуків: замітати – замести, перевозити – перевезти;

г) наголосу: засипáти – засúпати, закликáти – заклúкати;

ґ) інших основ: брати – взяти.

Є дієслова, які завжди бувають або доконаного, або недоконаного виду, тобто одновидові. Лише доконаний вид мають звичайно префіксально-постфіксальні дієслова: натерпітися, розгомонітися. Тільки недоконаний вид – безпрефіксні дієслова зі значенням необмеженої дії: гордувати, мислити; префіксальні, утворені від дієслів зі значенням необмеженої дії за допомогою префікса по-: покрикувати, почитувати.

Окремі дієслова поєднують у собі значення й доконаного, і недоконаного виду. До них належать дієслова іншомовного походження з суфіксом -ува, а також дієслова женити, ранити, веліти, наслідувати, вінчати.

Увага! При творенні видових пар за допомогою префіксів можуть утворюватися дієслова з тим самим або з різними лексичними значеннями. Видову пару становлять лише ті дієслова, які мають те саме лексичне значення.

Форми дієслова зберігають вид того дієслова, від якого вони утворені.

Способи дієслова. Особові форми дієслів наказового способу

Спосіб дієслова – це формотворча морфологічна ознака, що виражає відношення дії до дійсності з погляду того, хто говорить. В українській мові розрізняють дійсний, умовний, наказовий способи. Дієслова дійсного способу означають реальну дію, яка відбувалася (минулий час), відбувається (теперішній), буде відбуватися (майбутній). Категорія дійсного способу не має спеціальних граматичних показників. Вона тісно пов’язана з категорією часу й виражається її граматичними засобами. Дієслова дійсного способу теперішнього й майбутнього часу мають граматичні категорії числа й особи, а минулого часу – числа й роду (в однині). Наприклад: Іду стежкою. Іду – 1-а особа однини. Читатимуть листи. Читатимуть – 3-а особа множини. Прийшов на допомогу. Прийшов – чол. рід, однина.

Дієслова умовного способу означають бажану або можливу за певних умов дію. Їх утворюють від дієслів минулого часу за допомогою часток би, б. Дієсловам умовного способу властиві категорії числа й роду (в однині). Наприклад: Прочитала б залюбки. Прочитала б – жін. рід, одн.

Дієслова наказового способу виражають наказ, прохання, побажання. Вони мають граматичні категорії особи й числа. Наприклад: Ходімо на прогулянку. Ходімо – 1-а особа множини.

Дієслова наказового способу мають форму 2-ої особи однини та 1-ої й 2-ої множини – прості форми, а також 3-ої особи однини й множини – складені. Утворюють прості форми наказового способу від основ теперішнього часу. Залежно від характеру основи теперішнього часу ці форми можуть бути трьох видів:

1. Форми наказового способу, які в 2-ій особі однини закінчуються на -й. Вони збігаються з основою теперішнього часу: чита[йу]ть – читай, ши[йу]ть – ший.

2. Форми наказового способу, які в 2-ій особі однини мають закінчення -и. Вони творяться від основи теперішнього часу на приголосний: нес-уть – неси, крич-ать – кричи.

3. Усі інші дієслова наказового способу, утворені від основ теперішнього часу на приголосний, у 2-ій особі однини мають чисту основу: вір-ять – вір, стан-уть – стань.

Увага! Форми 1-ої та 2-ої особи множини дієслів наказового способу закінчуються на -імо (мо), -іть (іте): ходімо, сядьмо, несіть.

Складені форми представляють собою поєднання часток хай, нехай і дієслів 3-ої особи однини чи множини теперішнього або доконаного майбутнього часу.

Увага! Дієслова наказового способу в українській мові ніколи не утворюються за допомогою слова давай.

Увага! Інколи дієслова одного способу можуть уживатися в значенні іншого: Чи не продали б ви,чоловіче, тієї ялинки, що росте у вашім садочку? (М. Коцюбинський). Дієслово умовного способу вжито в значенні наказового.