Контрольні запитання

1. Що таке децибел, децибел «А»?

2. Який шум називається тональним, широкосмуговим, імпульсним?

3. Розкажіть про принцип дії шумоміра.

4. Що можна виміряти приладом ИШВ-1?

5. Як нормують вібрації?

6. У чому полягає шкідливий вплив на людину шуму і вібрації, як з цими борються?

Розділ 2.5. Загальноорганізаційні методи розв’язання проблем охорони праці

2.5.1. Планово-економічні питання охорони праці

Планування заходів для застереження від травматизму і професійних захворювань здійснюються як безпосередньо в підприємствах, установах і організаціях, так і регіональними органами самоврядування.

Перелік заходів, як правило, повинен передбачати порядковий номер, назву заходу, виконавців, термін виконання та контроль за їх виконанням.

Функціонування запланованих заходів здійснюється у встановленому порядку.

Боротьба з виробничим травматизмом і професійними захворюваннями потребує матеріальних затрат, але вона не тільки дає можливість добиватися гуманних цілей, а й зменшує втрати робочого часу від травматизму і професійних захворювань, витрати на оплату лікарняних листків, на утримання потерпілих у лікарнях.

Застосування економічних методів управління у сфері охорони праці і організації безпечної життєдіяльності населення можуть мати значний соціальний і економічний ефект.

2.5.2. Спецодяг та індивідуальні захисні засоби

Електрикам і представникам багатьох інших професій видають безплатно захисні засоби. На багатьох роботах видають спецодяг (комбінезони, халати тощо) і спецвзуття (наприклад, ґумові чоботи). Згідно з Державними стандартами, спецодяг класифікується і має умовні буквені позначення залежно від захисних властивостей. Наприклад, одяг, що захищає від забруднень, — З, від електричних полів — Еп, від нетоксичного пилу — Пп.

У наступних розділах будуть описані електротехнічні ізолюючі засоби. У цьому параграфі розглянемо лише деякі неелектротехнічні захисні засоби, якими іноді доводиться користуватися й електрикам.

Захисні окуляри застосовують під час заміни плавких запобіжників під напругою, під час паяння і зварювання проводів, обслуговування акумуляторів і заточування інструменту. Найчастіше потрібні окуляри закритого типу з боковими стінками, що мають невеликі вентиляційні отвори, які захищені лусочками від проникання всередину окулярів бризок рідини або розплавлених речовин. Перенісся окулярів повинно бути еластичним, а на голові їх прикріплюють наголовною стрічкою. Ці вимоги задовольняють захисні окуляри типу С-12 (мал. 2.5.1). Вони бувають з безбарвними скельцямиі зі світлофільтрами (для газорізальників та ін.).

Мал. 2.5.1. Основні типи захисних окулярів: а — С-12; б — ПО-3; в —закриті типу I; г — С-1 («Льотні»); д — захисний щиток ЩН-7.

В окремих випадках застосовують й інші типи окулярів, наприклад герметичні (протидимові) типу ПО-3 під час робіт з кислотами і лугами або окуляри С-14 з світлофільтрами — для обслуговування установок ультрафіолетового опромінення. Для захисту від бризок їдких рідин краще застосовувати замість ПО-3 закриті захисні окуляри з органічного скла типу I або окуляри, що мають оправу з губчастої ґуми типу С-1. Можна застосовувати наголовний прозорий щиток з плексигласу ЩН-7, що захищає все обличчя, або маску С-40.

Мал. 2.5.2. Протишумні навушники ВЦНИОТ-2: 1 — пластмасовий корпус; 2 — скловата; 3 — ущільнювальні гідравлічні прокладки з полівінілхлоридної плівки, заповнені вазеліном; 4 — змінні чохли з плівки і фланелі.

Для захисту від шкідливої дії шуму застосовують тампони з ультратонкої скловати («Беруші») або спеціальні навушники, наприклад, ВЦНИОТ-2 (мал. 2.5.2.). Їх використовують, зокрема, під час електро­монтажних робіт з пістолетами СМП-4, ПЦ-52 і з пороховим пресом ППО-95 для напресовування наконечників на алюмінієві проводи.

Протигази застосовують для захисту персоналу від задухи або отруєння газами і димом, що утворюються в закритих електричних розподільних пристроях (РП) під час аварій, які супроводяться горінням ізоляційних матеріалів і розплавленням металів. У закритих РП з постійним обслуговуванням до комплекту захисних засобів повинні входити ізолюючі протигази, наприклад шлангові протигази типу ПШ-1 (повітря подається з іншого приміщення по шлангу) або кисневі прилади КИП-8. Фільтруючі протигази непридатні, бо після аварії у повітрі РП може бути дуже мало кисню, а концентрація отруйних газів надто великою.

Під час деяких робіт застосовують також промислові фільтруючі протигази типів МК, БК, БКФ (відповідно мала коробка, велика, велика з фільтром проти диму або пилу), коробки яких залежно від концентрації газів і парів у повітрі можуть служити кілька місяців (БК) або тижнів (МК, БКФ), а залежно від вмісту мають різні марки та пофарбування і застосовуються в різних випадках. Наприклад, протигаз марки КД (сіра коробка) захищає від суміші сірководню та аміаку, марки А (коричнева коробка) — парів органічних речовин (бензину, бензолу). На коробках протигазу БКФ та інших, якщо вони мають фільтр від диму і пилу, є біла вертикальна смуга. При появі слідів запаху газу під маскою треба негайно замінити коробку новою. Протигази треба перевіряти раз на три місяці. Крім того, їх слід періодично випробовувати і перезаряджати.

Для визначення розміру шолома-маски промислового протигаза треба зміряти довжину кругової лінії, яка проходить через підборіддя, щоки і вищу точку голови, а також довжину півкола від одного вуха до другого через надбрівні дуги.

Розмір маски визначають за сумою цих вимірювань:

сума (см)	до 93	93–95	95–99	99–103	103
розмір	0	1	2	3	4

Для захисту від пилу застосовують респіратори, тобто напівмаски, що закривають рот і ніс та мають фільтр від пилу, а іноді і від слабких концентрацій отруйних газів та парів (мал. 2.5.3.) .

Запобіжні пояси і страхувальні канати, що запобігають падінню з висоти, після виготовлення (канати під час приймання) випробовують статичним навантаженням 3 кН (вантаж масою 300 кг підвішують на 5 хвилин до карабіна ременя, коли пояс застібнутий навколо горизонтально розміщеної колоди діаметром 300 мм, а потім до кільця для прикріплення карабіна і до кільця каната). Крім того, їх періодично випробовують вантажем 225 кг (навантаження 2,25 кН) через кожні 6 місяців або після падіння монтера. Якщо пояс або його деталі під час падіння дістали які-небудь пошкодження, пояс не ремонтують, а знищують. Після випробування не повинно бути пошкоджень на поясі і деталях.