2.12.6. Протипожежні вимоги при проектуванні будівельної частини будинків та електричних розподільних пристроїв

Крім додержання вимог до ступеня вогнестійкості будинку залежно від характеру виробництва і його потужності проектують потрібну кількість виходів з будинку для евакуації людей, худоби або птиці. В усіх громадських будинках повинно бути не менше двох виходів. Усі двері на шляху евакуації повинні відчинятися в бік виходу. Існують певні норми на висоту дверей та проходів, ширину коридорів, сходових маршів, воріт у тваринницьких будинках тощо. У закритих високовольтних РП повинно бути два виходи по кінцях при довжині РП від 7 до 60 м. При меншій довжині допускається один вихід.

Протипожежні норми визначають максимальну площу будинку або окремої його частини, обмеженої протипожежними стінами.

Контрольні запитання

1. Що таке температура спалаху, самозаймання?

2. Як поділяють за пожежною небезпекою виробництва і приміщення?

3. Яким вимогам повинні відповідати електроустаткування і проводка у пожеженебезпечних приміщеннях (або у вибухонебезпечних)?

4. Як класифікують будинки за ступенем вогнестійкості?

5. Яких протипожежних правил треба додержуватися при проектуванні електричних розподільних устаткувань?

6. Перелічіть вимоги пожежної профілактики до складів нафтопродуктів (вугілля, торфу, лісоматеріалів, зерна).

7. Яких правил пожежної профілактики треба додержуватися під час експлуатації електроустановок та зварювання?

Розділ 2.13. Засоби гасіння пожеж

2.13.1. Протипожежне водопостачання

Вода — найбільш вживаний засіб гасіння пожеж. Вона охолоджує поверхню, що горить, особливо при випаровуванні; водяна пара знижує концентрацію горючих газів і кисню навколо речовини, що горить (горіння більшості речовин припиняється при концентрації кисню у повітрі до 14 %). Воду не застосовують для гасіння пожеж лише на складах з речовинами, які при взаємодії з водою виділяють горючі гази (карбід кальцію).

Протипожежне водопостачання необхідне всім населеним місцям і виробничим підприємствам, крім підприємств з виробництвом категорії Д в окремих будинках об’ємом не більше 1000 м³ I і II ступенів вогнестійкості і населених пунктів, забудованих у 1–2 поверхи, з кількістю мешканців до 50 осіб. У населених місцях з кількістю мешканців до 8000 або на підприємствах категорії В, Г і Д з витратою води на зовнішнє гасіння до 20 л/с воду для гасіння пожеж можна брати безпосередньо з природних вододжерел (річок, ставків), якщо вони розташовані від будівель не далі як 200 м, якщо є автонасоси, 150 м — при наявності мотопомп і 100 м — при ручних насосах. Кількість води у вододжерелі повинна бути достатньою для зовнішнього гасіння пожежі протягом її розрахункової тривалості (t_т — 3 год) для будинку, що потребує найбільшої витрати на гасіння пожежі. Розрахункову витрату води на зовнішнє гасіння пожежі для житлових зон у сільських населених місцях беруть 5 л/с при кількості жителів до 500 осіб, 10 л/с — при 500–5000 осіб і 15 л/с — при більшій кількості жителів. Для виробничих і громадських будівель об’ємом до 3000 м³ розрахункова витрата q становить 5 л/с при I і II ступенях вогнестійкості і 10 л/с — при III, IV і V ступенях. Потрібну кількість води на одну пожежу визначають за формулою Q = 3,6 qt_т.

Якщо вододжерело розташоване близько і містить потрібну кількість води, досить забезпечити під’їзди до нього у будь-яку пору року і влаштувати на березі дерев’яний майданчик. Він повинен витримувати навантаження від автомобіля з насосом, мати поручні по боках і упорний брус з боку вододжерела. Висоту майданчика над рівнем вод, які залягають найнижче, слід вибирати не більше максимальної висоти всмоктування застосовуваних насосів (з урахуванням довжини наявних всмоктуючих рукавів).

Якщо природного вододжерела поблизу немає, роблять відкриті або закриті штучні водоймища потрібного об’єму. Як пожежні вододжерела використовують шахтні і трубчасті колодязі з встановленням біля них чанів, які заздалегідь наповнюють водою. Місткість чанів може бути менше Q з урахуванням можливості брати воду під час пожежі і з колодязя. Протипожежні водопроводи об’єднують з господарсько-питними або виробничими. Якщо джерела водопостачання не досить для розрахункової витрати води, потрібний резервуар із запасом води, який може забезпечувати господарсько-питні і виробничі потреби; для цього воду беруть у середній частині резервуара, а під час пожежі — з дна. Мережу протипожежного водопроводу на території, що охороняється від вогню, обладнують пожежними гідрантами — колонками, встановленими на магістралі водопроводу і призначеними для приєднання викидних рукавів (шлангів) для зовнішнього гасіння пожеж. Наземні гідранти взимку утеплюють. У підземних гідрантах верхня частина знімається. Це дає можливість закривати колодязь з гідрантом і оберігає його від наїздів транспорту та від замерзання, але на відшукання колодязя взимку або вночі і на встановлення колонки потрібен додатковий час.

Всередині будинку розміщують пожежні крани з постійно приєднаними до них рукавами завдовжки 10–20 м, згорнутими в спіраль. Відстань між кранами роблять такою, щоб при розгорнутих рукавах у приміщеннях з виробництвами категорій А і Б у будь-яку точку будинку могли потрапляти струмені від двох найближчих кранів або від одного крана в приміщеннях категорій Г і Д будь-якого об’єму або В з об’ємом до 1000 м³. Витрата води на внутрішнє гасіння пожежі становить мінімум 5 л/с і додається до витрати на зовнішнє гасіння пожежі.

Приклад. Визначити кількість води на зовнішнє і внутрішнє гасіння пожежі у виробничому приміщенні IV ступеня вогнестійкості об’ємом до 30 м³:

Q = 3,6·10·3+3,6·5·3 = 1,62 м³.

Внутрішній пожежний водопровід не встановлюють у виробничих приміщеннях I і II ступенів вогнестійкості, в яких знаходиться вогнетривке устаткування, матеріали, або в будинках III, IV і V ступенів вогнестійкості об’ємом не більше 1000 м³ з виробництвами категорій Г і Д.