2.12.3. Електроустаткування вибухо- та пожеженебезпечних приміщень і установок

Електроустаткування називається вибухонебезпечним, якщо в ньому передбачені заходи для усунення або зменшення можливості займання навколишнього вибухонебезпечного середовища.

Державні стандарти визначають нову термінологію, класифікацію і маркірування вибухонебезпечного електроустаткування. Залежно від галузі застосування воно поділяється на групи: I — рудникове для підземних виробок і рудників, небезпечних щодо газу і пилу, і II — інше. Розрізняють три рівні вибухозахисту електроустаткування: підвищеної надійності проти вибуху, тобто таке, в якому вибухозахист забезпечується тільки в нормальному режимі його роботи (в маркіруванні позначається першою цифрою 2), вибухобезпечне (в маркіруванні позначається цифрою 1) і особливо вибухобезпечне (в маркіруванні позначається цифрою 0).

Застосовувати у вибухо- або пожеженебезпечних приміщеннях проводи і кабелі з поліетиленовою ізоляцією або захисною оболонкою забороняється, бо поліетилен горить.

Згідно з п. 3-1-9 ПБЕ, у вибухонебезпечних приміщеннях будь-які електричні мережі, а не тільки виконані відкрито прокладеними незахищеними ізольованими провідниками, треба захищати не лише від коротких замикань, а й від перевантажень. Це означає, що розрахункове тривале допустиме струмове навантаження для провідників має бути не менш ніж на 25 % вищим від номінального струму плавкої вставки або струму вставки автоматичного вимикача з одними максимальними струмовими розчіплювачами, що діють миттєво, якщо ізоляція ґумова чи пластмасова, або бути таким, що дорівнює цьому струму, якщо застосовано кабель з паперовою ізоляцією. Якщо захист виконано автоматом з характеристикою, що не регулюється зворотно залежно від струму, наприклад, як в автомата А3124/3, то розрахункове допустиме навантаження повинно дорівнювати номінальному струму розчіплювача при будь-якій ізоляції. Якщо автомат має характеристику, що регулюється зворотно залежно від струму (як в автоматів серії АВ), то при ґумовій ізоляції це навантаження повинно дорівнювати струму торкання розчіплювача, а при паперовій ізоляції — 80 % цього струму. Проте в усіх випадках, якщо розрахункове допустиме навантаження (з урахуванням навколишньої температури) не збігається з табличним значенням допустимого струму для цього типу проводки, дозволяється застосовувати провідник найближчого меншого перетину, але не менше, ніж це потрібно за розрахунковим робочим струмом навантаження.

У вибухонебезпечних приміщеннях ПБЕ ставлять більш суворі вимоги до застосування і використання заземлення та занулення. У цих приміщеннях зануленню підлягає устаткування будь-якої напруги (в тому числі 36 В і нижче), в яких застосовують спеціально занулюючий провідник і для устаткування, встановленого на зануленій металевій конструкції. У силовій мережі для занулення застосовують додаткову жилу кабеля або проводу, а не одні лише природні заземлюючі (занулюючі) провідники (у двопровідній силовій мережі — третій провід). В освітлювальній мережі як занулюючий використовують робочий нульовий провід, крім однофазних мереж у приміщеннях В-I, де не тільки на відгалуженні до одиничного світильника, а й у груповій мережі повинен бути третій занулюючий провід.

У пожеженебезпечних приміщеннях і установках застосовують закриті або обдувні електродвигуни (наприклад, типу АО-2), а в приміщеннях класу П-IIа — навіть просто захищені (наприклад, типу А-2), але в усіх пожеженебезпечних приміщеннях частини машин, що іскрять (контактні кільця), повинні бути у пилонепроникних ковпаках, як у двигунів типу АК. Апарати і прилади з іскрячими частинами у приміщеннях П-II можуть бути пилонепроникними, але для класу П-I їх слід робити маслонаповненими. Апарати, які не іскрять, можуть бути закритими. У приміщеннях П-IIа і установках П-III для апаратів, що не іскрять, допускається захищене виконання або відкрите, але у закритій шафі. У пожеженебезпечних приміщеннях потрібні пилонепроникні світильники, за винятком приміщень П-IIа, де можна застосовувати захищені і відкриті світильники («Универсаль» із скляним ковпаком, глибоковипромінювач, люмінесцентний типу ОД), а також установки П-III, де можна застосовувати і вологозахищені світильники.

Електропроводки у пожеженебезпечних приміщеннях, як правило, слід захищати, тобто робити поверх ізоляції металеву або пластмасову оболонку для захисту від механічних пошкоджень. Рекомендується застосовувати для прокладання безпосередньо по стінах (неоштукатурених), що згоряють, проводи марки АППР, кабелі АВРГ, АНРГ; для прокладання на ізоляторах — АПР, АПРВ; у трубах — АПВ і АПРТО. Освітлювальну електропроводку, в тому числі й захищену або прокладену в трубах, у пожеженебезпечних виробничих приміщеннях треба захищати не тільки від коротких замикань, а й від перевантаження; проте на відміну від вибухонебезпечних приміщень струм провідників, що допускається, з ґумовою ізоляцією там має бути не менше номінального струму плавкої вставки без 25 %-ного запасу.