2.12.2. Поділ виробництв і приміщень або зовнішніх пристроїв за ступенем пожежної небезпеки

Передбачувані під час проектування будівель та пристроїв протипожежні заходи насамперед залежать від ступеня пожежної небезпеки виробничого процесу. Згідно з БНіП II-М.2.72 «Виробничі будинки промислових підприємств. Норми проектування», виробництва за ступенем пожежної небезпеки поділяються на 6 категорій.

До категорії А належать виробництва, пов’язані із застосуванням небезпечно великих кількостей рідин, що мають температуру спалаху парів 28º С і нижче, або горючих газів, нижня границя вибуховості яких становить 10 % об’єму повітря і менше при умові, що вибухонебезпечні суміші в приміщенні можуть утворюватися в об’ємі, який перевищує 5 % об’єму приміщення. До цієї категорії належать склади бензину, карбіду кальцію.

До категорії Б належать виробництва, в яких виділяються горючі волокна або пил з нижньою границею вибуховості 65 г/м³ і менше, що переходять у завислий стан у такій кількості, що вони можуть утворити з повітрям вибухонебезпечні суміші в об’ємі понад 5 % об’єму приміщення, а також виробництва, пов’язані із застосуванням рідин з температурою спалаху парів 28–61ºС і газів з нижньою границею вибуховості понад 10 %. Це, наприклад, цехи виготовлення і транспортування сінного борошна, вибійні і розмелювальні відділення млинів та крупорушок, мазутне господарство електростанцій або котельних, машинні й апаратні відділення аміачних холодильних установок.

До категорії В належать виробництва, пов’язані з обробкою і застосуванням твердих займистих речовин, а також речовин, що виділяють пил або волокна з нижньою границею вибуховості понад 65 г/м³, чи рідин, які мають температуру спалаху парів понад 61ºС. Це, наприклад, лісопильні, столярні і комбікормові цехи, кормокухні, зерносклади, зерноочисні відділення млинів, цехи первинної сухої обробки льону, конопель, бавовнику, склади паливо-мастильних матеріалів без бензину, закриті склади вугілля, електричне розподільне устаткування (РУ) або підстанції з вимикачами та трансформаторами, що містять понад 60 кг масла на одиницю устаткування. До них належать також гаражі, незалежно від незначної кількості бензину в машинах.

До категорії Г належать виробництва, які пов’язані зі спалюванням палива (в тому числі газу) або з обробкою вогнетривких речовин у гарячому, розжареному чи розплавленому стані і які супроводяться виділенням променистої енергії. Це котельні, кузні, машинні зали теплових електростанцій, моторовипробувальні станції. До них також належать високовольтні лабораторії і РУ з апаратурою, що містить масла до 60 кг на одиницю.

До категорії Д належать виробництва, пов’язані з обробкою вогнетривких речовин у холодному стані, наприклад: насосні станції з перекачування негорючих рідин, цехи з переробки овочів, молочних, рибних та м’ясних продуктів, а також теплиці і парники на біологічному або технічному обігріві, крім тих, що опалюються газом (тоді це категорія Г).

До категорії Е належать виробництва, пов’язані із застосуванням горючих газів без рідкої фази і вибухонебезпечного пилу в такій кількості, що вони можуть утворювати вибухонебезпечні суміші з повітрям в об’ємі, який перевищує 5 % об’єму приміщення, коли за умовами технологічного процесу може статися тільки вибух без наступного горіння. До цієї категорії належать, наприклад, акумуляторні приміщення, склади балонів з воднем або ацетиленом.

З точки зору вимог до конструкції електроустаткування усі приміщення і зовнішні пристрої (або окремі зони в них) поділяють на класи за пожежною небезпекою й вибухонебезпечністю. Пожеженебезпечними називають приміщення або зовнішні пристрої, в яких застосовують або зберігають горючі речовини. Вибухонебезпечними називають приміщення і зовнішні пристрої, в яких утворюються вибухонебезпечні суміші горючих газів або парів з повітрям чи киснем, а також суміші горючого пилу або волокон з повітрям при переході їх у завислий стан.

Вибухонебезпечні приміщення класу В-I — це приміщення, в яких виділяються горючі гази або пари з такими властивостями і в такій кількості, що вони можуть утворювати з повітрям вибухонебезпечні суміші не тільки при аварійних, а й при нормальних режимах роботи, наприклад, під час навантаження або розвантаження технологічних апаратів, зберігання або переливання легкозаймистих і горючих рідин у відкритих посудинах.

У приміщеннях класу В-Iа вибухонебезпечні суміші газів і парів з повітрям можуть утворюватися лише внаслідок аварій або несправностей. Тому тут небезпека трохи менша. Це, наприклад, приміщення акумуляторної під час роботи батареї за методом заряд-розряд, якщо немає блокування, яке припиняло б заряджання акумуляторів при аварійному припиненні роботи припливно-витяжної вентиляції. Батареї, які працюють за методом постійного підзаряджання, не є вибухонебезпечними при природній вентиляції, що забезпечує одноразовий обмін повітря у приміщенні за годину. Але в період формування (під час заряджання з напругою понад 2,3 В на елемент) потрібна пересувна вентиляційна установка.

Приміщення класу В-Iб відрізняються від приміщень класу В-Iа такими особливостями, що додатково зменшують небезпеку:

1) горючі гази у цих приміщеннях мають високу нижню границю вибуховості і різкий запах, що дає можливість виявити пошкодження, коли вибух ще не стався (машинні зали аміачних компресорних і абсорбційних холодильних установок);

2) у разі аварії може утворитися лише місцева вибухонебезпечна концентрація. Наприклад, зарядні станції стартерних і тягових акумуляторних батарей зараховують до категорії В-Iб, бо при додержанні певних вимог до їхньої штучної і природної вентиляції (остання має забезпечувати 0,25 від продуктивності штучної вентиляції, але не менше одноразового об’єму приміщення за годину) тільки верхня ¹/₃ об’єму приміщення може бути вибухонебезпечною зоною при аварійному виході з ладу штучної вентиляції;

3) легкозаймисті горючі гази або рідини є в приміщеннях у невеликих кількостях, і роботу з ними проводять у витяжних шафах.

До класу В-Iг належать уже не приміщення, а зовнішні установки, що містять вибухонебезпечні гази, пари або легкозаймисті рідини, де вибухонебезпечні суміші утворюються лише під час аварії або несправності (наприклад, бензосховища на відкритому майданчику).

Приміщення класів В-II і В-IIа відрізняються від приміщень класів В-I і В-Iв тим, що в перших вибухонебезпечні суміші з повітрям утворюються не газами або парами, а горючим пилом або волокнами. До приміщень В-IIа належать, наприклад, деякі приміщення млинів, заводів сінного борошна або комбікорму.

Якщо поряд з вибухонебезпечним приміщенням будь-якого класу, крім В-Iб і В-IIа, знаходиться невибухонебезпечне приміщення, відокремлене від вибухонебезпечного дверима без тамбура, то це сусіднє приміщення вважають вибухонебезпечним, але наступного, менш небезпечного класу.

Пожеженебезпечні приміщення класу П-I — це приміщення, в яких застосовують або зберігають горючі рідини, що мають температуру спалаху парів понад 45º С (при меншій температурі спалаху приміщення належить до вибухонебезпечних). До класу П-I належать, наприклад, приміщення з установками для регенерації трансформаторного масла або з трансформаторами та іншою маслонаповненою апаратурою.

У приміщеннях класу П-II виділяються горючі волокна або пил, що переходять у завислий стан (аерозоль), але не утворюють вибухонебезпечних концентрацій внаслідок фізичних властивостей пилу чи волокон (вологість, ступінь подрібнення) або внаслідок не досить великої кількості пилу чи волокон (деревообробні цехи, зерносушарки, зерносховища, кормоцехи).

До класу П-IIа належать виробничі і складські приміщення, в яких є тверді або волокнисті горючі речовини (деревина, тканини), але без утворення значної кількості пилу. До цього класу належать, зокрема, приміщення для худоби і птиці, якщо в них як підстилку використовують солому і на горищах зберігають сіно.

До класу П-III належать зовнішні установки, в яких застосовують або зберігають горючі речовини, що мають температуру спалаху парів понад 45º С (відкриті склади мінеральних масел, відкриті РУ або підстанції), а також тверді горючі речовини (відкриті склади лісоматеріалів, торфу, бавовни).