Контрольні запитання

1. Які вимоги безпеки повинні задовольняти слюсарний інструмент, заточувальні верстати, ручний електрифікований інструмент та ручні переносні світильники?

2. Яких правил безпеки треба додержувати під час роботи з ртуттю (або з фарбами, що містять бензол, толуол)?

Розділ 2.11. Охорона праці під час експлуатації сільських технічних пристроїв (установок)

2.11.1. Загальні правила безпеки під час експлуатації електроустановок напругою до 1000 в

Оперативний персонал — це чергові або інші особи, які позмінно здійснюють оперативне перемикання і поточний нагляд за електроустановками, а оперативно-ремонтний — ремонтний персонал, допущений до оперативних перемикань після спеціального навчання.

Кваліфікація оперативного (або оперативно-ремонтного) персоналу, який одноособово обслуговує електроустановки напругою до 1000 В, або старшого зміни повинна бути не нижче III групи. Кожний з цих людей може самостійно оперувати вимикачами та іншою комутаційною апаратурою, крім випадків, коли це робиться з приставної драбини: тут повинен бути помічник, що має II кваліфікаційну групу. Вмикати і вимикати пускову апаратуру верстата або виробничого механізму дозволяється працівникам, що працюють на них, або особам, які обслуговують ці машини (токар, доярка) після інструктажу і практичного навчання на робочому місці електриком (їм присвоюють I кваліфікаційну групу). Цим особам дозволяється також замінювати лампи, обтирати і очищати освітлювальну, пускову і захисну апаратури, а також електродвигуни при обов’язковому знятті напруги.

Представникам оперативного персоналу дозволяється одноособово відкривати для огляду дверці розподільних щитів, пультів керування, пускових пристроїв, але не можна знімати під час огляду захисні пристосування щитів, збірок, тролеїв, попереджувальні плакати, проникати за огорожу, торкатися струмопровідних частин і усувати несправності, коли для цього треба наблизитись до частин, що перебувають під напругою. Про помічені несправності вони роблять запис в експлуатаційному журналі і повідомляють начальника. Проте деякі роботи, перелічені нижче, оперативний персонал має право виконувати в порядку поточної експлуатації.

Усі роботи в діючих електроустановках, крім оперативної, щодо заходів безпеки поділяються на 4 категорії:

а) при повному знятті напруги — робота, яку виконують на зовсім вимкненому устаткуванні (розподільний щит, електродвигун) при умові, що всі невимкнені струмопровідні частини іншого устаткування у тому самому приміщенні добре ізольовані або мають міцні, наглухо закриті захисні пристосування, або розміщені на такій відстані, що випадковий дотик до них працюючих неможливий;

б) при частковому знятті напруги — робота, яку виконують на вимкнених частинах устаткування, тоді як інші його частини перебувають під напругою, або коли напруга з цього устаткування знята зовсім, але у тому самому приміщенні є невимкнені голі струмопровідні частини іншого устаткування, доступні для випадкового дотику з місця робіт.

2.11.2. Вимоги електробезпеки в житлових і громадських будинках

У житлових будинках для сільського населення і в громадських спорудах більша частина приміщень має дерев’яні підлоги і належить до приміщень без підвищеної небезпеки. У цих приміщеннях в мережах 220 В занулення не застосовують і в зв’язку з цим плавкі запобіжники часто ставлять як у фазному, так і в нульовому проводі двопровідної мережі. Проте замінювати лампи, очищати від пилу або ремонтувати електроприймачі та електропроводку треба при знятій напрузі. Тому встановлення вимикачів у фазному проводі має велике значення.

Розподільні і ввідні щити не слід розміщувати біля радіаторів або труб центрального опалення, газопроводу, водопроводу і каналізації, бо близько заземлені металеві предмети підвищують небезпеку ураження електричним струмом. Електроприймачі і вся електропроводка повинні відповідати ПБЕ (Правила будови електроустановок) та ПБЕЕС (Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів від 20.02.1998 р.). Несправні приймачі або ділянки пошкоджених електропроводів слід негайно вимикати. У житлових будинках освітлювальну арматуру підвішують на висоті не менше 2 м.

У житлових і громадських будинках бувають і вогкі приміщення з підвищеною небезпекою (вбиральні) і дуже небезпечні (ванни і душові кімнати). Лазні, пральні, кухні при їдальнях і опалювальні котельні щодо вимог електробезпеки мало чим відрізняються від дуже небезпечних виробничих приміщень, зокрема тваринницьких ферм, а кухні в квартирах звичайно є приміщеннями, що мають підвищену небезпеку ураження струмом, бо в них багато зв’язаних із землею металевих трубопроводів і є можливість випадкового дотику одночасно до них і до корпусів електроустаткування, що виявились під напругою. Тому, зокрема, стаціонарні електроплити треба заземляти (занулювати) окремим проводом (третім в разі однофазних або п’ятим в разі трифазних плит) або стальною трубою, в якій прокладено електропроводку, причому провід приєднують до нульової робочої шини на розподільному щиті або поверховому щитку. Занулюючий провід можна приєднувати через захисний контакт штепсельного рознімання або через автомат.

У ванних і душових кімнатах, в убиральнях квартир, гуртожитків і громадських будинків рекомендується влаштовувати приховану електропроводку, але дозволяється відкрита, виконана захищеними проводами і кабелями (АНРГ, АППР, АВРГ) або незахищеними ізольованими проводами АПР, АПН на роликах на висоті не менш як 2,5 м. Корпуси світильників і патронів повинні бути з ізолюючих матеріалів. Якщо висота цих приміщень становить 2,5 м і менше, рекомендується застосовувати освітлювальну арматуру із заглибленим патроном або інших конструкцій, що гарантують підвищену безпеку обслуговування. Встановлювати вимикачі і штепсельні розетки у ванних та душових кімнатах, або в роздягальнях при душових, забороняється. Металеві корпуси ванн з’єднують металевими провідниками з водопровідними трубами. Металеві корпуси електроустаткування і частини електропроводок у душових та вбиральнях громадських приміщень, а також на сходових клітках занулюють.

Під час роботи у турбінній камері звільняють від води напірний трубопровід, закривають і застопорюють або заклинюють напрямний апарат турбін. При значній фільтрації води через затвори і напрямний апарат встановлюють ремонтні огорожі і загальмовують турбіну. Якщо вона забилася шугою, відчиняти люк можна тільки при відсутності показів манометра. Не можна ремонтувати устаткування під час його роботи або трубопроводи, що перебувають під напором. Відкриваючи люки в трубопроводі, забитому шугою або льодом, гайки відгвинчують поступово, щоб утворився невеликий отвір для повільного спускання води. Робітникам слід остерігатися, щоб не потрапити під струмінь з напором.

Усі обертові частини гідромеханічного устаткування слід огороджувати. Підлога машинного залу має бути сухою. У машинному залі ГЕС або насосній станції використовують переносні світильники тільки при напрузі 12 В.

Усі містки, переходи і прорізи, напірні басейни і головні ділянки холостих водоскидів огороджують поруччями. У потрібних місцях згадані частини споруд, а також бровки водоймищ вночі освітлюють.

Під час ремонту земляних гребель на схилах з крутістю понад 1:3 для проходу персоналу кладуть драбини завширшки не менше 0,6 м. Ті, що працюють на драбинах, повинні прив’язуватись до нерухомих предметів запобіжним поясом.

Розчищаючи сміття на сміттєутримуючих ґратках, не можна триматися за троси сміттєочисної машини або пристрою і розчищати пробки сміття «на себе». Ґратки з електрообігрівом треба заземлювати.

Забороняється провадити ремонтні роботи, коли не повністю закритий отвір водоскиду або в ньому велика фільтрація. Працюючи на водоскиді, треба обв’язуватися мотузками. На підйомних механізмах затвора, що перебуває в ремонті, потрібно вивішувати заборонні плакати. Лінії до електроприводів затворів знеструмлюють, а на ручні приводи вішають замок.

Водні басейни, створені під час будівництва ГЕС, дуже небезпечні під час купання або плавання в них на човні, бо зміну режиму їх не можуть передбачити сторонні. Тому по всьому березі водосховища ставлять попереджувальні знаки, які вказують на правила використання водоймища для переправ і купання. Небезпечною зоною у водосховищі вважають ділянку, яка знаходиться нижче від кривої спаду води. На сільських ГЕС вона може бути на відстані кількох сот метрів від греблі. На дериваційних ГЕС уся ділянка верхнього б’єфа небезпечна. Не можна також плавати на човні вздовж бона і причалювати до нього з верхнього боку при поверхневій швидкості течії води понад 0,2 м/с.

Переправлятися через водоймища робітникам дозволяється лише на пристосованих для цього бонах, містках або на човнах, що відповідають таким вимогам: а) вантажопідйомність човна зазначена на його бортах, а визначають її з розрахунку, щоб борти човна піднімались над водою не менш як на 20 см; б) кожен човен повинен мати два рятувальні круги, два шари, рятувальний пояс, запасне весло і черпак для виливання води. Категорично забороняється переправлятися: а) на плотах, що не відповідають потрібним вимогам безпеки; б) під час вітру силою 5 балів і більше (коли його можна відчути рукою, починають хитатися великі вкриті листям дерева, поверхня великих водосховищ покривається баранцями); в) під час інтенсивного руху мольової деревини (яку сплавляють розсипом), під час льодоходу, переміщення льоду чи сміття; вночі у не досить освітлених місцях. Не можна перевозити човном кінці тросів з одного берега на інший. Трос перетягають легким допоміжним канатом, який перевозять човном.

Ходити по кризі, товщина якої менш як 8 см, забороняється. Взагалі ходити по кризі дозволяється лише в крайніх випадках, користуючись дощаними помостами. Але це можна робити тільки з дозволу начальника гідровузла. Переміщуючись по скупченню шуги, треба обв’язуватись мотузком і перевіряти шлях багром. Під час зрубування льоду на затворах греблі або вирубування шахти в ньому для вибухівки треба також прив’язуватися. Під час вибуху не можна перебувати на кризі.

На станційному і головному вузлах гідроспоруд узимку обладнують спеціальні приміщення з температурою не нижче 25°С (для відпочинку персоналу, який працює на розчищенні споруд від льоду і шуги). Персонал забезпечують валянками, кожухами, ватяними стьобаними штаньми, куртками, рукавицями. Під час роботи на воді або у вологих місцях йому видають ґумові чоботи і брезентові костюми.