2.3.2. Методи аналізу причин травматизму і професійних захворювань

Є різні методи вивчення травматизму. Топографічний метод полягає у визначенні місць, наприклад у цеху, де найчастіше бувають нещасні випадки. Груповий метод — це аналіз однакових за характером випадків, що повторюються. Але ці методи малопридатні для вивчення причин невеликої кількості нещасних випадків за короткий проміжок часу.

Універсальним є лише монографічний метод. Він передбачає аналіз усіх обставин нещасного випадку, включаючи технологічний процес, робоче місце, спецодяг та ін. Цей метод застосовують і при статистичному аналізі стану охорони праці за певний період часу.

Використовують, зокрема, величини, які можна визначити за даними звітів про нещасні випадки:

а) коефіцієнт частоти нещасних випадків К_ч — це кількість потерпілих П при нещасних випадках за звітний рік, що припадає на 1000 працюючих у середньому за звітний рік; К_ч = 1000 П/С, де С — середня кількість працюючих;

б) середня тривалість непрацездатності в днях (коефіцієнт тяжкості травматизму) К_т = Д/П, де Д — кількість днів непрацездатності всіх потерпілих за звітний період, за винятком тих, що загинули або стали інвалідами. Тяжкі нещасні випадки, що призвели до загибелі або інвалідності людини, враховують окремо;

в) показник втрат (середня кількість днів непрацездатності на 1000 працюючих) К_п = 1000 Д/С.

Мал. 2.3.1. Схема дії шкідливих виробничих факторів під час роботи на машині: 1 – дія людини на органи керування; 2 – шум; 3 – вібрація; 4 – температура повітря; 5 – продукти згоряння в двигуні та інші речовини; 6 – дія машин на оброблюваний матеріал; 7 – виділення шкідливих речовин з оброблюваного матеріалу та його дія на людину; 8 – дія природних факторів; 9 – дія продуктів життєдіяльності людини.

Контрольні запитання

1. Що ви знаєте про працю вітчизняних учених і науково-дослідних установ з безпеки праці?

2. У чому полягає зв’язок охорони праці з гігієною праці, інженерною психологією, ергономікою, виробничою естетикою?

3. Що таке небезпечні і шкідливі виробничі фактори, виробнича травма, професійне захворювання, професійне отруєння?

4. Які методи вивчення нещасних випадків і професійних захворювань ви знаєте, в чому вони полягають?

5. Що таке коефіцієнт частоти нещасних випадків?

Розділ 2.4. Загальні питання гігієни праці і виробничої санітарії

2.4.1. Гігієнічні нормативи на мікроклімат

Гігієнічні нормативи на параметри мікроклімату в робочій зоні зазначено в Державних і галузевих стандартах. Робочою зоною вважають простір заввишки до 2 м над рівнем підлоги або площадки, де знаходяться робочі місця. Постійним робочим місцем вважають те, на якому працюючий перебуває більш як половину свого робочого часу або понад 2 години безперервно. Якщо люди працюють у різних місцях зони, то всю зону вважають постійним робочим місцем.

Мікроклімат у робочій зоні визначається температурою, вологістю і швидкістю руху повітря, що впливають на організм людини, а також температурою навколишніх поверхонь. Підвищення вологості утруднює тепловіддачу організму внаслідок випаровування при високій температурі повітря і сприяє перегріванню або, навпаки, посилює тепловіддачу при низькій температурі, сприяючи переохолодженню.

Оптимальними є такі поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують збереження нормального функціонального і теплового стану організму без напруження її фізіологічних здатностей до терморегуляції; такий стан створює відчуття теплового комфорту і сприяє високій працездатності. Проте оптимальні мікрокліматичні умови обов’язково підтримуються тільки на підприємствах, оснащених установками кондиціонування мікроклімату. А в інших випадках треба забезпечувати допустимі мікрокліматичні умови, які можуть спричиняти зміни функціонального і теплового стану організму, що швидко нормалізується, а також напруження його фізіологічних здатностей до терморегуляції в межах фізіологічних пристосувальних можливостей. При цьому не порушується стан здоров’я, але можуть спостерігатися погіршення самопочуття і зниження працездатності.

Гігієнічні норми залежать від категорії роботи. До I категорії належать легкі фізичні роботи, які виконують сидячи, стоячи, або такі, що пов’язані з ходінням, але не потребують систематичного фізичного напруження чи піднімання і перенесення важких речей (енерговитрати до 172 Дж/с). Категорія II — фізичні роботи середньої важкості, які поділяються на IIа, пов’язані з безперервним ходінням або такі, що виконуються стоячи або сидячи з енерговитратами 172–232 Дж/с, тобто такі, що не потребують перенесення важких речей, і IIб, пов’язані з перенесенням важких речей до 10 кг. До III категорії належать важкі роботи з перенесенням важких речей масою понад 10 кг. Ці норми залежать від пори року.

Норми залежать також від надлишку тепла, що надходить у приміщення від устаткування, нагрітих матеріалів, від опалювальних приладів, від людей і в результаті інсоляції (від сонячного світла). Це різниця між явним теплом і тепловтратами при розрахункових параметрах зовнішнього повітря і врахуванні усіх передбачених заходів щодо зменшення тепловтрат. Надлишки вважаються незначними, якщо вони становлять не більше 23 Дж/(м³·с), і значними, якщо вони більші (тоді приміщення належить до «гарячих цехів»).

Подаємо приклади норм. Для важких робіт у теплу пору року оптимальна температура дорівнює 18–21°С, а допустима при значному надлишку явного тепла на 5° вища за середню температуру навколишнього середовища, але не вища як 26°С. Відносна вологість при цьому — до 65%. Якщо температура нижча як 26°С, то вологість допускається вища; наприклад, при 24°С вона може бути до 75%. Швидкість руху повітря 0,5–1 м/с (оптимальна 0,5 м/с). У холодну пору року на тих самих роботах оптимальна температура становить 16–18°С, допустима — 13–19°С; оптимальна відносна вологість — 40–60 %, допустима — 75 %; швидкість руху повітря допускається 0,5, а оптимальна — 0,3 м/с. У деяких випадках Державними стандартами допускаються певні відхилення від норм.