
- •Мета вивчення курсу
- •Лекція № 1. Соціальні технології, їх типологія (2 години).
- •Поняття та сутність соціальних технологій.
- •Структура та основні характеристики соціальних технологій.
- •Класифікація соціальних технологій
- •Лекція № 2. Специфіка технологій соціальної роботи(2 години).
- •Визначення соціальних технологій в соціальній роботі.
- •Критерії ефективності процесу технологізації соціальної роботи.
- •Умови реалізації соціальних технологій в соціальній роботі.
- •Лекція № 3. Комунікативна техніка в соціальній роботі(2 години).
- •Комунікативна техніка - основа професійної діяльності соціального працівника.
- •Компоненти стилю професійної діяльності спеціаліста.
- •Визначення та функції вербальної та невербальної комунікації в соціальній роботі.
- •Лекція № 4. Правовий інструментарій в соціальній роботі (2 години).
- •Державно-правові засади соціальної роботи.
- •Основні нормативні акти щодо питань соціальної роботи.
- •Основні напрямки розвитку законодавчо-правової бази соціальної роботи.
- •Лекція № 5. Медико-соціальні методи в соціальній роботі (2 години).
- •Поняття та форми медико-соціальної допомоги клієнтам.
- •Групи клієнтів, що потребують медико-соціальної допомоги.
- •Медико-соціальні заходи, що організуються в закладах соціального обслуговування населення.
- •Лекція № 6. Соціально-психологічні методи в соціальній роботі (2 години).
- •Галузі психологічної науки, знання яких використовується в соціальній роботі.
- •Психосоціальна робота - нова галузь практичної психології.
- •Лекція № 7. Соціальна діагностика (4 години).
- •Поняття соціальної діагностики.
- •Загальна схема методики виконання соціальної діагностики.
- •Принципи та методи, що використовуються для дослідження соціального об'єкту.
- •Лекція № 8. Соціальна адаптація та соціалізація (3 години).
- •Сутність соціальної адаптації в соціальній роботі.
- •Активний та пасивний типи адаптаційного процесу.
- •Особливості соціальної адаптації клієнтів в закладах соціального обслуговування населення.
- •Етапи адаптаційного процесу у клієнтів в закладах соціального обслуговування.
- •Лекція № 9. Соціальна реабілітація (3 години).
- •Сутність соціальної реабілітації.
- •Мета та завдання соціальної реабілітації.
- •Напрямки соціальної реабілітації: соціально-середовищна орієнтація та соціально-побутова адаптація.
- •Лекція № 10 Соціальна опіка та піклування (3 години).
- •Поняття та сутність опіки та піклування.
- •Категорії громадян, над якими може бути встановлено опіку.
- •Категорії громадян, над якими може бути встановлено піклування.
- •Лекція № 11 Соціальні консультування (4 години).
- •Поняття та принципи соціального консультування.
- •Види консультативної допомоги.
- •Технології соціального консультування.
- •Фактори успішності проведення соціального консультування.
- •Лекція № 12 Інновація в соціальній роботі(3 години).
- •Загальне поняття про інноватику.
- •Основні характеристики нововведення.
- •Типи нововведень.
- •Лекція № 13 Соціальне прогнозування, проектування та моделювання (4 години).
- •Основи прогнозування в соціальній роботі.
- •Сутність соціального проектування.
- •Сутність, види та функції моделей та моделювання.
- •Сутність соціального проектування
- •Технології соціальної роботи з сім'єю (4 години).
- •Поняття сім'ї з точки зору різних наук.
- •Типологія сімей.
- •Види соціальної допомоги сім'ям.
- •Лекція № 15 Технології соціальної робот з дезадантивними дітьми та молоддю (3 години).
- •Поняття та ознаки соціальної дезадаптації.
- •Цілі та завдання закладів для дезадаптованих дітей та підлітків.
- •Проблеми бездоглядності та безпритульності неповнолітніх.
- •Лекція № 16 Технології соціальної робот з клієнтами різного віку (4 години).
- •Проблема вікової типології в соціальній роботі.
- •Технології подолання девіантної поведінки дитини.
- •Програма технології формування та розвитку особистості в соціальній роботі.
- •Лекція № 17 Технології соціальної робот із дітьми, що мають функціональні обмеження (4 години).
- •Поняття та моделі дитячої інвалідності.
- •Діагностика стану дитячої інвалідності.
- •Проблеми інвалідів у різних сферах життя.
- •Лекція № 18 Технології соціальної роботи з військовослужбовцями (3 години).
- •Характеристика військової служби
- •Програма соціальної підтримки та допомоги військовослужбовцям.
- •Форми соціальної роботи з військовозобов'язаною молоддю та членами їх родин.
- •Лекція № 19 Технології соціальної роботи з „дітьми вулиці" (3 години).
- •„Діти вулиці" та їх шлях до вулиці.
- •Соціально-правові основи захисту дітей, що потребують соціально-педагогічної допомоги.
- •Причини виникнення соціального явища - „діти вулиці".
- •Лекція № 20 Технології соціальної роботи з обдарованими дітьми (4 години)
- •Характеристика та ознаки творчої обдарованості.
- •Типологія обдарованості.
- •Особливості творчої обдарованості та її проблеми у дитини.
- •Лекція 21 Технології соціальної роботи з дітьми-сиротами
- •Законодавче визначення сирітства в Україні
- •Особливості відрахування студентів із внз
- •Орієнтовний перелік пільг та гарантій студентам-сиротам
- •Сприяння працевлаштування студентської молоді та сучасні особливості «відпрацювання» випускників-бюджетників.
- •Технологізація соціальної роботи із сиротами у вищій школі
- •II період – основний (найбільш тривалий – II – IV курси)
- •III період – завершальний (кінцевий курс навчання у внз)
- •Основна література
-
Проблеми бездоглядності та безпритульності неповнолітніх.
Безпритульні діти – діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім’ї або дитячі заклади, де вони виховувалися, і не мають певного місця проживання (відповідно до Закону України „Про охорону дитинства ”).
Бездоглядні діти – діти, не забезпечені сприятливими умовами для фізичного, духовного та інтелектуального розвитку (матеріальне благополуччя сім’ї, належне виховання, догляд та дбайливе ставлення до дитини, здорова моральна атмосфера тощо). Відповідно дитяча бездоглядність – це послаблення чи відсутність нагляду за поведінкою, розвитком, самопочуттям дитини з боку батьків чи осіб, які їх замінюють.
Феномен безпритульності і бездоглядності дітей, які виховуються в умовах вулиці, – багатоаспектний. Дитяча бездоглядність – один із кроків до соціальної дезадаптації, безпритульності. Водночас усі безпритульні діти є бездоглядними. Складність феномена підтверджує неможливість інколи чітко визначити, до якої категорії – „бездоглядна” чи „безпритульна” – належить дитина. Тому під час ідентифікації важливі не стільки наявність певного місця проживання, скільки термін її перебування на вулиці (досвід „вуличного життя”), бажання повернутися у рідну домівку чи державний заклад і можливість реабілітації асоціальних батьків.
На запитання бездоглядною чи безпритульною вважати дитину, яка два роки проживає на вулиці, мандрує з місця на місце, при цьому має домівку, де живуть її батьки-алкоголіки, але не хоче туди повертатися, можна дати відповідь – і бездоглядна, і безпритульна. Тому ці два поняття потрібно розглядати паралельно, не намагаючись у всіх випадках розмежовувати їх.
Проблема дитячої безпритульності та бездоглядності не нова для України. На думку вітчизняних вчених, безпритульність є відображенням політико-економічного і культурного стану соціуму, це закономірний наслідок криз перехідного етапу у розвитку країни.
-
Лекція № 16 Технології соціальної робот з клієнтами різного віку (4 години).
-
Проблема вікової типології в соціальній роботі.
-
Під віковою структурою населення розуміється співвідношення чисельності різних вікових груп людей, що створює базу для всіх розрахунків демографічного, соціального, економічного характеру. Вікова структура населення формується під впливом природного й механічного руху населення, людських втрат у періоди природних і соціальних катаклізмів.
Існують різні класифікації віку. У статистиці, наприклад, найчастіше використовують класифікацію віку Б. Урланіса:
-
0-2 роки - ясельний вік;
-
3-6 років - дошкільний вік дитинства;
-
7-15 років - шкільний вік дитинства;
-
16-24 роки - юність;
-
25-44 - зрілість;
-
45-59 років - повна зрілість;
-
60-69 років - літній вік;
-
70-79 років - рання старість,
-
80-89 років - повна старість,
-
90 років і більше - глибока старість.
Більшість вітчизняних соціальних працівників користується соціально-
педагогічною класифікацією, де вікова періодизація зазвичай співвідноситься з етапами соціалізації. Тут існують різні періодизації. На думку відомого російського вченого А. Мудрика, досить зручною із соціально-педагогічної точки зору є така вікова класифікація:
-
дитинство (від народження до 1 року),
-
раннє дитинство (1-3 роки),
-
дошкільне дитинство (3-6 років),
-
молодший шкільний вік (6-10 років),
-
молодший підлітковий (10-12 років),
-
старший підлітковий (12-14 років),
-
ранній юнацький (15-17 років),
-
юнацький (18-23 роки) вік,
-
молодість (23-30 років),
-
рання зрілість (30-40 років),
-
пізня зрілість (40-55 років),
-
літній вік (55-65 років),
-
старість (65-75 років),
-
довголіття (понад 70 років) [18, с 10].
Крім того, у руслі індивідуальної соціальної роботи з клієнтом на базі вікового підходу йому необхідно надавати конкретну допомогу з вирішення завдань (проблем), які перед ним стоять.
З тією чи іншою мірою умовності можна виділити три групи завдань кожного віку:
-
S природно-культурні (досягнення на кожному віковому етапі визначеного рівня біологічного дозрівання, фізичного і статевого розвитку, що мають певні нормативні розходження в тих чи інших регіонально культурологічних умовах);
-
S соціально-культурні (пізнавальні, моральні, ціннісно-смислові), специфічними для кожного віку в конкретному соціумі, з одного боку, пред'являються особистості у вербалізованій формі інститутами й агентами соціалізації, а з іншого, що існують у вигляді визначених норм і цінностей у суспільній практиці, не збігаючись один з одним і нерідко взаємно суперечачи;
-
S соціально-психологічні (становлення самосвідомості особистості, її самовизначення в актуальному житті й на перспективу, самоактуалізація й самоствердження), які на кожному віковому етапі мають специфічний зміст і способи їх вирішення.
Якщо якесь завдання залишається невиконаним, то це або затримує розвиток особистості, робить його недосконалим, або спотворює особистість. Можливий і варіант, коли те чи інше завдання, не розв'язане в певному віці, спочатку зовні не виявляється в розвитку особистості, але через певний період воно «спливає», що призводить до нібито немотивованих вчинків, рішень, змін в особистості.