16

Практична робота №3 «методи суб’єктивної оцінки функціональних станів людини»

Мета: оволодіння навичками проведення тестування і обробки даних по кожній з описаних діагностичних методик; складання якісної характеристики суб’єктивних проявів актуального фізіологічного стану за допомогою комплексу методик.

1. Теоретичні відомості

У інженерно–психологічних і ергономічних дослідженнях оцінка функціонального стану (ФС) працюючої людини традиційно використовується як один з основних критеріїв оптимальності організації трудової діяльності. Визначаючи ефективність праці через систему показників, що відбивають адекватність актуалізації внутрішніх ресурсів людини вимогам наявних професійних ситуацій, оцінка ФС дозволяє виділяти фактори ризику для проведення трудової діяльності, а також фізичного і психічного здоров’я професіоналів.

Під ФС розуміється інтегральний комплекс тих функцій і якостей людини, які актуалізуються в конкретний момент часу для вирішення завдання, що стоїть перед ним, і відбивають механізми регуляції діяльності, що склалися. Залежно від того наскільки ефективна робота регуляторної системи, що склалася, в цілому (максимум результату при мінімальній витраті внутрішніх засобів), ФС кваліфікується як оптимальний або неоптимальний. Конкретні види ФС – стани оптимальної працездатності, екстреної мобілізації, стомлення, моноттоності, стресу та ін. – відбивають особливості задіяних механізмів регуляції і можуть бути описані у вигляді якісно–специфічних синдромів ФС.

Повноцінна діагностика конкретних видів ФС припускає аналіз механізмів регуляції на різних рівнях життєдіяльності: фізіологічному, психологічному і поведінковому. Причому психологічний рівень включає два різні типи регуляторних процесів – когнітивних і рефлексивно–оціночних. У зв’язку з цим в практиці оцінки ФС використовуються різні класи діагностичних методів: реєстрація фізіологічних параметрів функціонування різних систем організму, поведінкові проби і спостереження за виконанням трудових завдань, що надають об’єктивності психометричним тестам. Особливий клас діагностичних процедур складають методи суб’єктивної оцінки стану.

Оцінка суб’єктивних проявів (чи ознак) стану є необхідним елементом комплексної діагностики ФС. Вона істотним чином збагачує можливості інтерпретації об’єктивних параметрів фізіологічного і психологічного функціонування, оскільки в ній міститься інформація про те, що переживає людина в конкретній ситуації, яке його відношення до неї, якими мотиваційними чинниками регулюється його діяльність. Окрім використання в комплексі з іншими методами, необхідними для детального аналізу механізмів регуляції діяльності, методики суб’єктивної оцінки є зручним засобом для проведення попередньої характеристики ФС у представників тієї або іншої професійної групи. З їх допомогою визначаються найбільш типові прояви дискомфорту і зниження працездатності, зрушення в мотиваційному відношенні до ситуації і емоційне забарвлення її суб’єктивного сприйняття. На цій підставі можна зробити висновок про міру сприятливості або несприятливості ФС в цілому і сформулювати гіпотези про наявність того або іншого конкретного синдрому ФС, який надалі підлягає детальнішій діагностиці.

Незважаючи на те що використання методів суб’єктивної оцінки стану має істотні обмеження (доступність для оцінки тільки усвідомлюваних проявів, неоднозначність прочитання вербальних формулювань, можливість спотворення результатів у бік соціальної бажаності і ін.), зміст цього класу методів постійно розширюється і оновлюється. Розроблений досить великий перелік стандартних тестів для діагностики різних видів ФС, підвищується надійність використання цих методик за рахунок застосування досконаліших способів виміру і контролю за отриманням суб’єктивних оцінок. Самостійну лінію нових розробок складає застосування процедур багатовимірної обробки статистичних даних, що дозволяють інтегрувати різнорідну інформацію про окремі прояви ФС в системі єдиних координат, а також інтерпретувати їх з позицій цілісного синдрому ФС, що відбиває особливості регуляторних механізмів, що склалися. Знайомству з реалізацією вказаних перспективних можливостей при використанні методів суб’єктивної оцінки ФС присвячені представлені нижче завдання.

Підготовлені завдання спрямовані на рішення двох різних типів діагностичних завдань, що найчастіше встають перед дослідником при проведенні прикладної роботи – індивідуальної і групової діагностики (у даній роботі не досліджується). У першому випадку оцінці підлягає синдром проявів ФС, сформований у конкретної людини в певній ситуації. У другому випадку діагностуються прояви ФС і їх взаємозв’язку, найбільш типові для осіб, об’єднаних в групу за принципом загальної професійної приналежності, схожістю умов праці або видами робочих навантажень і ін. В обох випадках діагноста орієнтована на оцінку актуального ФС, тобто переживаного людиною стану в даний момент часу. Вплив стійкіших характеристик фонового ФС, що формується упродовж триваліших відрізків часу, розглядається як опосердкований чинник. Слід зазначити також, що описана в завданнях «технологія» інтеграції даних, грунтована на представленні ФС як багатопараметричного об’єкту, застосована не лише до аналізу суб’єктивних проявів стану. Вона може бути використана при проведенні комплексної оцінки ФС, що включає показники фізіологічних, психологічних і поведінкових тестів.