21. Майбутня вартість грошей та її визначення

Проблема “гроші-час” не нова, тому відпрацьовано зручні моделі та алгоритми, які дозволяють орієнтуватися в справжній вартості майбутніх дивідендів з позицій поточного періоду. Різноманітність задач щодо визначення майбутньої вартості грошей в часі можна звести у такі групи:

І. Компаундирування – визначення майбутньої вартості грошей. (FV, future value – майбутня вартість, англ.):

1.1. Вкладених водночас на певний термін під певний % (просте компаундирування);

1.2. Вкладених рівними частками через рівні проміжки часу під певний % – це визначення FV ануїтетів або ренти:

1.2.1. Компаундирування звичайної (відстроченої) ренти – це визначення FV ренти, вклади по якій проводяться в кінці кожного періоду;

1.2.2. Компаундирування вексельної (авансованої) ренти – визначення FV ренти, вклади по якій проводяться на початку кожного періоду.

2.1. Просте компаундирування

Розглянемо методичний інструментарій оцінки вартості грошей за простими відсотками. При розрахунку суми простого відсотка в процесі прирощення вартості використовується формула:, де І – величина прибутку з капіталу у грошових одиницях ;РV – основна сума, або капітал;r – ставка процента за рік;t – час.

Метод підрахування прибутку з капіталу, при якому вартість грошей (основна сума) Р зростає з кожним роком на все більшу величину називається компаундінгом, або розрахунком майбутньої вартості сьогоднішнього руху грошей, а кожний крок цього процесу є компаундом (нарахуванням). Результат нарахування називається складеними процентами.

Складені проценти підраховують звичайно періодично протягом року. Якщо складені проценти підраховуються щомісячно (12 разів на рік), то це називається щомісячним компаундом. А кожний місяць називається конверсійним періодом. Якщо складені проценти нараховуються кожні три місяці (4 рази на рік), то це називається квартальним компаундом. Кожний тримісячний проміжок часу між двома послідовними підрахунками вартості грошей є конверсійний (або процентний) період.

Отже, майбутня вартість грошей за складеними процентами визначається за формулою:, де FV – загальна сума;PV – початкова сума;i – ставка проценту за конверсійний період;n – кількість конверсійних періодів;

В депозитних угодах, у контрактах на отримання кредиту передбачається капіталізація процентів декілька разів на рік по півріччях, кварталах, інколи щомісячно. Однак квартальні чи місячні процентні ставки не вказуються, а вказуються річна процентна ставка, яку називають номінальною.

Її визначають за формулою: , де r – річна ставка проценту; m – число конверсійних періодів за рік.

22. Оптимізація фінансової структури капіталу підприємства.

Етапи оптимізації структури капіталу

1. Аналіз капіталу підприємства. Основною метою цього аналізу є виявлення тенденцій динаміки обсягу і складу капіталу в передплановому періоді, їх вплив на фінансову стійкість і ефективність використання капіталу.

На першій стадії аналізу розглядається динаміка загального обсягу й основних складових елементів капіталу порівняно з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції; визначається співвідношення власного і позиченого капіталу, його тенденції; у складі позиченого капіталу вивчається співвідношення довго- та короткострокових фінансових зобов'язань; визначається розмір термінових фінансових зобов'язань та винесення причин протермінування.

На другій стадії аналізу розглядається система коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства, яка визначається структурою його капіталу. У процесі проведення такого аналізу розраховуються і вивчаються в динаміці такі коефіцієнти: а) коефіцієнт автономії; б) коефіцієнт фінансового леверіджу (коефіцієнт фінансування); в) коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності; г) коефіцієнт співвідношення довго- та короткострокової заборгованості.

На третій стадії аналізу оцінюється ефективність використання окремих елементів капіталу в цілому. У процесі проведення такого аналізу розраховуються в динаміці такі показники:

а) період обороту капіталу; б) коефіцієнт рентабельності власного використаного капіталу; в) коефіцієнт рентабельності власного капіталу; г) капіталовіддача; ґ) капіталоємність реалізації продукції.

2. Оцінка основних факторів, які визначають формування структури капіталу.

Основними із цих факторів є:

. — галузеві особливості операційної діяльності підприємства.

— стадія життєвого циклу підприємства.

— кон'юнктура товарного ринку.

— кон'юнктура фінансового ринку.

— рівень рентабельності операційної діяльності.

— коефіцієнт операційного леверіджу.

— ставлення кредиторів до підприємства.

— рівень оподаткування прибутку.

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності. Для проведення таких оптимізаційних розрахунків використовується механізм фінансового леверіджу.

4. Оптимізація капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Процес цієї оптимізації базується на попередній оцінці вартості власного та залученого капіталу при різних умовах його залучення і здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.

5. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків. Цей метод оптимізації структури капіталу пов'язаний з процесом диференційного вибору фінансування різних складових частин активів підприємства. З цією метою всі активи підприємства поділяють на три групи: а) необоротні активи; б) постійна частина оборотних активів; в) змінна частина оборотних активів.

Механізмом оптимізації виступає фінансовий ліверидж. Кількісна оцінка рівня лі вереджу відображається у “точці беззбитковості”, або мертвій точці. Показник, що відображає рівень додатково генерую чого прибутку на власний капітал при різній частці використання залучених засобів, називається ефектом фінансового лі вереджу. Він розраховується: ЕФЛ = (1-Спп)*(КВРа-ПК)*ЗК/ВК, де ЕФЛ- ефект фінансового лівериджу, тобто коефіцієнт рентабельності власного капіталу,%; Спп- ставка податку на прибуток, КВРа- коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів),%; ПК- середній розмір процентів за кредит, що платиться підприємством за використання позичкового капіталу,%; ЗК- середня сума використовуваного підприємством позичкового капіталу; ВК- середня сума власного капіталу п-ва. При фінансовому лівереджі оцінюється трансформація валового доходу в прибуток. Для визначення оптимальної структури капіталу необхідно визначити зважену ціну капіталу, яка залежить від ціни її складових. З ростом частки залучених коштів у сумі джерел довгострокового капіталу ціна власного капіталу постійно збільшується, а ціна залученого спочатку не змінюється, а потім зростає. Оскільки ціна залученого капіталу в середньому нижче за ціну власного капіталу, то існує поняття оптимальної структури капіталу. Коли показник ціна авансованого капіталу має мінімальне значення, тоді ціна підприємства буде максимальною.