Тема 15 Наростання кризових явищ радянського ладу. Початок розпаду тоталітарної системи.

1. Яку позицію зайняло українське партійне керівництво щодо увільнення у 1964 р. М. Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС і Голови Ради Міністрів СРСР:

а) підтримало М. Хрущова;

б) зайняло нейтральну позицію;

в) підтримало його зміщення.

2. В 60-х-70-х рр.. розвиток економіки України супроводжувався:

а) широким впровадженням у виробництво досягнень науково-технічної революції: інтенсифікацією виробничих процесів, механізацією і автоматизацією трудомістких робіт;

б) повільною реалізацією досягнень НТР; неприйняттям її існуючою централізованою системою управлінням народним господарством;

в) задовільним впровадженням у матеріальне виробництво розробок нової техніки.

3. Гарантовану оплату праці трудівників колгоспів було запроваджено:

а) з 1964 р.; б) з 1965 р.; в) з 1966 р.; г) у 1968 р.

4. Назва модель механізму господарювання стала можливою внаслідок економічної реформи, розпочатої:

а) у 1965 р.; б) у 1967 р.;

в) у 1968 р г) у 1964 р.

5. Суть економічної реформи, проведеної на вересневому пленумі ЦК КПРС полягала:

а) в розширені економічної самостійності підприємств, матеріальному стимулюванні трудових колективів в залежності від результатів праці;

б) в розширені економічної самостійності республік, передачі значної кількості підприємств у відання республіканських міністерств;

в) у відмові від ринкових економічних регуляторів (рентабельність, прибуток тощо).

6. Причинами невдачі економічних реформ, розпочатих у 1965 р., були:

а) орієнтація на інтенсивні форми і методи господарювання;

б) криза системи раднаргоспів;

в) командні методи керівництва, орієнтація на екстенсивні форми і методи господарювання.

7. У відповідності до економічної реформи, прийнятої вересневим пленумом ЦК КПРС уряд України:

а) втрачав контроль над більшістю фабрик і заводів;

б) розширював свої повноваження щодо підприємств, розташованих в Україні;

в) зберігав ті ж права, які мав до реформи.

8.Раднаргоспибуло ліквідовано:

а) у 1963 р.; б) у 1964 р.; в) у 1965 р.; г) у 1966 р.

9. У часи Л. Брежнєва в Україні:

а) продовжувалась десталінізація суспільно-політичного життя;

б) відбулось згортання хрущовських демократичних починань;

в) десталінізація значно уповільнилась, проте демократичні тенденції в розвитку суспільства зберігались.

10. Характерними рисами розвитку політичної ситуації у 1965-1985 рр. Були:

а) розширення прав союзних республік;

б) послаблення ідеологічного диктату;

в) розширення гласності;

г) підміна справжнього народовладдя формальним представництвом трудящих у радах.

11. Яка міжнародна подія дала поштовх для згортання будь-яких реформ у Радянському Союзі:

а) революція в Угорщині у 1956 р.;

б) „Празька весна”;

в) події в Польщі у 1980 р.

Г) війна в Афганістані

12. Встановіть послідовність подій:

а) усунення П. Шелеста з посади Першого секретаря ЦК КПУ;2

б) перша велика хвиля арештів дисидентів в Україні; 1

в) схвалення Верховною Радою УРСР нової Конституції Української РСР; 4

г) утворення Української Гельсінської спілки. 3

13. Перший секретар ЦК КПУ П. Шелест:

а) неухильно виконував вказівки Кремлівського керівництва;

б) проявляв наполегливість у захисті інтересів республіки у певних сферах;

в) по мірі можливості відстоював інтереси і настрої населення України, а не керівництва СРСР.

4. Активізації діяльності дисидентів сприяли:

а) інтервенція радянських військ у Чехословаччину в 1968 р.

Б) демократизація політичної системи;

в) вплив міжнародної громад кості та правозахисних організацій.

15. На підставі яких звинувачень було усунено від влади П. Шелеста?

А) прорахунки в розвитку сільського господарства;

б) сприяння поширенню українського „буржуазного” націоналізму;

в) прорахунки у розвитку промисловості.

16. Найактивнішим в Україні 60-70-х років було дисиденство:

а) релігійне

б) правозахисне

в) національно орієнтоване

17. Дисидентський рух не став масовим через :

а)байдужість населення

б)тиск державних органів влади

в) помилки дисидентів у роботі з населенням

г) нереальність ідей дисидентів.

18. Кількість дисидентів у середині 70- на початку 80-х років:

а) зменшилась;

б) збільшилась;

в) залишилась незмінною.

19. В. Чорновіл видав збірник матеріалів про арешти в Україні „Лихо з розуму”:

а) у 1965 р.; б) у 1967 р.; в) у 1969 р.; г) у 1972 р.

20. Статтю „Інтернаціоналізм чи русифікація” написав:

а) І. Дзюба; б) Є. Сверстюк; в) Л. Лук’яненко. Г) В.Стус

21. У 1968 р. Розпочалось цькування Олеся Гончара за його роман:

а) Прапороносці; б) Собор; в) Тронка.

22. „Самвидав” – це:

а) твори, видані всупереч офіційним заборонам;

б) спосіб розповсюдження офіційної інформації;

в) твори, видані при сприянні властей.

23. Поява „Самвидаву” в Україні датується:

а) 1964 р; б) 1966 р.; в) 1967 р. Г) 1961 р.

24. Українська Гельсінська група була створена:

а) у 1975 р.; б) у 1976 р.; в) у 1977 р. Г) у 1978 р.

25. Українську Гельсінську групу очолив:

а) М. Руденко; б) В. Чорновіл; в) Л. Лук’яненко; г) І. Кандиба.

26. Українська Гельсінська група була організацією:

а) легальною б) напівлегальною; в) підпільною.

27. Конституція СРСР 1977 р. І Конституція УРСР 1978 р.:

а) реально забезпечували демократизацію політичної системи;

б) формально узаконили необмежену владу комуністичної партії, оголосивши її „ядром” політичної системи суспільства;

в) практично забезпечували права і свободи радянських громадян.

28. Згідно з 6 ст. Конституції СРСР:

а) КПРС проголошувалась керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи;

б) гарантувалося право республік та самовизначення, аж до можливого виходу з СРСР;

в) гарантувалися широкі політичні та економічні права громадян СРСР.

29. Нарощування воєнно-промислового комплексу у 70-80-х рр. Було зумовлене:

а) необхідністю укріплення оборони СРСР;

б) потребою в експорті воєнної техніки та озброєнь;

в) прагненням керівників СРСР не допустити відставання від США у воєнній галузі.

30. Причинами переходу від конфронтації двох систем до розрядки на початку 70-х років були:

а) реалізм політичної еліти провідних світових держав;

б) прагнення керівництва до лібералізації радянської системи;

в) зростання опору народів світу агресивній політиці.