- •1. Сфера діяльності мПрП його роль в організації міжнародних економічних, наукових та культурних зв’язків.
- •2. Предмет мПрП
- •3. Приватні відносини з іноземним елементом.
- •4. Поняття та види іноземного елемента у відносинах цивільно-правового характеру.
- •5. Методи правового регулювання в мПрП.
- •8. Вибір застосованого права сторонами правовідносин (lex voluntatis)
- •9. Поняття мПрП.
- •10. Природа і функції норм мПрП.
- •11. Місце мпп в правовій системі.
- •13. Принципи та функції мПрП.
- •14. Джерела мПрП.
- •16. Види джерел мПрП в Україні та інших державах
- •17. Судова та арбітражна практика окремих країн як джерело мПрП
- •18. Питання про доктрину та „автономію волі” як джерела мПрП.
- •19. Внутрішнє законодавство як джерело мПрП.
- •22. Міжнародний договір як джерело мпп.
- •23. Види міжнародних договорів.
- •21. Закони про мПрП та інші нормативні акти зарубіжних країн.
- •26. Звичай як джерело мПрП. Торгові звичаї.
- •28. Об’єктивна необхідність колізійних норм.
- •29. Поняття, структура та види колізійних норм.
- •31. Основні формули прикріплення та сфера їх застосування
- •32. Застосування колізійних норм.
- •33. Проблема „конфлікту кваліфікацій” та методи його вирішення.
- •34. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни.
- •35. Застереження про публічний порядок.
- •36. Застосування імперативних норм
- •37. Наслідки обходу закону.
- •39. Поняття та види правового режиму.
- •40. Національний режим та режим найбільшого сприяння
- •41. Спеціальний режим
- •42. Взаємність та її види.
- •43. Матеріальна та формальна взаємність.
- •44. Реторсії в мПрП
- •45. Загальна характеристика суб’єктів мПрП.
- •47. Поняття особистого закону фізичної особи.
- •48. Опіка та піклування в мПрП.
- •50. Поняття особистого статуту та „національності” юридичної особи.
- •51.Доктрина та практика мПрП про визначення національності юридичної особи
- •54. Іноземні юридичні особи в Україні
- •55. Національний режим діяльності іноземних юридичних осіб в Україні.
- •56. Міжнародні транснаціональні компанії.
- •57. Особливості правового положення держави в міжнародних цивільних правовідносинах
- •58. Поняття та види імунітету держави в мПрП.
- •59. Теорія „функціонального імунітету”
- •60. Представництво в мПрП.
- •61. Закон, що застосовується до форми та строку дії довіреності.
- •62. Колізійні питання права власності.
- •63. Вирішення колізійних питань власності в Україні та інших країнах.
- •64. Правовий режим власності укр. Держави, громадян України та укр. Юридичних осіб за кордоном.
- •78. Поняття, види та особливості зовнішньоторговельних угод.
- •79. Суб’єкти зов.Торг. Угод. Загальні положення договірного права стосовно зовн.Торг. Угод.
- •80. Джерела правового регулювання відносин щодо зовнішньоторговельних угод.
- •81. Колізійні питання договорів.
- •82. Форма договорів.
- •85. Поняття договору.
- •86. Колізійні питання договору міжнародної купівлі-продажу. Віденська Конвенція оОн про договори міжнародної купівлі-продажу.
- •87. Базисні умови договору.
- •88. Якість товару
- •92. Строк поставки
- •94. Умови розрахунків
- •95. Звільнення від відповідальності, відстрочка виконання чи припинення договору в силу особливих обставин.
- •97. Поняття та види лізингових операцій з іноземним елементом.
- •98. Агентські договори
- •100. Міжнародні дистриб’юторські договори
- •101. Поняття грошового зобов’язання
- •102. Валюта боргу
- •103. Валюта платежу
- •104. Види гарантійних валютних застережень.
- •105. Форми міжнародних розрахунків
- •106. Колізії законів, які регулюють Зобов'язання внаслідок завдання шкоди
- •107. Колізійні питання деліктних зобов’язань в українському законодавстві.
- •108. Зобов’язання із безпідставного збагачення та інші зобов’язання недоговореного характеру.
- •109. Колізійні норми щодо умов укладення шлюбу та його форми.
- •110. Колізійні питання розірвання шлюбу
- •111. Визнання розлучень, що здійсненні за кордоном
- •112. Колізійні питання усиновлення, опіки та піклування.
- •113. Колізійні питання спадкування за законом та за заповітом.
- •114. Спадкування нерухомості в Україні.
- •115. Питання спадкування в договорах про правову допомогу
- •116. Спадкові права громадян України за кордоном
- •117. Правове положення іноземних громадян у випадку спадкування в Україні.
- •118. Перехід спадщини до держави
- •119. Правила застосування іноземного трудового права.
- •120. Загальні положення про трудові права іноземців в Україні та громадян України за кордоном.
- •121. Трудові права іноземних працівників підприємств з іноземними інвестиціями.
- •122. Положення іноземних громадян в цивільному процесі.
- •123. Визнання та виконання іноземних судових рішень за українським законодавством та міжнародними угодами України.
- •124. Поняття арбітражу, його види та значення для зовнішньоекономічних відносин.
- •125. Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України
- •126. Міжнародні комерційні арбітражі ad-hoc.
- •127. Виконання іноземних арбітражних рішень.
26. Звичай як джерело мПрП. Торгові звичаї.
Звичай — це правило, яке склалося давно, систематично застосовується, хоч і не вимагає своєї фіксації у певній правовій формі. Звичаї поділяються на міжнародні й торговельні.
Міжнародні звичаї засновані на послідовному й тривалому застосуванні певних правил. Обумовлені суверенітетом і рівністю держав, міжнародні звичаї стають обов'язковими для них. Тому в міжнародному приватному праві застосовується принцип: "рівний над рівним не має юрисдикції"; заборонено дискримінацію іноземних громадян тощо.
Якщо міжнародний звичай не грунтується на засадах суверенітету й незалежності держав, але спрямований на регулювання окремих питань, наприклад, колізій між законами, то він обов'язковий для держави тільки в таких випадках: по-перше, якщо такий звичай застосовується у практиці держави; по-друге, якщо держава прямо визнала його в законі чи дипломатичному акті. Тобто, міжнародний звичай повинен бути визнаний державою у певній формі.
Різновидом міжнародних звичаїв є звичаї торговельні, які широко використовуються у міжнародній торгівлі й торговельному мореплавстві. Вони є обов'язковими для застосування, якщо: 1) норми законодавства безпосередньо відсилають до них; 2) сторони під час укладення контракту дійшли згоди регулювати свої відносини певним звичаєм. Якщо ж відносини між сторонами не врегульовані законодавством та умовами контракту, суд, вирішуючи спірне питання, може також застосовувати торговельні звичаї. Зазначене закріплено, зокрема, в ч. 4 ст. 28 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 р.
Застосування міжнародних звичаїв іноді викликає питання про те, чи є вони джерелом колізійного права. Ті з них, що грунтуються на принципі суверенітету та рівності державі мають значення для колізійного права. Інші тільки у небагатьох випадках колізій законів можна вважати джерелом права. Наприклад, принцип місцезнаходження речі, особливо нерухомої, є загальновизнаним та застосовуваним у міжнародній практиці.
Від міжнародних звичаїв слід відрізняти узвичаєння, зокрема міжнародного торговельного обігу, тобто практику міжнародної торгівлі. Ці правила хоч і виражають волю учасників правовідносин та використовуються у міжнародній торгівлі, банківській справі, в морських перевезеннях, у морських портах, проте вони не є правовими нормами. Узвичаєння можуть регулювати взаємовідносини лише в тих випадках, коли сторони в якійсь формі визнали за необхідне застосувати певне правило поведінки. Вони можуть використовуватися для тлумачення юридичних угод. Загалом, узвичаєння не є джерелом міжнародного приватного права.
28. Об’єктивна необхідність колізійних норм.
Колізійна норма — це інструмент, за допомогою якого вирішується проблема, право якої країни підлягає застосуванню в даному випадку. Колізійна норма не відсилає до конкретної правової норми в іноземному праві, вона лише визначає певний правопорядок, до якого необхідно звернутись. Конкретну норму вже потім потрібно відшукати в іноземному праві.
Виникнення колізії означає конфлікт між системами права в цілому. Для вирішення конфлікту сторони зобов’язані застосовувати колізійну норму, оскільки вона була спеціально для цього створена.
Іноді колізійні норми можуть зтикатись з проблемою дії законів у часі. Автоматично постає питання зворотньої сили: застосовувати право, яке існувало в момент укладення договору, наприклад, чи нове законодавство? Найчастіше практика вирішує це питання шляхом застосування норм, що існували на той період (час укладення угоди). Також практикуються спеціальні застереження щодо зворотньої сили, в яких сторони висловлюють свою волю щодо дії договору в часі.
Спеціальні норми не застосовуються навіть в тому випадку, коли є відсилання до іншої правової системи (наприклад, щодо статусу суб’єкта), оскільки в них є спеціальний адресат.
Колізійна норма — це правило, яке визначає, право якої країни має бути застосоване до відповідних цивільно-правових відносин. Поява колізійних норм викликала інтенсифікацією м/н співробітництва та глобалізацією світових господарських зв’язків. Сама по собі колізія може виникнути в будь-якій сфері права.