Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпоры по МПрП.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
23.12.2018
Размер:
378.37 Кб
Скачать

33. Проблема „конфлікту кваліфікацій” та методи його вирішення.

Перед судом або іншим органом, що повинен вирішити суперечку з "іноземним елементом", виникає проблема тлумачення юридичної норми, кваліфікації цієї норми або фактичних обставин справи, вирішення "конфлікту кваліфікацій". Тлумаченням норми можна вважати з'ясування її змісту. Кваліфікація є елементом норми й перебуває в її юридичній оцінці. Вона спрямована на пояснення цілі норми права. Питання предмета кваліфікації як самостійне вперше знайшло відображення наприкінці XІ у працях німецького юриста Кана й французького Бартена. Обидва вчених прийшли до висновку, що колізійні норми різних правових систем, навіть у випадку їхнього формулювання однаковою термінологією, приховують у собі „приховані колізії", які породжують "конфлікт кваліфікацій", тобто непогодженість принципів національного права.

Основні способи рішення вирішення питання кваліфікації.

Кваліфікація обставин справи (суті суперечки) або норми права може бути різною залежно від того, принципи якої правової системи будуть застосовуватися. Тому розрізняють кілька основних способів кваліфікації:

1) за законом суду;

2) по системі права тієї держави, до якої відсилається колізійна норма;

3) за принципом автономної кваліфікації.

1) Теорія кваліфікації за законом суду означає, що суд, застосовуючи колізійну норму, кваліфікує її поняття відповідно до змісту, що вони мають у зак-ві правової системи місцезнаходження суду. Кваліфікація за законом суду проявляється й тоді, коли суд, керуючись визначеннями, поняттями, категоріями свого права, кваліфікує іноземне право як власне.

2) Опоненти теорії кваліфікації за законом суду вважали більш доцільним здійснення кваліфікації по системі права тієї держави, з якою дане поняття має найбільш тісний правовий зв'язок (lex causa). Зазначена теорія не одержала широкого схвалення.

3) Зміст теорії "автономної кваліфікації" зводиться до того, що суд, розглядаючи суперечку з "іноземним елементом", повинен провести кваліфікацію понять норми права не за допомогою звертання до конкретних існуючих правових систем, а на основі загальних правових понять.

34. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни.

Невирішена проблема – це проблема ( в 18ст.) прийняття чи не прийняття зворотного відсилання та відсилання до закону третьої держави. Неоднозначним є й розуміння обсягу іноземного права, до якого застосовується відсилання.

Суть зворотного відсилання полягає у відсиланні колізійної норми законодавства однієї держави до закону іншої, а закон останньої не вирішуючи питання по суті, своєю чергою, відсилає до закону попередньої держави. Якщо до вирішення спору залучається правова система третьої держави, то мова йде про відсилання до закону третьої держави. Деякі правові системи визнають ці відсилання (Польща, Росія, Австрія, Швейцарія; Угорщина – може визнаватися відсилання до власного права. СРСР – якщо іноземне право відмовлялося, тоді так. Незважаючи на розбіжності в чинному праві України можна знайти підтвердження прийняття зворотного відсилання, відсилання до закону третьої держави, а також негативне ставлення до зворотного відсилання. Женевська конвенція – позитивне ставлення (1950р.).