32 Художні особливості драми-«Володимир» Феофана Прокоповича

Трагікомедія "Володимир" Феофана Прокоповича - перша історична драма на вітчизняному матеріал/ Трагікомедія "Володимир" Феофана Прокоповича - перша історична драма на вітчизняному матеріалі.       1. Історія написання твору. (Драма написана в 1705 році. Головна тема - хрещення Русі князем Володимиром і боротьба з невігласами жерцями, неуцтвом, реакційним духовенством.)       2. Будова п'єси. (Написана силабічним 13-складовим віршем, складається з п'яти актів, прологу й епілогу.)       3. Політична спрямованість драми. (П'єса пройнята мотивом боротьби неуцтва та просвіти. Використовуючи релігійно-історичний сюжет, Прокопович наголошує на прогресивних ідеях, яку несла освіта. У п'єсі - спроба показати психологічний конфлікт у свідомості Володимира, його вагання й утвердження нової віри. В особі Володимира - окремі риси діяльності Петра І, його реформ.)       III. Значення п'єси "Володимир" Ф. Прокоповича. (П'єса служила пропаганді реформ Петра І. Вона сповнена ідей суспільно-політичного протиборства часів Ф. Прокоповича.)

33 Шкільна́ дра́ма — жанр латиномовної релігійної драматургії, що виник на межі 15-16 ст. в країнах ЗахідноїHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0" HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0"Європи. Походження шкільної драми пов'язане із статутом церковних та світських навчальних закладів, в яких сценічні вистави були обов'язковими для засвоєння латини. Особливого поширення набула завдяки єзуїтам, захопленим інтерпретацією біблійних та міфологічних сюжетів, передовсім тих сакральних джерел, що стосувалися історії католицької церкви. Шкільна драма спочатку розвивалася у католицько-християнському та антично-класичному напрямках. У ній вплив античної традиції (стислий виклад, наявність епілога тощо) поєднувався із середньовічною (відсутність єдності часу та місця, змішування трагічного і комічного і т.п.) та ренесансовою. Часто шкільна драма складалася з п'яти актів, після кожного з яких виступав хор. Вистава організовувалася переважно до Різдва, Великодня тощо. В Україні шкільна драма поширилась (через ПHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%89%D0%B0"ольщу) у 17-18 ст., створювалась викладачами та учнями духовних (братських) шкіл, спрямовувалась проти експансії католицизму. Основна її віршова форма — силабічна, писана українською книжною мовою.Із збережених шкільних драм найдавніша — «Олексій, Божий чоловік» (1674). З останніх найвизначніших творів цього жанру були трагікомедія «Володимир» (1705) Феофана Прокоповича, присвячена гетьманові І. Мазепі, та п'єса невідомого автора «Милість Божа, од неудоб носимих обид лядських через Богдана Зиновія Хмельницкого, преславного войск Запорозких, свободившая...», поставлена 1728. До шкільної драми на біблійні сюжети додавалися інтермедії.

34 Українські інтермедії як драматургійний жанр виникли в зв’язку з розвитком інтермедій у стародавній польській драматургії, де в свою чергу позначився вплив побутової західноєвропейської драми, створеної на комічні і сатиричні сюжети, — французьких фарсів, німецьких фастнахтшпілів, англійських інтерлюдій, італійської комедіа дель арте. Але за своїм змістом українська інтермедія є насамперед породженням тогочасного життя; вона широко використовувала мотиви і сюжети української народної поетичної творчості, а також матеріал популярної книжної анекдотичної і сатиричної літератури.  Найстарішими українськими інтермедіями, що дійшли до нас, є дві інтермедії 1619 р. до польської п’ятиактної драми Якуба Гаватовича про смерть Іоанна Хрестителя. Перша з них призначалась для постановки після другої дії трагедії, друга — після третьої. В обох інтермедіях дійовими: особами є селяни — одні з них простакуваті, легковажні, інші — хитрі, спритні, розумні, які легко обманюють перших. В першій інтермедії жертвою спритного бідняка Климка є недалекий багач Стецько. Він хвалиться своїм багатством і обіцяє облагодіяти свого співбесідника, коли той, ставши його наймитом, справді виявиться таким здібним звіроловом, яким себе рекомендує. Климко не тільки дістає обманом гроші у багача Стецька, продавши йому в мішку кота замість лисиці, але й підмовляє його розбити власні горшки. Климко вкрив ці горшки одежею і травою, сказавши Стецькові, що там лежить його ворог. Коли Стецько побив горшки, Климко знущається з нього і йде далі, шукаючи, кого б ще обдурити. Як і в багатьох інших жартівливих творах, що вийшли з демократичного середовища, спритний, тямущий і меткий бідняк хитро вигаданими штуками бере верх над дурнуватим і наївним багачем.           У другій інтермедії до драми Гаватовича єдиний пиріг, знайдений двома голодними селянами, до яких в дорозі пристав третій, повинен дістатися за умовою тому, хто, заснувши, побачить кращий сон. Один селянин бачить себе в раю, де його вдосталь нагодували. Другий бачить себе в пеклі, де він мучиться серед інших грішників і звідки уже не повернеться на землю. А третій, почувши про сни перших двох селян, говорить, що ангел підняв його за чуба на небо, потім підвів до пекла, і обидва його супутники звеліли йому з’їсти пирога, бо їжа більше їм не потрібна. Обидва обдурені і розгнівані селяни проганяють свого випадкового супутникашахрая.           Сюжети обох інтермедій, як вказано було Драгомановим ³, мають паралелі у творах книжної літератури (історія про Уленшпігеля для першої інтермедії, повість з «Римських діянь» для другої; обидві були перекладені польською мовою не пізніше початку XVII ст.). Існує й запис української казки на сюжет другої інтермедії. Взагалі обидві інтермедії до драми Гаватовича, особливо друга, написані на сюжет, дуже поширений в стародавній світовій літературі.          У першій Інтермедії привертає увагу насамперед жвавість діалогу, гострота його побудови, велика динамічність дії, реалізм у зображенні побутових подробиць (перелік страв, що їх збирається варити Стецько, показ того, як торгується Стецько з Климком під час купування мішка, в якому повинна бути лисиця). Добре змальовані характери обох селян, вдало відтворена їх мовна характеристика. Комізм інтермедії виявляється і у витівках Климка, і в розгубленості та прикрощах обманутого Стецька, і в удаваному співчутті його горю з боку Климка.           Друга інтермедія, сюжетний кістяк якої близький до сюжетної схеми повісті з «Римських діянь», має чимало таких реальних подробиць українського бенкетного столу в небесних володіннях і таких описів мук різних мешканців пекла, які ми не знайдемо ні в книжках, ні в фольклорних паралелях до інтермедій.

35Вертепний театр та його репертуар. існує кілька гіпотез щодо походження вертепного театру. Найпоширеніша пов’язує його з давніми часами, коли у католицькому світі під час святкування різдвяних свят почали виставляти зображення ясел із нерухомими фігурами діви Марії з немовлям, Йосипа, пастухів, янголів, царів та ягнят. Потім ці фігури «ожили», ілюструючи різдвяний сюжет і поступово набуваючи вигляду театральної дії.Поки містерії лишалися в храмах, духовенство стежило за тим, щоб дійство було узгоджене з євангельськими канонами. З часом розвиток світських і комічних елементів під час виконання окремих сцен так обурили отців церкви, що в XVII - XVIII століттях містерію заборонили виставляти у межах святині. Проіснувавши в храмах все середньовіччя, вона опинилася на вулиці, на площі.Театри вертепного типу разом із мандруючими лялькарями можна було зустріти на дорогах Італії, Франції, Німеччини, Чехії.В Україні розвивається зовсім інша гілка цього видовища – абсолютно своєрідна (як і білоруська батлейка та російський вертеп, що виникли під впливом українського). Йому була притаманна розвинута театральна дія, на яку надзвичайно вплинув фольклор (пісні, прислів'я і приказки, замовляння, народне образне слово).Поступово «народна» частина українського вертепу відокремлюється від «релігійної», так само й скриня, що слугувала сценою для євангельської оповіді, набуває нового вигляду: в ній до горішнього поверху - «неба» - добудовують нижній - «земний». Вертеп набуває свого остаточного змісту і вигляду - його будова складається із двох поверхів, а дія - із двох частин.Поширенню вертепу в Україні наприкінці XVII - протягом XVIII сторіч сприяли викладачі братських православних шкіл, семінаристи й бурсаки.Перша згадка про вертепне дійство в Україні датується 1666 роком: із запису в одній із облікових книг Львівського братства ми дізнаємося про видатки на побудову вертепного будиночка із декораціями і ляльками.. Заняття це було переважно родинним і передавалося від батька до сина по чоловічій лінії.Залишаючи незмінною релігійну частину, вертепники, разом із тим, розвивають другу, світську, у розгорнуту, веселу і патріотичну дію, де надзвичайно сильним був елемент імпровізації. Цьому сприяла і заборона показу біблійної частини під час ярмаркових свят. Якщо виставу показували на ярмарках, то виставляли тільки другу частину. Під час показу глядачі жваво реагували на події і героїв вистави, підкидали свої репліки, які згодом входили складовою частиною до тексту вистави. Ось чому з плином часу зазнавали змін і текст світської частини, і її герої. Розважаючи народ, вертепники отримували невеликий прибуток - гроші і частування.