24. «Четьї-Мінеї» Дм. Туптала як пам’ятка агіографічної прози XVIII ст.

Агіогра́фія (грец. άγιος «святий» і γράφω «пишу») (житійна література) — жанр християнської літератури, в якому описується життя святих та аскетів, а також наукова дисципліна, що вивчає історію написання житій. Той хто пише в цій царині називається агіограф.Житія святих можуть вивчатися з історико-богословської, історичної, соціально-культурної і літературної точок зору.З історико-богословського погляду житія святих вивчаються як джерело для реконструкції богословських поглядів епохи створення житія, його автора і редакторів, їхніх уявлень про святість, порятунок і т. д.В історичному плані житія при відповідній історико-філологічній критиці виступають як джерело з історії церкви. У соціально-культурному аспекті житія дають можливість реконструювати характер духовності, соціальні параметри релігійного життя (зокрема, й народну релігійність), релігійно-культурні представлення суспільства.Житія, нарешті, складають чи не найбільшу частину християнської літератури, зі своїми закономірностями розвитку, еволюцією структурних і змістовних параметрів і т. д., і в цьому плані є предметом літературно-філологічного розгляду.У даному жанрі існують різні агіографічні типи:житіє-мартирії (оповідання про мученицьку смерть святого),чернече житіє (розповідь про всьому життєвому шляху праведника, його благочесті, аскетизмі, що творяться їм чудеса і т. д.)Димитрій (Ростовський)Туптало — святий Руської православної церкви, митрополит Ростовський і Ярославський, церковний діяч, вчений, письменник і проповідник, богослов. Щоденник Дмитра Туптала досліджується як джерело свідчень про його працю над «Житіями Святих». Тут фіксуються найдраматичніші моменти творчого подвигу агіографа, сприятливі обставини та численні перешкоди на шляху до створення духовного епосу барокової доби. Щоденник служитьосновою реконструкції складних перипетій написання та публікації «Житія Святих».«Четьї-Мінеї» - найдавніша праця української агіографії канця 17 – початку 18 ст. Це був один із останніх творів, друкованих без дозволу Московського патріарха в Києві. «Житія Святих» здобулися на всеслов’янське визнання, бо стали улюбленим матеріалом для читання в Україні, Росії та усьому слов»янському світі. «Житія Святих» цікаві та повчальні, бо автор подав у них «безліч моральних наук, часто дуже глибоких і живих, які сильно впливали на християнізацію широких мас і навчали всіх, як треба жити на світі».

25. Паломницька проза 18 ст. «Мандри» Василя Григоровича_Барського.

26. Монастирські, світські крайові та козацькі літописи.

На XVII ст. припадає складення значної кількості коротких монастирських літописів, які описують переважно внутрішні й господарські справи монастирів, подають важливі матеріали для місцевої історії. Це Густинський монастирський літопис (1600 — 40), Межигірський монастирський літопис (1608 — 1700), Добромильський літопис (1648 — 1700), Підгорецький літопис (1583 — 1715), Мгарський літопис (1682 — 1775) та ін.  Коротко про літописиГустинський монастирський літопис «Літописець про заснування і створення монастиря Густинського» — український монастирський літопис першої половини XVII ст. Охоплює історію монастиря за 1600—1640 рр. як одного з осередків боротьби проти унії та католицизму на Україні, висвітлює події того часу.  Добромильський літопис — хроніка, складена у містечку Добромиля (Львівщина), яка охоплює події української історії 1648—1700 років.  Найбільше повідомлень стосується спустошення Правобережжя татаро-турецькими військами в останній чверті XVII століття, здобуття турками Кам'янця-Подільського, їхньої поразки під Хотином і Журавном. Історичну цінність мають відомості про місцеві події — повені, голодні роки, зростання цін, епідемії тощо. Написаний живою українською мовою XVII століття.Межигі́рський літо́пис — український монастирський літопис 17 ст. Автором його вважається Ілля Кощаківський — настоятель церкви Межигірського монастиря. 1-й список містить опис історичних подій на Волині і Київщині 1393—1620 рр. 2-й список подає відомості з 1608 по 1700 рр., про визвольну боротьбу українського народу проти польсько-шляхетських і турецько-татарських загарбників. Як пам'ятка історичної літератури межигірський літопис посідає значне місце в українській історіографії 17 ст. Надрукований у «Збірнику літописів, що стосуються до історії Південної і Західної Русі» (1888 р.). Козацькі літописи: Самовидця, Грабянки, Величкане є виключно історичними творами (тобто науково точними), а, великою мірою - літературні пам'ятки;поєднали літописні традиції Київської Русі, широко використовували західно-європейські - польські, німецькі, французькі джерела;центральна тема усіх українських козацьких літописів - війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Козацькі літописи ніби завершують літописний етап української Історіографії.