- •8. Завдання та функції держ. Податкової організації.
- •12. Фін. Стратегія і фін. Тактика
- •15. Сутність фінансів господарських суб’єктів.
- •20. Фін. Ресурси держави, їх склад та джерела формування.
- •39.Фонд соціального страхування на випадок безробіття
- •40. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
- •41.Сутність державного кредиту.Його необхідність і роль,відмінність від банківського
- •42.Функції державного кредиту
- •43.Види і форми держ. Кредиту
- •44.Класифікація державних позик
- •45.Поняття державного боргу. Поточний і капітальний державний борг
- •46.Методи управління державним боргом
- •47. Сутність і роль страхування. Особливості фінансових відносин у сфері страхування
- •48.Поняття,функції та ознаки страхування
- •49.Субєкти страхування
- •50.Класифікація страхуання
- •51.Майнове.Особисте,соціальне,медичне страхування та страхування відповідальності
- •52.Поняття і структура фінасового ринку
- •53.Поняття фінансового ринку і його сегменти
- •54. Призначення і функції грошового ринку
- •55. Призначення і функції ринку кредитних ресурсів
- •56.Призначення і функції ринку цінних паперів
- •57. Сутність та класифікація цінних паперів
- •58.Сутність та класифікація акцій
- •59. Сутність та класифікація облігацій
- •60.Призначення і функції ринку фінансових послуг
- •61.Класифікація фондового ринку
- •62.Субєкти фін. Ринку
- •63.Поняття і характеристика цп згідно із законодавством
- •64.Характеристика інструментів фін. Ринку
45.Поняття державного боргу. Поточний і капітальний державний борг
Внутрішній державний борг – заборгованість держави домогоспо-дарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.
Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.
Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:
збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;
циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;
скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;
вплив політичних бізнес-циклів – надмірне збільшення видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.
Державний борг може бути капітальним і поточним. Капітальний державний борг — це вся сума випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, а також доходи (проценти), які необхідно сплатити за цими зобов'язаннями. Поточний державний борг — витрати з виплати доходів (процентів) кредиторам за всіма борговими зобов'язаннями держави і погашення зобов'язань, термін сплати яких настає в поточному періоді.
46.Методи управління державним боргом
Управління державним боргом здійснюється за допомогою таких методів:
— рефінансування;
— конверсія;
— консолідація;
— уніфікація;
— обмін за регресивним співвідношенням;
— відстрочення погашення;
— реструктуризація;
— анулювання.
Рефінансування — це проведення нових запозичень з метою розрахування з власниками облігацій раніше випущених позик. Цей спосіб застосовується у разі збільшення державної заборгованості та бюджетних труднощів країни. Активно рефінансування застосовується у процесі сплати процентів і погашень за зовнішньою частиною боргу. Але для того, щоб надали нові запозичення, потрібно мати гарну репутацію у міжнародних фінансових колах, економічну й політичну стабільність у країні.
Конверсія державного боргу — зміна дохідності позик; здійснюється у разі зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки центрального банку) чи погіршення фінансового стану держави, якщо вона не може виплачувати передбачуваний дохід.
Консолідація — зміна термінів дії позик. Здебільшого вона проводиться у формі збільшення термінів дії облігацій попередніх позик. Іноді може застосовуватися й зменшення термінів дії позик.
Сутність уніфікації позик полягає в тому, що кілька позик об'єднуються в одну з метою спрощення управління державним боргом. Уніфікація може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією.
Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик на одну нову з коефіцієнтом, що зменшується, здійснюється, щоб скоротити державний борг. Наприклад, декілька облігацій старих позик обмінюються на облігації нової позики у співвідношенні 3:1. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки він означає часткову відмову держави від своїх боргів.
Відстрочення погашення позики або усіх раніше випущених державою позик означає перенесення термінів виплати заборгованості. При цьому на період перенесення термінів погашення боргу виплата доходів також припиняється.
Цей метод використовується в умовах, якщо подальший активний розвиток операцій з випуску нових запозичень стає недоцільним, адже не має фінансової ефективності для держави. Це відбувається, коли уряд зробив дуже багато запозичень й умови їх емісії невигідні для держави, оскільки більша частина надходжень від нових запозичень спрямована на виплату процентів і погашень від раніше випущених позик.
Реструктуризація — використання у комплексі повністю або частково зазначених вище методів.
Анулювання (скасування) державного боргу передбачає відмову держави від зобов'язань за випущеними позиками (внутрішніми, зовнішніми або за всім державним боргом).