34.Очікувана інфляція в теорії адаптивних і раціональних очікувань.

Очікуваною є така інфляція, яку економічні суб'єкти передбачали на основі доступної їм інформації. Фактична інфляція може може збігатися з очікуваною, а може і відхилятися. Очікувану інфляцію можна зазделегідь врахувати і звести втрати від неї до мінімуму. Згідно з теорією адаптивних очікувань економічні субєкти формують свої інфляційні прогнози лише на базі інформації про інфляцію, яка спостерігалась в найближчому минулому періоді. Такий механізм можна опистати за формулою: Інфляційні очікуваня на прогнозний період =інфляційним очікуванням в перед прогнозному періоді , скоригованим на помилковість інфляційного прогнозування в перед прогнозованому періоді, яка дорівнює . Отеорія адаптивних очікувань виходить з того, що очікувана у майбутньому інфляція дорівнює інфляції у найближчому минулому періоді.Теорія раціональних очікувань спирається майбутню інфу. Вона виходить з того, що економічні субєкти користуються достатньою інформацією про майбутні зміни в економіці і можуть її використати для формування прогнозів щодо всіх ек змінних. В процесі формування очікувань люди можуть помилятися, але систематичних помилок не роблять, але якщо існують окремі помилки, то їх легко виявити та виправити і з їх урахуванням удосконалити спосіб формування очікувань.. Інфляційні очікування мають базуватися на майбутніх змінах в економіці. Але те що домогосподарства і підприємтсва володіють необхідною інформацією для того, аби передбачити майбутню інфляцію, суперечить дійсності. Кожна людина може володіти інформацією про майбутні зміни в економіці, і за її допомогою формувати свої очікування на рахунок інфляції. Про дуже мало людей можуть володіти необхідною інформацією, а ще менше правильно її використовують для прогнозуваня інфляції. Прогнозування інфляції є складною проблемою, для вирішення якої необхідно мати спеціальні знання та вміння. Тому рекомендації теорії раціональних очікувань не можуть бути надійною основою для формування економічними субєктами своїх інфляційних очікувань.

35.Кейнсіанський та монетаристський підхід до причин інфляції.

Щоб управляти інфляцією, потрібно знати причини, що її викликають. Серед макроекономістів не існує єдиної думки щодо інфляційних чинників. Прихильники кейнсіанської теорії розглядають це питання у форматі інфляції попиту. Вони виходять з того, що в умовах неповної зайнятості інфляція відсутня. В умовах повної зайнятості, коли економіка виробляє пот ВВП, збільшення сукупного попиту означає виникнення надлишкового попиту, який спричиняє інфляцію попиту. Спираючись на позицію кейнсіанців, рівень цін . Якщо за повної зайнятості в економіці спостерігається рівновага(Y^AD = Y_p ), то ціни стабільні і тому Р =1. Але якщо сукупний попит >пот ВВП, то виникає надлишковий попит. Для усунення нерівноваги ціни мають зрости, тобто Р>1. Отже, згідно з кейнсіанською причиною інфляції є надмірний сукупний попит, що виникає в умовах повної зайнятості і відсутності безробіття. Прихильники монетаристської теорії вважають, що причиною інфляції є надмірна кількість грошей в обігу, порівняно з вартістю товарів та послуг за даних цін. Інфляція виникає тоді, коли «надто багато грошей полює за надто малою кількістю товарів». Теоретичною базою монетаристськой позиції слугує рівняння кількісної теорії грошей: .Тому можна визначати рівень цін в економіці:. Монетаристи виходять із двух передумов: 1) швидкість обігу грошей є стабільною величиною, 2) обсяг реального ВВП визначається лише факторами виробництва. Тому у прихильників монетаристської теорії збільшення грошової маси є причиною зростання сукупного попиту та інфляції. Прихильники кейнсіанської теорії вважають, що джерелом сукупного попиту є не гроші, а дохід, який отримують суб’єкти економіки внаслідок розподілу і перерозподілу виробленого ВВП. Якщо сукуний дохід зростає, то збільшується сукупний попит і попит на гроші як платіжний засіб, а з іншого, – ЦБ збільшив пропозицію грошей.Отже, у кейнсіанців грошова маса є не джерелом сукупного попиту, а засобом його реалізації. В тій мірі , в якій надмірним є сукупний попит, в такий же мірі надмірною є і грошова маса, що забезпечує цей попит платіжними засобами. Завдяки цьому залежність інфляції від надмірного сукупного попиту може опосередковано репрезентуватися через залежність інфляції від надмірної грошової маси.Отже, у кейнсіанців надмірна грошова маса є не причиною інфляції , а засобом реалізації інфляційних чинників, тобто причин інфляції.